Рішення № 73959609, 10.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. справа № 809/407/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Котик Д.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Головного управління Національної гвардії України Райчука О.С.

представника третьої особи на стороні відповідача Військової частини 3066 Капелюшної І.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Військова частина 3066 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним і скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, викладене в протоколі №54 від 28.12.2017 в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій, зобов'язання надати статус учасника бойових дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, як солдат резерву Національної гвардії України проходив військову службу на посаді кулеметника 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. З 15.04.2014 по 09.06.2014 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та перебував в районах проведення АТО. Комісією головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийнято рішення про відсутність підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій в зв'язку з відсутністю витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів про підпорядкування керівнику оперативного штабу.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник вказали, що прийняття Комісією головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій даного рішення мотивоване невідповідністю поданих документів вимогам пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (зі змінами станом на 16.09.2016). Вважають таке рішення комісії безпідставним, оскільки участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції підтверджується довідкою від 19.12.2017 №4243, виданою командиром військової частини 3066, витягом з наказу командира військової частини 3066 від 15.04.2014 №71 (с/ч), витягом з наказу командира військової частини від 10.06.2014 №107 (с/ч), витягом з наказу керівника АТЦ при СБУ від 08.04.2014 №33/75т, що були подані до Комісії. На підтвердження участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, в той час, не вимагалося наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи керівників секторів (командирів) ОТУ про підпорядкування керівнику оперативного штабу.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (18.04.2018), відповідно до якого вбачається, що Комісія Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій вивчаючи довідки за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення антитерористичній операції також документи, зазначені в пункті 3 розділу ІІ Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, які подані командиром учасника бойових дій ОСОБА_1 та приймаючи рішення про відмову в наданні останньому статусу учасника бойових дій, керувалася чинним на момент прийняття рішення законодавством. Окрім того, позивачем не зазначено поважних причин пропуску дворічного строку, після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, для подачі документів до Комісії щодо встановлення статусу учасника бойових дій. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У відповіді на відзив від 30.04.2018 позивач зазначив, що законодавством України не визначено строку для подання до комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій документів для отримання відповідного статусу. Комісії були надані документи, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Окрім того, порядок не встановлює виключного переліку документів, які є підставою для надання особі такого статусу, а підставою є офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Пункт 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та документи в частині надання витягів наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів про підпорядкування керівнику оперативного штабу не може бути поширений на позивача, оскільки така норма вступила в дію у вересні 2016 року, в той час, як позивач брав участь в антитерористичній операції в період з 15.04.2014 по 09.06.2014.

Третя особа надала письмові пояснення по справі (30.04.2018) за змістом яких вбачається, що військовою частиною 3066 не направлялися документи ОСОБА_1 до Комісії для визнання його учасником бойових дій у місячний термін відповідно до пункту 6 Порядку в зв'язку з тим, що згідно постанови Кабінету міністрів України №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у брали безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» Порядок набрав чинності 20.08.2014, а Комісія була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.05.2015 №590. Зазначено, що ОСОБА_1 в період з 11.09.2014 по 26.12.2017 не звертався до командування військової частини 3066, комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про надання йому статусу учасника бойових дій, а також до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб.

Згідно ухвали суду від 30.03.2018 розгляду справи здійснювався в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.04.2018 залучено Військову частину 3066 в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі в даній справі.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3066 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2014 №49 солдата резерву ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, укладено контракт про проходження військової служби в резерві на три роки та призначено на посаду кулеметника 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону (а.с.39).

Згідно витягу з наказу командира військової частини 3066 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2014 №71 солдат ОСОБА_1 прибув у службове відрядження до в/ч 3024 в/ч (м. Павлоград), для виконання завдань служби з охорони громадського порядку з 15.04.2014 (а.с.41).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3066 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 10.06.2014 №107 вбачається, що солдат ОСОБА_1 09.06.2014 прибув з військової частини 3024 в/ч (м. Павлоград) після участі в антитерористичній операції (а.с.42).

Припинено контракт та звільнено з військової служби солдата резерву ОСОБА_1 11.09.2014 (витяг з наказу командира військової частини 3066 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України №178)(а.с.40).

Як свідчить довідка військової частини 3066 від 06.03.2018 №4319 солдат ОСОБА_1 в період з 15.04.2014 по 09.06.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с.38).

Як зазначив в судовому засіданні позивач, 05.07.2014 він звертався до Національної гвардії України з приводу отримання статусу учасника бойових дій, надавши при цьому інформацію про персональні дані та фотокартки, однак відповіді чи будь-якого рішення не отримав.

Згідно з матеріалами справи військовою частиною 3066 Командувачу Національної гвардії України 26.12.2016 надіслані документи з додатками та відомості для надання статусу учасника бойових дій кулеметнику 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону солдату резерву ОСОБА_1 (а.с.125).

Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийнято рішення від 28.12.2017 про відсутність правових підстав для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, оскільки відсутні витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413. Повернуто документи до військової частини 3066 (а.с.10).

Листом військової частини 3066 від 31.01.2018 №1/66-2/280 повідомлено позивача про те, що 26.12.2017 для надання йому статусу учасника бойових дій військовою частиною 3066 до комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій надіслані відповідні матеріали, які відповідали вимогам Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення лише в період з 20.08.2014 по 07.09.2016. Враховуючи те, що 08.08.2016 до Порядку були внесені зміни, якими встановлено, що обов'язковою підставою для надання особам статусу УБД є наявність витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу, які відсутні в наданих матеріалах для надання ОСОБА_1 статусу УБД, відсутні підстави для надання позивачу відповідного статусу (а.с.9).

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на 01.07.2017) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Відповідно до пункту 2 Порядку (в редакції станом на 25.10.2017) статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.05.2015 №590 утворено комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та затвердження Положення про неї.

Положення визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а також організацію її роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, визначених пунктом 4 Порядку.

За приписами пункту 6 Порядку №413 (станом на 25.10.2017) для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Згідно з пунктом 4 Порядку №413 (в редакції станом на 20.08.2014), підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є для позивача - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Як уже встановлено судом, Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийнято рішення про відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 в зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, а саме відсутність витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування керівнику оперативного штабу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З 15.04.2014 по 09.06.2014 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та перебував в районах проведення АТО (м. Ізюм Харківської області). Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечувався представником відповідача та представником третьої особи.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України №602 від 08.09.2016 «Про внесення змін до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення пункт 4 Порядку №413 викладений в новій редакції, яка доповнила перелік документів, необхідних для отримання статусу учасника бойових дій, зокрема витягами з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу.

Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийнято рішення про відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій, при цьому рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій не приймалося, однак відсутність вказаних витягів з наказів стала підставою для повернення Комісією документів до військової частини 3066.

Суд не погоджується із прийнятим рішенням Комісії від 28.12.2017, оскільки внесеними змінами від 08.09.2016 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення №413 від 20.08.2014 в частині обов'язковості подання витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу не може бути поширений на позивача, оскільки він не був чинний на час участі ОСОБА_1 протягом квітня-червня 2014 року в антитерористичній операції.

Окрім того суд враховує інформацію, надану представником третьої особи в судовому засіданні про те, що з часу перебування позивача в антитерористичній операції і аж до грудня 2016 року, складання наказів керівника оперативного штабу з управління АТО або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу не передбачалося.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У Рішенні зазначено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, зважаючи на зміст рішення Конституційного суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до позивача не можуть застосовуватися вимоги, щодо подання ним додаткових документів за період проходження служби з 15.04.2014 по 09.06.2014, в редакції чинній з 08.09.2016.

З поміж іншого, в пункті 4 Порядку №413 зазначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Як вже встановлено судом, з 15.04.2014 по 09.06.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Даний факт підтверджений поданими до Комісії довідкою від 19.12.2017 №4243, виданою командиром військової частини 3066, витягом з наказу командира військової частини 3066 від 15.04.2014 №71 (с/ч), витягом з наказу командира військової частини від 10.06.2014 №107 (с/ч), витягом з наказу керівника АТЦ при СБУ від 08.04.2014 №33/75т (а.с.10), а також наданими суду копіями довідки військової частини 3066 від 06.03.2018 №4319, витягів з наказів про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, укладення контракту про проходження військової служби в резерві, припинення контракту та звільнення з військової служби після участі в антитерористичній операції (а.с.36-42).

За таких обставин, вказані документи, що подавалися на розгляд Комісії Головного управління Національної Гвардії України, на переконання суду містять достатні докази для відповідного висновку про наявність чи відсутність у позивача права на набуття статусу учасника бойових дій.

В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу).

Стороною відповідача не надано суду жодних доказів, які б спростовували запевнення позивача про надання ним в липні 2014 року військовій частині 3066 відомостей про його персональні дані та фотокарток на посвідчення учасника бойових дій.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України від 28.12.2017 про повернення документів до військової частини 3066 щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Позивач у позові просить зобов'язати Головне управління Національної гвардії України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

З приводу даної позовної вимоги відповідач стверджував про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а, адміністративне провадження №К/9901/4844/18) зазначив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати статус учасника бойових дій, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене випливає, що процедура надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, наданню статусу передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи військової частини 3066 щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав наведених у позові підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України (вулиця Народного ополчення, 9-А, м. Київ) про повернення документів до військової частини 3066 щодо надання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) статусу учасника бойових дій.

Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи військової частини 3066 щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 15 травня 2018 р.