Рішення № 73960388, 10.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6477/17

№ 2/183/1166/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Новомосковської районної державної нотаріальної контори про:

визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами по вул. Крилова, 19 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, який складається з житлового будинку – літ. А, шл/бет., стіни - цегла, загальною площею - 58,4 кв.м., житловою площею – 29,0 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами: ганок – літ. а, літня кухня-сарай – літ. Б сарай – літ. В, погріб – літ. пг, вбиральня – літ. Г, літній душ – літ. Д, колодязь – літ. К, водоколонка – літ. К1, яма вигрібна – літ. Я, огорожа – № 1, огорожа – № 2, ворота – № 3, хвіртка – № 4, огорожа – № 5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 23 січня 2017 року,

встановив:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за життя її батьки – ОСОБА_3 та ОСОБА_2, побудували житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: вул. Крилова, 19 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області. 23 січня 2017 року мати позивача, ОСОБА_2, померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказаний житловий будинок. За життя мати заповіт не складала. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач - донька спадкодавця ОСОБА_1 (дошлюбне - ОСОБА_2) ОСОБА_4. Інших спадкоємців на спадкове майно немає, так як чоловік спадкодавця (батько позивача) - ОСОБА_3 помер 02 грудня 2002 року. В установлений законом строк позивач звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої 23 січня 2017 року. Але державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, про що видана відповідна постанова, згідно з якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, належне ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що не наданий документ, який посвідчує право власності спадкодавця на спадковий будинок. В зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадковий будинок неможливістю отримати свідоцтво про право на спадщину в іншому порядку позивач вимушена звернутися для вирішення даного питання до суду.

Судом в судовому засіданні 22 лютого 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отримані судом 16 березня 2018 року.

Представник позивача до суду не з`явився, надавши заяву, в якій підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (до шлюбу – ОСОБА_3) Н.І. є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.15, 16, 17, 18/.

20 червня 1970 року ОСОБА_3, отримав свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Крилова, 19 для будівництва житлового будинку на 3 кімнати з житловою площею 31,4 кв.м., сараю глинобитного, вбиральні дерев’яної /а.с.19-20/.

На підставі свідоцтва ОСОБА_3 протягом 1950-1990 року побудував житловий будинок – літ. А, шл/бет., стіни - цегла, загальною площею - 58,4 кв.м., житловою площею – 29,0 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами: ганок – літ. а, літня кухня-сарай – літ. Б сарай – літ. В, погріб – літ. пг, вбиральня – літ. Г, літній душ – літ. Д, колодязь – літ. К, водоколонка – літ. К1, яма вигрібна – літ. Я, огорожа – № 1, огорожа – № 2, ворота – № 3, хвіртка – № 4, огорожа – № 5 /а.с.9-11/.

З матеріалів отриманих судом копій спадкових справ вбачається, що 02 грудня 2002 року ОСОБА_3 помер.

На момент смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент смерті мешкав разом з дружиною – ОСОБА_2 та донькою – ОСОБА_1, онукою ОСОБА_5

З відповіді Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради № 2875 від 14 грудня 2017 року вбачається, що адреса житлового будинку № 19, розташованого в с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Крилова не змінювалась. Житловий будинок № 19, розташований в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Крилова зареєстрований в погосподарській книзі № 2 на 2016-2020 роки, номер об'єкту погосподарського обліку 01-1168-1 на ім’я ОСОБА_2, померлої 23 січня 2017 року.

23 січня 2017 року померла ОСОБА_2

На момент смерті ОСОБА_2 мешкала за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Крилова, 19 разом з донькою – ОСОБА_1, онукою – ОСОБА_6, правнуком ОСОБА_7А, правнукою ОСОБА_8

26 вересня 2017 року нотаріусу подано заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3

26 вересня 2017 року нотаріусу подано заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

14 грудня 2017 року нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 Підставою відмови вказано те, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 107563539 від 14 грудня 2017 року відомості щодо реєстрації прав власності на спадковий будинок відсутні. Представником не наданий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадковий будинок, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Розглядаючи позовні вимоги суд доходить до висновку про наявність спору з приводу права власності на майно, належне померлій ОСОБА_2, право власності на яке не зареєстроване, що не дає можливість позивачу вчинити дії з належного оформлення права власності.

Вирішуючи вимоги позову суд виходить з наступних норм законодавства.

Так, у відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно з абз.3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. У частині 4 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР, який був чинний на момент смерті ОСОБА_3, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Ч.1 ст.1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ст.1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджуються факти набуття ОСОБА_3 земельної ділянки в користування для забудови (про що вказує Свідоцтво), забудови наданої земельної ділянки та будівництво на ній будинку (про що свідчить Технічний паспорт та відомості органу місцевого самоврядування), не проведення державної реєстрації права власності (що підтверджується витягом з державного реєстру прав власності), проведення якої на час будівництва спадкового майна не було обов’язкове, фактичне прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном (про що свідчить проживання останньої зі спадкодавцем на момент смерті у сукупності з фактом реєстрації в погосподарській книзі органу місцевого самоврядування спадкового будинку за собою), смерть ОСОБА_2 до отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування після ОСОБА_3 на спірне майно та прийняття спадщини єдиним спадкоємцем за законом шляхом фактичного проживання з померлою ОСОБА_1 Враховуючи, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом своєчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини, підставою відмови у видачі свідоцтва про право власності нотаріусом вказано відсутність належних правовстановлюючих документів та реєстрації права власності, чим порушуються спадкові права позивача, інші особи, які мають право на спадщину за законом чи заповітом, у відповідності до матеріалів спадкової справи, з урахуванням доказів, отриманих судом – відсутні, суд приходить до висновку, що аргументи позивача обґрунтовані, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, норми права, на які посилається позивач в обґрунтування позову підлягають застосуванню до даних правовідносин і наявні підстави для визнання за позивачем права власності на майно, належне померлій в порядку спадкування за законом, а тому - позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП - НОМЕР_1) до Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. Куйбишева, 1, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області; ЄДРПОУ - 04338820), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Новомосковської районної державної нотаріальної контори (місцезнаходження: пл. Героїв, 1, м. Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 05466105) – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 23 січня 2017 року право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами по вул. Крилова, 19 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, який складається з житлового будинку – літ. А, шл/бет., стіни - цегла, загальною площею - 58,4 кв.м., житловою площею – 29,0 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами: ганок – літ. а, літня кухня-сарай – літ. Б сарай – літ. В, погріб – літ. пг, вбиральня – літ. Г, літній душ – літ. Д, колодязь – літ. К, водоколонка – літ. К1, яма вигрібна – літ. Я, огорожа – № 1, огорожа – № 2, ворота – № 3, хвіртка – № 4, огорожа – № 5, належний ОСОБА_3, померлому 02 грудня 2002 року, спадкоємцем якого була ОСОБА_2, яка прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов