Рішення № 73959240, 14.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1307/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання вчинити дії, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України у Львівській області, Управління Поліції охорони у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги, а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги.

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 336800 (триста тридцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 коп., а також зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 336800 (триста тридцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 коп.

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнений у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 21.08.2012 року з посади начальника служби інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей (на правах взводу) спеціального підрозділу міліції охорони «Титан» (на правах самостійної роти) Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ. Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено втрату працездатності 50% та присвоєно другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Враховуючи наведене, вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, надало суду відзив на позовну заяву, де вказує, що не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач проходив службу в Департаменті Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, органи поліції є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Крім того, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України здійснювала виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам через засновану нею Українську охоронно-страхову компанію, а тому підстави для здійснення виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету відсутні. Також відповідач зазначив, що Міністерство внутрішніх справ України не приймало рішення по заяві позивача, оскільки дане питання не відноситься до його компетенції.

Треті особи, надали суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначили, що рішення про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України. Також треті особи зазначили, якщо особа має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, виплата повинна здійснюватись саме суб'єктом, вказаним у зазначеній Постанові, та за рахунок бюджетних коштів, як вказано у зазначеній Постанові.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України. На підставі Наказу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області № 221 о/с від 21.08.2012 року «По особовому складу» підполковника міліції ОСОБА_1 /НОМЕР_2/, начальника служби інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей (на правах взводу) спеціального підрозділу міліції охорони «Титан» (на правах самостійної роти) Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ, було звільнено з органів МВС у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 21.08.2012 року (а.с.15).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 383553 від 03.10.2017 року (підстава - Акт огляду МСЕК № 152), 03.10.2017 року Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи (Обласна МСЕК №3) підтверджено, що позивачу встановлена ІІ-га група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.24-25).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 002628 від 03.10.2017 року (підстава - Акт огляду МСЕК № 152) позивачу встановлено 50% втрати працездатності (а.с. 22-23).

Згідно з свідоцтвом про хворобу № 384 від 20.08.2012 року військово-лікарської комісії ГУМВСУ у Львівській області встановлено, що захворювання позивача пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.27-28).

Позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області з заявою від 06.10.2017 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності (а.с.21).

Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області надала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (а.с.19-20), із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 336800,00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлені на розгляд в Департамент фінансово-облікової політики МВС України.

Листом від 02.03.2018 року №15/2-790 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області без розгляду з роз'ясненням, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходжень (а.с.17-18).

Листом від 26.03.2018 року № 12/1-15 позивачеві повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги та проінформовано, що такі направлялися Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області до Міністерства внутрішніх справ України та були повернуті без розгляду (а.с.16).

У зв'язку з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі за текстом - Порядок № 850).

Згідно пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком № 850.

Згідно пункту 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850 , про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 14 Порядку № 850 призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункти 9, 10 Порядку № 850).

Отже, зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Відтак доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу, нарахувати та виплатити її, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Міністерством внутрішніх справ України по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи.

Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не наведено доказів необхідності такого контролю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

3. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги

4. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця 10, ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складено 14.05.2018 р.

Суддя Коморний О.І.