Рішення № 73957818, 26.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2018 року о/об 13 год. 17 хв.Справа № 808/1937/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» (69000, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 34790215)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників сторін

від позивача - Матієва Я.С.

(діє на підставі договору б/н від 20.06.2017 року)

від відповідача - Хижняк В.В.

(діє на підставі довіреності №159/08-01-10-03 від 13.02.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року № 0006141401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 346 667,50 грн., у тому числі за основним платежем - 277 334,00 грн., за штрафними санкціями - 69333,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №0006151401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372 217,50 грн., у тому числі за основним платежем - 297 774,00грн., за штрафними санкціями - 74443,50грн.

Ухвалою суду від 30 червня 2017 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

11 вересня 2017 року провадження у справі відкрито, а справу призначено до судового розгляду на 27 вересня 2017 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року провадження у справі зупинено до 31 жовтня 2017 року.

31 жовтня 2017 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року провадження у зупинено до 06 грудня 2017 року.

06 грудня 2017 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року провадження у справі зупинено до 23 січня 2018 року.

23 січня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Разом з тим, 23 січня 2018 року ухвалою суду призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 лютого 2018 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року провадження у справі зупинено до 26 квітня 2018 року.

26 квітня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 26 квітня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі висновків Акту перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області були прийнятті: податкове повідомлення - рішення від 16 травня 2017 року № 0006141401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 346 667,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 16 травня 2017 року № 0006151401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 372 217, 50 грн. Позивач не згоден з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та вважає, що висновки Акту перевірки не відповідають дійсності, а рішення податкового органу, що оскаржуються, є протиправними, та такими, що прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.№6778 від 28 лютого 2018 року), який ідентичний до Акту перевірки.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, у період з 30 березня 2017 року по 12 квітня 2017 року податковим органом здійснено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Запоріжмашпром» з питань дотриманий вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року.

На підставі проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області складено Акт перевірки №239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року.

У Акті перевірки №239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року податковим органом зазначено про порушення позивача:

- підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПК України підприємством: занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року на суму 277 334 грн., у т.ч. по періодах:

- за 2014 рік на суму 9937,00 грн.

за 2016 рік на суму 267 997 грн.

- 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 44.1 розділу ІІ пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 розділу ІІІ ПК України TOB «Завод «Запоріжмашпром» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 297 774 грн., у т.ч. по періодах:

- за серпень 2016р. на суму - 256 470 грн.;

- за вересень 2016р. на суму - 41304 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області 16 травня 2017 року прийнятті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006141401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 346 667,50 грн. у тому числі за основним платежем 277 334, 00 грн. та штрафними санкціями 69333,50 грн.;

- № 0006151401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 372 217, 50 грн. у тому числі за основним платежем 297 774,00 грн. та штрафними санкціями 74 443,50 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Запоріжмашпром» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16 травня 2017 року № 0006141401, № 0006151401 звернулось до суду з адміністративний позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних праврвідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2. статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Згідно з пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4. статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, відповідно до Акту перевірки №239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року позивач мав господарські взаємовідносини зокрема з: ТОВ «Терра Корн» та ТОВ «ТОПКРАФТ».

Перевіряючи взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» з його контрагентами судом встановлено наступне.

10 серпня 2016 року між ТОВ «Терра Корн» у якості «Продавця» та Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» у якості «Покупця» був укладений договір поставки №01/10-08, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити заготовку корпусів підшипника на умовах цього договору.

На підтвердження виконання договору поставки №01/10-08 позивачем до суду надано:

- специфікації (а.с. 55, 56);

- рахунки на оплату (а.с. 57, 67);

- видаткова накладна (а.с. 58, 68)

- товарно-транспортні накладні (а.с. 59, 69-70);

- платіжні доручення (а.с. 61, 62, 63);

- банківські виписки (а.с. 66, 71).

Також до суду позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «Терра Корн» до ТОВ «Лекс і К» та ТОВ «ТЕКТ БУД».

16 серпня 2016 року між ТОВ «ТОПКРАФТ» у якості «Продавця» та Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» у якості «Покупця» був укладений договір поставки №01/16-08, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити заготовку корпусів підшипника на умовах цього договору.

На підтвердження виконання договору поставки №01/16-08 позивачем до суду надано:

- специфікації (а.с. 76, 77, 78, 79);

- рахунки на оплату (а.с. 80, 93, 99, );

- видаткова накладна (а.с. 81, 86, 89, 94, )

- товарно-транспортні накладні (а.с. 82, 87, 95, );

- платіжні доручення (а.с. 85, );

- банківські виписки (а.с. 90, 91, 92, 97, 100).

