Рішення № 73962512, 02.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 р. Справа №818/918/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Троцан М.М.,

представника третьої особи - Юрченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/918/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України, Державної казначейської служби України, третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач 1), Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2012 на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 12.12.2012 по справі № 2-3931/10;

- визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади - Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні компенсації після звернення із заявою від 22.12.2017;

- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів у вигляді інфляційних втрат і 3% річних, і негайно виплатити нараховану суму за увесь період прострочки, починаючи з 12 вересня 2015 року по 05 грудня 2017 року, яку зарахувати на особовий рахунок ОСОБА_1 в Приватбанк України, м. Суми, розрахунковий рахунок НОМЕР_3, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, особовий рахунок (картка для виплат) НОМЕР_4, отримувач - ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.02.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відкрито провадження по справі, залучено Державну казначейську службу України до участі у справі у якості співвідповідача, а Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області - у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, є інвалідом III групи, перебуває на обліку в об'єднаному Управлінні ПФУ м. Суми як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач зауважує, що з 11 червня 2015 року на виконанні у Головному Управлінні Державної Казначейської служби України в Сумській області знаходиться рішення Зарічного районного суду в м. Суми по справі № 2-3931/10, яке було передане до Головного Управління Державної Казначейської служби України в Сумській області управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на підставі акта приймання - передавання № 7.

06 грудня 2017 року Казначейством було виконано виконавчий лист, виданий 29.10.2013 Зарічним районним судом м. Суми по справі № 2-3931/10.

Позивач звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України із заявами від 22.12.2017, в яких просив нарахувати йому компенсацію за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 Зарічного районного суду м. Суми на підставі постанови Апеляційного суду Сумської області від 12.12.2012 по справі № 2-3931/10 (а.с. 10, 12).

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 27.12.2017 № 12-8/4255-9146 позивача повідомлено, що вирішення питань щодо нарахування відповідної компенсації не належить до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

Листом Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/1058 позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, у зв'язку із тим, що рішення у справі № 2-3931/10 має зобов'язальний характер.

На думку позивача, посилання Державної казначейської служби України (щодо невиплати компенсації за прострочення зобовязання за рішенням суду) на зобов'язальний характер у рішенні суду не має законного обґрунтування, оскільки в самому рішенні суду було зобов'язано УПФ в м. Суми здійснити конкретну дію - перерахунок пенсії (що і було зроблено), а провести відповідні виплати повинно виконати ДКС України у строк до трьох місяців - відповідно до законів України, а не через тридцять місяців.

Враховуючи загальні строки виконання рішень суду, які закріплені у ч.4 ст.3 та ч.6 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» слід виходити з того, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк. Також, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прямо передбачає право на стягнення компенсації у вигляді трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання судового рішення і право на компенсацію, яке виникло саме через протиправні дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей. Відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання вимог Закону щодо виплати компенсації за порушення строків розрахунків.

Таким чином, в порушення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, Державною казначейською службою України пропущено тримісячний строк перерахування коштів, у зв'язку з чим у позивача виникло право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу за період з 11 вересня 2015 року по 05 грудня 2017 року на підставі ст. 5 вказаного Закону та пп. 50, 51 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області та директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що статтею 3 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України є Державна казначейська служба України. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області з виконання відповідного судового рішення. Враховуючи вищевикладене просило суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що Державна казначейська служба України 11.06.2015 року взяла на облік до виконання виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10, він був включений в бюджетну програму «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою» в порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідач зауважив, що перерахування коштів стягувачу із затримкою відбулося не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Виконання судового рішення на користь позивача поза чергою призвело б до порушення принципу рівності перед законом, оскільки будуть порушенні права осіб, які подали виконавчі листи до відповідача раніше ніж позивач.

Бездіяльність відповідача можлива лише у випадку не вчинення жодних дій щодо виконавчого документа.

06.12.2017 Державною казначейською службою України здійснено перерахування коштів ОСОБА_1 за виконавчим листом Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10.

Державна казначейська служба України здійснила виконання вказаного виконавчого листа у відповідності до норм чинного законодавства.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахували кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з виконавчим листом виданим 29.10.2017 Зарічним судом Сумської області по справі № 2-3931/10 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

На переконання відповідача, оскільки, рішення суду по справі № 2а-3931/10 має зобов'язальний характер, компенсація у зазначених категоріях справ не нараховуються.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. На сьогоднішній день органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюється виплата таких коштів відповідно до черговості їх виникнення. Таким чином, управління законодавчо позбавлене можливості здійснювати виплату призначених сум позивачу.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача Державної казначейської служби України та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 у справі № 2-3931/10 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 19 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених коштів (а.с. 104-105).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30.11.2012 у справі № 2-3931/10 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині - залишено без змін (а.с. 101-103).

На виконання вищезазначеної постанови, 29.10.2013 Зарічним районним судом міста Суми видано виконавчий лист № 2-3931/10. Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», що підтверджується витягом з АСВП по виконавчому провадженню № 40568980 (а.с. 109-110).

28.12.2014 виконавчий документ з виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 було внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 45947890 (а.с. 116).

Згідно із листом від 23.01.2015 № 1762/07-08 на виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми ОСОБА_1 нараховано 58 524, 08 грн. з урахуванням виплачених сум (а.с. 118).

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено представником ДКС України у письмовому відзиві, 11.06.2015 Державна казначейська служба України взяла на облік до виконання виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, який був включений в бюджетну програму КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою».

Як вбачається із листа Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/544-1058 Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» 06.12.2017 виконано виконавчий лист, виданий 29.10.2013 Зарічним районним судом Сумської області по справі № 2-3931/10 (а.с. 13).

22.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України із заявами, в яких просив нарахувати йому компенсацію за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу Зарічного районного суду м. Суми по справі № 2-3931/10 (а.с. 10, 12).

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 27.12.2017 № 12-8/4255-9146 позивача повідомлено, що вирішення питань щодо нарахування відповідної компенсації не належить до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (а.с. 11).

Листом Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/1058 позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, у зв'язку із тим, що рішення у справі № 2-3931/10 має зобов'язальний характер (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 05.01.2017) передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 4901-VI) встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

За змістом статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 N 845.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Підпунктом 1 п. 47 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 48 цього Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Отже, виходячи з сукупного аналізу наведених правових норм вбачається, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, у порядку та у строки, встановлені Законом № 4901-VI та Порядком № 845.

Як свідчать обставини справи, 11.06.2015 Державна казначейська служба України взяла на облік до виконання виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, який був включений в бюджетну програму КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою». Згідно наданої пенсійним органом інформації до виплати підлягають кошти у сумі 58 524,08 грн.

Разом з тим, виплата коштів на виконання виконавчого документу мала місце лише 06.12.2017, тобто майже через 30 місяців з моменту отримання від органів ДВС пакету документів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону № 4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" створено додатковий механізм їх гарантування.

Приймаючи до уваги факт прострочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 та зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Згідно із пунктом 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому, несвоєчасне виконання органами казначейства судових рішень не можуть виправдовуватись відсутністю бюджетного асигнування.

Доводи відповідача про те, що оскільки судове рішення зобов'язального характеру, а тому мало виконуватись у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на те, що:

- органом казначейства було прийнято до виконання виконавчий документ відповідно до вимог Порядку № 845;

- стаття 7 Закону № 4901-VI визначає особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, а не матеріальних активів (коштів).

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати позивачу компенсацію у вигляді інфляційних втрат у зв'язку з порушенням строку перерахування коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Суд, враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність договірних зобов'язань між позивачем та відповідачами, вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачами відсутні, а тому приходить до висновку що між позивачем та відповідачами цивільні відносини, зокрема зобов'язального характеру, не існують.

За таких підстав, норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», не передбачено виплата, як зазначає позивач «компенсації за порушення строку перерахування коштів у вигляді інфляційних втрат» як виду відповідальності відповідача за невиконання грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України щодо відмови у нарахуванні компенсації суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відмови Директором департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України у нарахуванні позивачу компенсації, тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, ідентифікаційний код 37970404), Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Державної казначейської служби України (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837), третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк коштів.

Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення відповідно до виконавчого листа, виданого Зарічним районним судом міста Суми від 29.10.2013 № 2-3931/10.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 11.05.2018.