Рішення № 73958951, 14.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. Справа№805/2127/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим що, відповідач протиправно припинив виплату пенсії відповідачу. З посиланням на статтю 46 Конституції України, статті 4, 5, 8, 47,49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», позивач просив:

- скасувати розпорядження № 195212 Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної пенсії за віком на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві КБ «ПриватБанк», з 01.02.2018 року.

2 квітня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком і у зв'язку зі зміною місця реєстрації, перебуває на обліку в Селидівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідач, на звернення позивача, повідомив, що виплата пенсії була зупинена з 1 лютого 2018 року (а.с.5), на підставі розпорядження № 195213 (а.с.45), так як відсутня довідка та не проведена перевірка місця фактичного перебування внутрішньо переміщеної особи, згідно пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», в редакції постанови Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 року №352, та постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

24 квітня 2018 року судом отримані витребувані від відповідача докази та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Відповідач зазначив, що позивач є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Селидівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 30 грудня 2016 року як внутрішньо переміщена особа. З 1 лютого 2018 року виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена, оскільки позивач зареєстрована в паспорті на підконтрольній українській владі території з 20 грудня 2016 року та реєстрація згідно «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 відсутня.

Відповідач зазначив, що після надання заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення та прийняття рішення комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, буде поновлено виплату пенсії з місця її припинення.

Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

26 листопада 2014 року ОСОБА_1 на ім'я начальника відділу з обслуговування та розгляду звернень громадян управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області подала заяву про виплату пенсії та запит пенсійної справи із управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, за фактичним місцем проживання.

23 грудня 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області розпорядженням № 25305 позивачці була призначена пенсія за віком.

26 листопада 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради позивачці була видана довідка №1426/8626 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

19 січня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області надіслано пенсійну справу № 849657 гр. ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Селидове.

Заявою № 1578/02-49 від 20 грудня 2016 року подала заяву про виплату пенсії та запит пенсійної справи із управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, за фактичним місцем проживання.

20 грудня 2016 року позивачку було знято з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1

20 грудня 2016 року позивачка зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_2

20 грудня 2016 року заявою № ELAC-CSOG-V98E-3C3U позивач просила належні їй суми пенсії починаючи з 1 січня 2017 року перерахувати на її поточний рахунок, який відкрито у Селидівському відділенні Донецького РУ, поточний рахунок № НОМЕР_1, рахунок установи уповноваженого банку № 25602799256315 в ПриватБанку, МФО 335496, Код 14360570 та уповноважила співробітника банку передати дану заяву від її імені органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення.

Розпорядженням відповідача № 195213 було припинено виплату пенсії позивачу з 1 лютого 2018 року, так як позивач зареєстрована в паспорті на підконтрольній українській владі території з 20 грудня 2016 року та відсутня довідка внутрішньо переміщеної особи.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з серпня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2018 року.

Позовні вимоги про перерахування виплат на рахунок, відкритий на ім'я позивача у Публічному акціонерному товаристві КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частині 3,7 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві. Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення забезпечують інформування одержувачів про порядок виплати пенсій та грошової допомоги.

Таким чином, задоволення вказаних позовних вимог не є належним способом захисту порушених прав позивача, а Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, як суб'єкт владних повноважень, у питанні виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках зобов'язаний виконувати вимоги Порядку.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, відстрочені судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до приписів статей 133, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 133, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, б.6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №195212 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2018 року, прийняте Селидівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2018 року.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, б.6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення в повному обсязі складено 14 травня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.