Також до суду позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «Терра Корн» до ТОВ «Лекс і К» та ТОВ «ТЕКТ БУД».

Також позивачем до суду надано картки складського обліку матеріалів, відповідно до яких отримані ТМЦ від контрагентів у наявності на складі Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром».

Разом з тим, судом в судовому засіданні допитана кладовщик ОСОБА_3 , яка повідомила суд про те, що всі товарино-матеріальні цінності за договорами №01/16-08 та №01/10-08, отримані від постачальників на оприбутковані на склад підприємства.

В Акті перевірки податковим органом досліджено податкові накладні виписані від контрагентів на адресу позивача.

Податкові накладні отримані позивачем та їх наявність не заперечувалась, а ні під час проведення перевірки, а ні підчас судового засідання.

Претензій до змісту або помилки (дефектність) податкових накладних у податкового органу станом на проведення перевірки не було про що свідчить Акт перевірки.

Вказані ж в Акті висновки стосовно формування штучних податкових зобов'язань, з метою надання податкової вигоди є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності належних та допустимих доказів, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджені судом докази доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції з його контрагентами по договорам поставок №01/16-08 та №01/10-08.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

З наданих позивачем документів вбачається використання Товариством з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» товарів, отриманих від його контрагента, у подальшій своїй господарській діяльності.

Отже, досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків підтверджують здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Тобто, документально підтверджено формування Товариством з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з його контрагентами.

Судом в судовому засіданні встановлено, що податковим органом під час перевірки запити до слідчих органів не здійснювались.

Разом з тим, податковим органом в акті перевірки зазначено й про контрагента позивача - ТОВ «Інтервенто».

Так, в акті перевірки зазначено про те, що засновника та директора ТОВ «Інтервенто» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частини 2 статті 28, частини 1 статті 205 КК України. Таким чином податковим органом зроблено висновок про те, що рух активів від ТОВ «Інтервенто» до Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» в дійсності не відбулися.

Суд ставиться критично до таких посилань податкового органу, оскільки відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень не враховано період здійснення господарських відносин з ТОВ «Інтервенто» та не визначено податкове зобов'язання і штрафні санкції.

Вказаний висновок судом зроблено при досліджені розрахунків податкових зобов'язань де визначено звітні періоди 2014, 2016 роки (декларації № 9080981603 від 25 лютого 2015 року, декларація № 9270523533 від 28 лютого 20107 року) та серпень, вересень 2016 року (декларації № 9172833757 від 20 вересня 2016 року, № 9196084529 від 19 жовтня 2016 року).

Разом з тим, в акті перевірки є посилання на те, що 23 вересня 2016 року до Головного управління ДФС у Кіровоградській області надійшов лист від Головного управління ДФС Дніпропетровській області №9390/7/04-36-21-01-03 від 20 вересня 2016 року. В листі повідомляється, що було проведено опитування гр. ОСОБА_4 (директор ТОВ «Терра-Корн» до 19 вересня 2016 року та директор ТОВ «ТОПКРАФТ»), згідно з яким він пояснив, щодо фінансово-господарської діяльності наведених підприємств, не має ніякого відношення.

Суд не приймає такі посилання податкового органу, як на доказ безтоварності операцій, оскільки відповідачем не надано відповідного пояснення та не надано листа №9390/7/04-36-21-01-03 від 20 вересня 2016 року, для дослідження в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, за наявності первинних документів, суд спростовує твердження податкового органу про безтоварність операцій та номінальний рух ТМЦ.

Підсумовуючи вищевикладене та проаналізувавши господарські взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» з ТОВ «Терра Корн», ТОВ «ТОПКРАФТ», суд приходить до того висновку, що інспектор-ревізор в Акті перевірки зробив висновки про безтоварність операцій з контрагентами позивача не вмотивовано та безпідставно.

Реальність вчинення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами підтверджується наданими первинними документами: договорами, специфікаціями, видатковими накладними, рахунками-фактур, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, тощо.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки №239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року № 0006141401 та №0006151401, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» - є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» (69000, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 34790215) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року № 0006141401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 346 667,50 грн., у тому числі за основним платежем - 277 334,00 грн., за штрафними санкціями - 69333,50 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №0006151401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372 217,50 грн., у тому числі за основним платежем - 297 774, 00грн., за штрафними санкціями - 74443,50грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Завод «Запоріжмашпром» (69000, м. Запоріжжя, вул. Правди, 29, код ЄДРПОУ 34790215) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 10 783 гривні 28 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 05 травня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов