Рішення № 73961131, 15.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/994/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Оржицького районного суду Полтавської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Оржицького районного суду Полтавської області про зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області та Оржицький районний суд Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 включно за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 включно в розмірі 40% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат та виплатою щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді виконуючого обов'язки голови Оржицького районного суду Полтавської області з 01.10.2017 по 31.12.2017 включно в розмірі 10 % від посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених ОСОБА_1 виплат у вказаному періоді.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що з 01 січня 2017 року як суддя та в.о.голови Оржицького районного суду Полтавської області повинен одержувати заробітну плату виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 3200 грн., у відповідності до положень частини першої статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а не із розміру 1600 грн., як це здійснює відповідач.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 відкрито провадження у справі № 816/994/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області.

В судове засідання позивач не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи провести за його відсутності.

Від представника відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, надійшла заява в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженні.

У відзиві на позов зазначив, що судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, як отримували суддівську винагороду, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн., так і продовжують отримувати в такому ж розмірі у відповідності до частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, тобто порушень частини другої статті 130 Конституції України не відбулося, суддівська винагорода позивача не зменшилася, а відтак порушень його прав не відбулося. Зазначив, що відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Отже, порядок виплати суддівської винагороди окрім спеціального Закону "Про судоустрій і статус суддів" визначається і нормами бюджетного законодавства, оскільки вона здійснюється з державного бюджету України, а тому межі річної суми видатків, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мають відповідати вимогам, встановленим у Законах України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI та від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Відповідач - Оржицький районний суд Полтавської області, в судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до указу Президента України від 13 травня 2004 №539/2004 ОСОБА_1 призначений строком на п'ять років на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області.

Постановою Верховної Ради України від 04 березня 2010 року №1943-VІ позивач обраний на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області безстроково.

На підставі вказаної постанови Верховної Ради України наказом в.о. голови Оржицького районного суду Полтавської області від 26.03.2010 №17(ОС) зараховано ОСОБА_1 на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області безстроково з 04.03.2010.

Згідно з наказом Оржицького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2017 року № 15(ОС)с виконання обов`язків голови суду з 10 серпня 2017 року по 06 лютого 2018 року у зв`язку зі службовим відрядженням голови суду - Грузман Т.В. покладено на суддю Смілянського Є.А. Встановлено Смілянському Є.А. доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді за виконання обов`язків голови Оржицького районного суду Полтавської області з 10 серпня 2017 року по 06 лютого 2018 року.

ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, що не заперечується самим позивачем у позовній заяві.

Згідно штатного розпису Оржицького районного суду Полтавської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16 000 грн.

За змістом пояснень до бухгалтерського розрахунку ТУ ДСА України в Полтавській області, суддівська винагорода позивачу у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року нараховувалась виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (у загальному розмірі 16 000 грн).

Доплата за вислугу років позивачу у вказаний період нараховувалася, виходячи із цього ж окладу у розмірі 40 % посадового окладу.

Доплата за перебування на адміністративній посаді у період з 01 жзовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 10 % нараховувалася, виходячи із посадового окладу 1600 грн.

У період з жовтня по грудень 2017 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2991 № 1282-ХІІ.

ОСОБА_1 не погоджується з такими нарахуваннями, оскільки у спірних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, частиною 1 статті 133 якого встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 3 статті 133 цього ж Закону, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 5 Закону України "Про Державний бюджет України" з 01.01.2017 встановлено у розмірі 3 200 грн.

Також позивач посилався на висновки Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, у п. 23 рішення у справі "Кечко проти України", згідно якого "органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у …виплатах, доки відповідні положення законодавства є чинними".

У свою чергу ТУ ДСА у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, як це визначено статтею 19 Конституції України.

Відповідачем-1 зазначено, що він діяв, зокрема, відповідно до роз'яснень ДСА України, структурним підрозділом якого є відповідач-1, викладених у листі 20.03.2017 № 11-2306/17 "Про оплату праці".

ДСАУ у цьому листі роз'яснено, що на поточний рік фонд оплати праці судам доведено в розмірі, розрахованому відповідно до умов нарахування суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання. При цьому з 01.01.2017 року в штатному розписі чисельність суддів слід розподіляти на три категорії:

- судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання з посадовим окладом 16 000 грн. для місцевих судів та 17 600 грн. для апеляційних судів;

- судді, які станом на 01.01.2017 пройшли кваліфікаційне оцінювання та здійснюють правосуддя в суді з розміром нового базового посадового окладу (для місцевих судів - 24 000 грн., для апеляційних судів - 40 000 грн.) збільшеного на відповідний регіональний коефіцієнт;

- судді, які станом на 01.01.2017 пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя в суді з розміром нового базового посадового окладу (для місцевих судів - 24 000 грн., для апеляційних судів - 40 000 грн.) без застосування відповідного регіонального коефіцієнту.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідач не погоджувався із доводами позивача про те, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не підлягають застосуванню при визначенні розміру суддівської винагороди, оскільки не є законом про судоустрій. Адже вищевказаний Закон не змінює розмір суддівської винагороди, що визначений статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, а лише визначає розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат до приведення законодавчих актів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначено частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів, що підтверджується листом Оржицького районного суду Полтавської області від 04.04.2018 року №05-03/40/2018.

Тобто, посадовий оклад позивача належить обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. № 1801-VІІ у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень; з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774- VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

На час розгляду справи пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним, неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

Крім того, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить вказівки щодо не застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону до Законів України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII та "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Таким чином, з 01.01.2017 розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 16000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. №1801-VIII, видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 гривень не передбачені, у зв'язку з чим відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України № 820/4653/15 від 13.07.2016.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 825/933/17 (К/9901/112/17) досліджувалося питання виплати суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати визначеної законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, де посилаючись на наведені вище норми було встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, розрахованої з розміру посадового окладу - 16000,00 грн., відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37700) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Сінна, 16,Полтава,Полтавська область,36032 , Оржицького районного суду Полтавської області (вул. Центральна, б. 74, смт. Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011) про зобов"язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва