Рішення № 73960290, 15.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/803/18

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з вересня 2017 року;

2) зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з вересня 2017 року;

3) зобов'язати відповідача виплатити заборгованість позивачу пенсії з вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до 2014 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області. У листопаді 2016 року позивач зареєструвала місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає до теперішнього часу. У березні 2017 року позивач особисто звернулась до відповідача із заявою про переведення пенсійної справи за новим місцем проживання та поновлення виплати пенсії за віком. На підставі поданих позивачем документів пенсійна справа позивача була взята на облік відповідачем.

До серпня 2017 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачу та щомісячно перерахував належні до виплати суми пенсії на банківський рахунок. З вересня 2017 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу, жодного рішення про припинення виплати пенсії позивач не отримував.

З метою з'ясування причин припинення виплати пенсії, позивач 07.12.2017 звернулася із заявою до відповідача, на яку отримала відповідь від 15.12.2017 № 235/П-7, з якої встановила, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним пенсіонерам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог визначених в пунктах 1, 2 статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», постановою КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Разом з тим, для поновлення виплати пенсії необхідно особисто надати відповідачу, зокрема оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи.

З посиланням на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач вважає дії щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними і такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою суду 29 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 22).

Ухвалою суду від 16.03.2018 відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-2).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення вимог, про що подала відзив на адміністративний позов (арк. спр. 39-40), у якому зазначила, що в листопаді 2016 року позивач звернулась до відповідача з особистою заявою. З березня 2016 року особисту справу позивача взято на облік та виплачено заборгованість з березня 2016 року, поновлена виплата пенсії за місцем реєстрації.

З посиланням на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, якими визначено, що соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод переміщених осіб» та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, відповідач припинив виплачувати пенсію, в останнє позивач отримав пенсію в серпні 2017 року у розмірі 1866,98 грн. Представник відповідача вважає, що однією з умов виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є обов'язкова наявність довідки про взяття на облік особи, з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Така довідка в матеріалах справи позивача відсутня.

Відповідно до листа Головного управління від 14.06.2017 № 6856/02-03, зокрема, однією із підстав для переведення пенсійної виплати, чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з пунктом 8 Порядку № 509. Така довідка позивачем також не надана.

З огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з 22.11.2016 зареєстроване місце проживання: 93100, АДРЕСА_1 (арк. спр. 25-27).

Позивач є пенсіонером, якій пенсія призначена з 01.03.1997 безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 (арк. спр. 27-28).

Згідно з довідкою МСЕК від 17.02.1997 серія 2-18 АБ № 201412 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням з 01.03.1997 (арк. спр. 18).

За даними копій матеріалів пенсійної справи позивача, наданих УПФУ в АДРЕСА_1 (арк. спр. 43-54), судом встановлено таке:

- 23.11.2016 відповідач надіслав до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янськ Донецької області запит № 29В1 щодо передачі пенсійної справи позивача (арк. спр. 44);

- супровідним листом від 06.12.2016 № 28226/04 Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області направило пенсійну справу ОСОБА_1, 20.09.1944 до УПФУ в м. Лисичанську, в якому зазначило, що виплату пенсії здійснено по 29.02.2016 (арк. спр. 45);

- згідно із атестатом від 23.11.2016 позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1511,66 грн, з обліку знята з 01.03.2016 (арк. спр. 47);

- розпорядженням від 24.01.2017 № 15102 позивачу призначено пенсію з 01.03.2016 у загальному розмірі 1733,82 грн (арк. спр. 48);

- за заявою про виплату пенсії або грошової допомоги від 23.11.2016 позивач просив перераховувати суми пенсії на поточний рахунок, який відкритий у ТВБВ № 10012/094 філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», поточний рахунок № НОМЕР_3, рахунок установи уповноваженого банку у ТВБВ № 10012/094 філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», код банку 304665, код згідно з ЄДРПОУ 09304612 (арк. спр. 52);

- листом від 08.02.2017 № 467 Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради надано відповідь на лист від 03.02.2017 позивача, в якому зазначено, що ОСОБА_1 знята з обліку в ЄІБДВПО управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради з 06.08.2016. Відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 довідка ОСОБА_1 про взяття на облік в ЄІБДВПО - скасована з дня зняття з обліку. Оскільки ОСОБА_1 в теперішній час місце проживання зареєстроване за адресою м. Лисичанськ, то у постановці на облік як ВПО в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради - відмовлено (арк. спр. 53);

- довідкою відповідача підтверджена виплата заборгованості позивачу з березня 2016 року по березень 2017 року у загальній сумі 21052,48 грн (арк. спр. 54).

З наданих представником відповідача документів, судом встановлено, що УПФУ в м. Лисичанську будь-якого рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося.

Позивач звернулась до відповідача з листом від 07.12.2017 б/н в якому зазначила, що з березня 2017 року по серпень 2017 року отримувала пенсію відповідно до наданих документів про нарахування та виплату пенсії у зв'язку із зміною постійного місця проживання. З вересня 2017 року на особисту картку «Ощадбанку» пенсійні грошові кошти не надходить. У зв'язку з чим просила надати пояснення про причину затримки або відмови у виплаті пенсійного забезпечення (арк. спр. 29).

Листом від 15.12.2017 № 235/П-7 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до листа Пенсійного фонду України від 12.09.2014 № 23687/02-50 особа з числа переселенців з Донецької та Луганської областей, яка звертається за переведенням пенсійної справи, подає до органу Пенсійного фонду України виключно паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення (за наявності). Відповідно до порядку оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 (зі змінами та доповненнями), однією з умов виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є обов'язкова наявність Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. В матеріалах макетної пенсійної справи позивача така довідка відсутня. Таким чином для поновлення виплати пенсії необхідно надати УПФУ в м. Лисичанську зазначену довідку. Поновлення виплати пенсії буде здійснено у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного місця проживання/перебування, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 30-31).

Згідно із листом УПСЗН Лисичанської міської ради від 20.02.2018 № 2075 позивач станом на 20.02.2018 на обліку як внутрішньо переміщена особа не перебуває (арк. спр. 32).

Також, згідно з наданою відповідачем довідкою від 24.04.2018 № 1567, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в АДРЕСА_1 з 21.03.2017, позивачу виплачена заборгованість з 01.03.2016, пенсію не отримує з 01.09.2017 (арк. спр. 41).

Відповідно до довідки від 23.04.2018 № 1538 позивачу з вересня 2017 по квітень 2018 року включно, щомісячно нараховувалась пенсія, а саме: за вересень 2017 року у розмірі 1866,98 грн; у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 2927,09 грн; за квітень 2018 року у розмірі 2932,09 грн (арк. спр. 42).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання у АДРЕСА_1 звернулася до відповідача із заявою про взяття її пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання у м. Лисичанську позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взято позивача на облік та відновлено виплату їй пенсії за віком. Разом з тим, починаючи з вересня 2017 року, відповідачем без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, припинено виплату позивачу пенсії, що є порушенням вимог частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.

Твердження відповідача про наявність інших підстав для припинення виплати пенсії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України, та необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки застосування вимог статті 49 Закону № 1058-IV є пріоритетним порівняно з нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 233/4008/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71911192).

З листа відповідача судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії стала відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Більш того, в матеріалах пенсійної справи позивача наявна відмова УПСЗН Лисичанської міської ради у постановці ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи внаслідок того, що на теперішній час зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є м. Лисичанськ, тобто відсутні підстави для постановки позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки, визначені Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Тобто, судом встановлено, що відповідач вимагає від позивача надання довідки, яка за приписами чинного законодавства не може бути їй видана. Відповідно, така вимога відповідача є безпідставною.

Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядок оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з вересня 2017 року, протиправно припинено виплату позивачу пенсії за віком.

Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01 вересня 2017 року є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження будь-яким строком, тобто з 01 вересня 2017 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача поновити за судовим рішенням виплату позивачу пенсії за віком з 01 вересня 2017 року охоплює й обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, що утворилася з 01 вересня 2017 року та не потребує додаткового зобов'язання за судовим рішенням.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (місце знаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Сосюри, будинок 347, код за ЄДРПОУ 21792407) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць в розмірі 2932,09 грн (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні 09 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова