Рішення № 73960422, 03.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/5065/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Львів

15 год. 34 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представників позивача Швеця І.Є., Дармонука Р.М., відповідача Душека І.М., представника третьої особи 1 Слободяна І.Ф., представниці третьої особи 2 Жуган І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» до державного реєстратора Душека Ігоря Михайловича Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд Державного майна України, про скасування реєстрації права власності та рішення, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (далі - позивач, ТОВ «Моршинський завод «Пролісок» для дітей з батьками») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до державного реєстратора Душека Ігоря Михайловича Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської області (далі - відповідач, державний реєстратор Душек І.М.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд Державного майна України, про скасування реєстрації права власності та рішення державного реєстратора Душека Ігоря Михайловича Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської області на нежитлову будівлю - санаторний корпус А-7 Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 405479646107, номер запису про право власності 2147756 від 14.01.2017 року на ім'я Адміністрації Державної прикордонної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.06.2013 трудовий колектив ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» отримав в оренду цілісний майновий комплекс санаторію, де в акті передачі майна в оренду зазначено майно, що передано в оренду. Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 (справа № 5015/2805/12) власником одного із корпусів санаторію «Пролісок» визнано Фонд державного майна України, а саме, корпус А-7 по вул. Проліскова, 8 м. Моршин, площею 7526,0 кв.м згідно технічного паспорту.

Фонд державного майна України листом від 22.05.2014 за № 10-25-6309 став стороною в Договорі оренди від 11.06.2013 з позивачем в частині оренди будівлі А-7 на підставі і відповідно до ч. 4 ст. 8, ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

07.06.2017 року, як зазначив позивач, з порушенням приписів чинного законодавства України (Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та ін., Регламенту Кабінету Міністрів України), а також договору оренди, ухвалено розпорядження Кабінету Міністрів України № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації державної прикордонної служби». У вказаному розпорядженні не вказано ні площі даної будівлі, ні необхідних даних щодо опису об'єкта - поверхи, матеріали, цільове призначення, зміна та ліквідація закладу оздоровлення дітей, що прямо суперечить Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», не має умови, що дана будівля передається у власність до Адміністрації державної прикордонної служби України.

На підставі вказаного розпорядження, державний реєстратор Душек І.М. 14.07.2017 записом про право власності 21477576 реєструє в Державному реєстрі право власності за Адміністрацією державної прикордонної служби України на нежитлову будівлю - санаторний корпус А-7 у м. Моршин вул. Проліскова, 8, без зазначення площі вказаної будівлі. Вказане є порушенням ст.ст. 22, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Новий власник, Адміністрація державної прикордонної служби України, використовуючи реєстрацію прав власності на об'єкт будівлі А-7 від 14.07.2017 року без зазначення площі та призначення даного об'єкта замовляє та виготовляє технічний паспорт об'єкта, до якого включає інші будівлі санаторно-майнового комплексу «Пролісок», які судом не визнавались державною власністю, зокрема, лікувально-діагностичне відділення та їдальня, будівля літ А-2, площею 6953,6 кв.м, які є в оренді у позивача за договором оренди з ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Виготовивши технічний паспорт на об'єкт будівлі загальною площею 14479,6 кв.м, замість 7526,0 кв.м, Адміністрація державної прикордонної служби України захопила лікувально-діагностичне відділення та їдальню літ. А-2 та не допускає позивачів до цих об'єктів, заявляє, що технічний паспорт є документом про право власності на всі 14479,6 кв.м.

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», у зв'язку з тим, що за рішенням Господарського суду Львівської області визнано право власності на будівлю А-7 за державою, що фактично припинило функціонування санаторію за своїм призначенням та спричинило неможливість орендарем здійснювати свою господарську діяльність, листом від 03.11.2017 за № 04-07/1221 вимагає повернути ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» інше майно, що передане в оренду, за виключенням будівлі А-7. Однак, виконати цю вимогу ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» позивач не має можливості, бо це майно частково, а саме, лікувально-діагностичне відділення та їдальню, літ. А-2, безпідставно захоплено Адміністрацією державної прикордонної служби України, яка не визнає вимогу повернення неналежного їй майна.

Оскільки реєстрація прав власності на будівлю А-7 № 21477576 від 14.07.2017 року державним реєстратором Душеком І.М. проведена з порушенням вимог законодавства України, мала наслідком правопорушення з боку нового власника будівлі А-7, Адміністрації державної прикордонної служби України, який використав цю реєстрацію у своїх інтересах і привласнив неналежне йому майно та порушив права та свободи інших осіб, добровільно і у позасудовому порядку не дав згоди вирішити ці непорозуміння, позивач звернувся із цим позовом до суду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, в позовній заяві у новій редакції (а.с. 28-30), відповіді на відзив за вх. № 5068 від 26.02.2018 (а.с. 84).

Відповідач, державний реєстратор Душек І.М., проти позовних вимог заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3284 від 06.02.2018 (а.с. 69-70) та зазначив, що позивачем жодним чином не обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням реєстратора прав, свобод та інтересів позивача, оскільки останній немає будь-яких прав щодо нежитлової будівлі - санаторний корпус А-7 Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, а попереднім власником цієї будівлі був Фонд державного майна України.

У позовній заяві позивач стверджує про порушене майнове право користування нежитловими будівлями; виготовлення Адміністрацією Державної прикордонної служби України технічного паспорта в Стрийському МБТІ як власника, загальною площею 14479,6 кв.м, замість 7526,0 кв.м будівель; захоплення інших будівель, не охоплених договором оренди, якими користується позивач, тощо, разом з тим, не дає жодних підтверджень в чому полягає протиправність рішення реєстратора та у який спосіб таке рішення порушує права позивача.

Відкриття розділу на вказаний об'єкт здійснено державним реєстратором Стрийського міськрайонного управління юстиції 11.07.2017 Кіндракевичем Б.Р. Відповідач вчинив реєстраційну дію щодо переходу права державної власності від одного суб'єкта до іншого, керуючись при цьому п. 21 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким документи щодо площі об'єкта нерухомого майна не вимагаються, оскільки такі вказуються виключно державним реєстратором, який відкриває новий розділ у Державному реєстрі прав при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше.

З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що діяв у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством. Вказаний позов, на його переконання, є безпідставним та необґрунтованим, відтак, задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Адміністрації державної прикордонної служби України, проти позовних вимог заперечив повністю, з підстав, викладених у письмових поясненнях за вх. № 9775 від 12.04.2018 року (а.с. 146-152). Зазначив, що зі змісту позовної заяви не вбачається, яке саме право позивача та яким рішенням суб'єкта владних повноважень було порушене. Рішенням Господарсього суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі № 5015/2805/12, яке набрало законної сили 12.05.2014 року, визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова,8 у м. Моршин Львівської області, та встановлено юридичний факт, що санаторний корпус складається з спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний № 01-02), розташовано за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8. Цей факт встановлено також і у рішенні Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 року (набрало законної сили).

Крім вказаного, факт договірних відносин позивача з Фондом державного майна України в частині оренди майна, щодо якого склались спірні правовідносини, спростовуються судовими рішеннями. Судовими рішеннями також встановлено, що ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» станом на 11.06.2013 року, не є і не було власником санаторного корпусу по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин, відповідно законних підстав володіти, користуватись та розпоряджатись цим майном від свого імені чи від імені та в інтересах держави, станом на 11.06.2013 року, не мало.

Факти щодо площі об'єкта нерухомості А-7 7526,0 кв.м, а не 14479,6 кв.м, не відповідають дійсності, спростовуються актом приймання-передачі від 29.06.2017 року, довідкою до вказаного акту за № 3185/0/1-7/033-20 від 22.02.2017 року, листами Стрийського МБТІ та Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а також неодноразово зафіксовано у судових рішеннях, зокрема, у справі № 914/1181/17, де позивач зазначену площу об'єкта не оскаржував.

Вказане свідчить про те, що обставини, вказані у позовній заяві, є формальними, права позивача жодним чином не порушені. Державну реєстрацію відповідачем проведено у спосіб та порядку, передбачені чинним законодавством, а у задоволенні позову слід відмовити.

Представниця третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Фонду державного майна України, просила у задоволенні позову відмовити повністю, підтримала позицію відповідача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Вважає позов необґрунтованим та безпідставним.

Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмета спору, дослідив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, та встановив таке.

ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» зареєстроване як юридична особа 16.01.2013 року, основний вид економічної діяльності: 86.10 діяльність лікарняних закладів; код ЄДРПОУ: 38411959 (а.с.32-34).

23.04.2013 року рішенням Наглядової ради ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № Р4-17 вирішила надати дозвіл голові правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Укласти договір оренди терміном дії три місяці з ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (а.с. 13).

11.06.2013 року між ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (орендодавець) та ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого в порядку та на умовах договору орендодавець передає, а орендар приймає, в строкове платне користування (в оренду) основні засоби Санаторію для дітей з батьками «Пролісок» (майно), розташовані за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, а саме: санаторного корпусу у складі спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний № 01-02), споруд: збірного дерев'яного будинку (інвентарний № 04), скульптури «Материнство» (інвентарний №014), будинку 3х3 м теплопостачання (інвентарний № 016), доріг благоустроєних (інвентарний № 017), зовнішніх мереж теплопостачання, зон відпочинку, під'їзної дороги 65 м/п, для використання з метою організації роботи Санаторію для дітей з батьками «Пролісок».

Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Орендар користується об'єктом оренди протягом строку оренди, без права розпорядження (а.с. 14).

Вказане майно передане ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» згідно з актом прийому-передачі майна в оренду від 11.06.2013 року (а.с. 15).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі № 5015/2805/12 за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Виконавчого комітету Моршинської міської ради, Виконавчого комітету Стрийської міської ради, за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2, Федерації професійних спілок України, про визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування із незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності; за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», прокурор: Стрийський міжрайонний прокурор, до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Виконавчого комітету Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області, за участю: третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 за зустрічним позовом, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, Федерації професійних спілок України, про визнання незаконними і скасування рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, первісний позов задоволено частково: визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області; витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, ідент. код 20772638) та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідент. код 02583780) нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (а.с. 16-17) (відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 залишено без змін; Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 рішення від 02.12.2013 року та постанову від 12.05.2014 залишено без змін).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 376-р від 07.06.2017 віднесено нежитлову будівлю санаторного корпусу А-7 (реєстраційний номер 405479646107) по вул. Пролісковій, 8, у м. Моршин Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України (а.с. 115).

Згідно з актом приймання-передачі від 27.06.2017 року комісія, утворена на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» та відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 342-АГ від 21.06.2017 року «Про утворення комісії», об'єкт передачі, який розміщений у м. Моршин Львівської області на виконання вказаного розпорядження Уряду передається із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України. Комісія установила, що до складу нерухомого майна, що передається належить нежитлова будівля - санаторний корпус цілорічного використання з ліжковим фондом 502 ліжка, «А-7», загальною площею 14479,6 кв.м (реєстраційний номер 405479646107), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8 (а.с. 116-118).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8 (реєстраційний номер 405479646107) 09.07.2017 року державним реєстратором Кіндракевичем Б.Р., Стрийське міськрайонне управління юстиції, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі № 5015/2805/12 зареєстровано за Фондом державного майна України (а.с. 132).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, майно: нежитлова будівля - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8 (реєстраційний номер 405479646107), державним реєстратором Душеком І.М. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, зареєстровано за Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі від 27.06.2017 року, видавник: Державна прикордонна служба України; розпорядження, серія та номер: 376-р, виданий 07.06.2017 року, видавник: Кабінет Міністрів України. Підставою внесення запису значиться рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36228790 від 20.07.2017 року, Душек І.М. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (а.с. 135).

Позивач, вважаючи вказане рішення державного реєстратора протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства принцип змагальності передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи предмет та підставу позовних вимог, а також поданих відзиву, відповіді на відзив та пояснень, спір виник, зокрема, щодо правомірності дій та рішень Державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та формування реєстраційної справи, зокрема, щодо реєстрації об'єкта, нежитлової будівлі - санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 405479646107, номер запису про право власності 2147756 від 14.01.2017 року, на ім'я Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього ж Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень. У разі відсутності відкритого на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Після відкриття на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно пункту 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно з п. 7 Порядку № 1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, а саме, п. 31, під час проведення державної реєстрації переходу права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор замість існуючих відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносить нові відомості, визначені у пунктах 21-24 цього Порядку.

Пунктом 21 Порядку № 1141 передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності та суб'єкта цього права такі відомості:

1) щодо суб'єкта права власності:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства):

- прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові;

- податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

- номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

- реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що здійснив його видачу, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

- найменування юридичної особи;

- податковий номер;

для територіальної громади:

- відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району в місті;

- найменування органу місцевого самоврядування;

- податковий номер органу місцевого самоврядування;

для держави:

- відомості про державу Україна;

- найменування органу державної влади, що здійснює управління нерухомим майном;

- податковий номер органу державної влади;

2) форма власності;

3) вид спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної власності);

4) розмір частки у праві спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності);

5) підстава для виникнення права власності:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

6) підстава для внесення запису про право власності та суб'єкта цього права:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

7) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

8) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Пункти 22, 23 та 24 Порядку № 1141 передбачають порядок перевірки державним реєстратором відомостей, що у них передбачені, при проведенні державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності (п. 22), якщо речовим правом на нерухоме майно є іпотека (п. 23), при проведенні державної реєстрації виникнення обтяжень речових прав на нерухоме майно (п. 24).

Ухвалою суду від 13.03.2018 витребувано від Управління державної реєстрації відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівської міської ради належним чином засвідчені копії усіх електронних документів, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу права власності на об'єкт нежитлової будівлі - санаторний корпус А-7 Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 405479646107, номер запису про право власності 2147756 від 14.01.2017 року від Фонду Державного майна України до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Копії документів реєстраційної справи № 405479646107 в електронній формі сформовані шляхом друку надійшли до суду відповідно до супровідного листа за вх. № 8652 від 30.03.2018 року (вих. № 2902-287 від 26.03.2018).

В матеріалах вказаної справи міститься заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, копія паспорта уповноваженої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України, копія довіреності від 13.07.2017 року за № 721/38 на представництво Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань оформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться в оперативному управлінні військової частини 2144, за адресою: м. Моршин, вул. Проліскова, 8; розпорядження Кабінету Міністрів України № 376-р від 07.06.2017 року (копія отримана з офіційного сайту Кабінету Міністрів України); копію акту приймання-передачі від 27.06.2017 року, копію листа Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації № 68 від 13.01.2017 року; копії документів з матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна по вул. Пролісковій, 8 в м. Моршин Львівської області; копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо реєстрації об'єкта, щодо якого виникли спірні правовідносини за Фондом державного майна України (із відкриттям розділу); копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що містить відомості про обтяження на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України; копію відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого об'єкт щодо якого виникли оскаржувані правовідносини, зареєстровано за Адміністрацією Державної прикордонної служби України (а.с. 105-135).

Суд вважає обґрунтованими аргументи відповідача про те, що оскільки ним здійснювалась реєстрація переходу права власності від одного власника до іншого - від Фонду державного майна України до Адміністрації Державної прикордонної служби України, вимагати документів щодо площі об'єкта нерухомості у нього не було підстав, а відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено у обсязі та на підставі документів, що передбачені у Порядку № 1141, Порядку № 1127 та Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо покликань представників позивача про наявність договірних відносин з Фондом державного майна України та ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», оскарження площі санаторного корпусу А-7, замість 14479,6 кв.м, 7256,0 кв.м, суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 02.02.2018 року щодо закриття провадження у справі встановлено, що представник позивача надавав пояснення, що у даній справі ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» жодним чином не оскаржується набуття Адміністрацією державної Прикордонної служби України права власності на будівлю, а лише правомірність вчинення реєстраційної дії по документах, на які, на переконання позивача, не були поданими в повному обсязі - відсутні дані до опису об'єкту, відсутня площа об'єкта нерухомого майна та його цільове призначення тощо. В той же час право власності зареєстроване. Таким чином оцінці підлягають лише дії реєстратора щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки у рамках цієї справи право власності чи користування об'єктом нерухомого майна не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

На переконання суду оцінка договірних відносин позивача з третьою особою 2 та ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», встановлення площі об'єкта щодо якого виникли спірні правовідносини, знаходиться поза компетенцією адміністративного суду, а зазначеним фактам неодноразово надавалась оцінка Господарським судом Львівської області, Львівським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України у межах розгляду справи № 5015/2805/12.

Крім вказаного, неможливо не звернути увагу на той факт, що Господарським судом Львівської області прийнято рішення від 11.01.2018 року у справі № 914/1181/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України про визнання недійсним Договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 року.

Договором від 24.03.2017 за № 38 передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлову будівлю санаторного корпусу з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання, «А-7» загальною площею 14479,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8 і перебуває на балансі ДП «Управління справами Фонду державного майна України» (а.с.203).

Вказаним судовим рішенням у задоволенні позову відмовлено повністю та таке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 року, якою рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 року залишено без змін.

Разом з цим, суд констатує недоведеність поданими доказами порушення прав позивача оскаржуваним рішенням державного реєстратора, адже позивач не є та ніколи не був власником об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 405479646107, проте оскаржує, стверджуючи про порушення свого права, як користувач санаторію «Пролісок» на підставі договору оренди.

До матеріалів справи долучено лист № 04-07/1221 від 03.11.2017 року ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» позивачу, відповідно до якого позивачу роз'яснено втрату трудовим колективом ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» можливість використовувати санаторій «Пролісок» за його цільовим призначенням та про необхідність здійснити повернення ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» згідно акту приймання-передачі отриманого за договором оренди від 11.06.2013 року майна за переліком у листі (а.с. 13).

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На час вирішення даного спору в суді правомірність оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2147756 від 14.10.2017 року доведена відповідачем, підстави для висновку протилежного змісту у суду відсутні.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивачем не доведено, що спірною реєстрацією за Адміністрацією Державної прикордонної служби України переходу права власності на об'єкт нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 на вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області, порушується його права та інтереси щодо об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 405479646107, що у сукупності із вищевикладеним, є підставою для відмови у задоволенні позову.

З врахуванням характеру спірних правовідносин та обставин, на які покликається позивач, оцінивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд наразі не убачає підстав для висновку, що внаслідок прийняття цього рішення відбулось втручання у будь-які права позивача, що свідчить про відсутність підстав для їх захисту в судовому порядку як порушених, внаслідок вчинення дій державним реєстратором.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінивши доводи учасників справи, долучені до матеріалів справи письмові докази позивача на підтвердження позовних вимог та суб'єктом владних повноважень на їх спростування, в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому в задоволенні позовних вимог відмовлено не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (ЄДРПОУ 38411959) до державного реєстратора Душека Ігоря Михайловича Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд Державного майна України, про скасування реєстрації права власності та рішення відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018 року.

Суддя Качур Р.П.