Ухвала суду № 73957230, 10.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15963/16-к

Провадження №1-кп/127/75/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії суддів:

судді доповідача Каленяка Р.А.,

суддів Короля О.П., Вохмінової О.С.,

при секретарі Сташко В.С.,

за участю:

прокурора Гунька В.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці матеріали кримінального провадження №42016020420000092 внесеного в Єдиний державний реєстр досудового розслідування від 20 квітня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст. 408 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №42016020420000092 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст. 408 КК України.

Прокурор Гунько М.В. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про здійснення судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 в рамках спеціального судового провадження, опублікування інформації про здійснення спеціального судового провадження та повідомлення про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту не вбачає. Судове засідання просив проводити за відсутності обвинуваченого, щодо якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування. Пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 проживає на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, повідомити його про час та дату розгляду справи можна було лише за допомогою відправлення повістки поштою або повідомлення телефонограмою.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти призначення судового розгляду, повідомила що обвинуваченому ОСОБА_2 прокурором було пред’явлено обвинувачення, однак обвинуваченого про це не було повідомлено належним чином. Враховуючи те, що захиснику невідомо місце знаходження її клієнта, вона з ним ніколи не спілкувалася і твердження прокурора що обвинуваченому відомо про досудове слідство і він ухиляється від слідства та суду – є неправомірним. Крім того, прокурором не надано підтвердження того що обвинуваченому відомо про вдкриття кримінального провадження. Досудове слідство проводиться більше двох років, за цей час вона, як захисник жодного разу не зустрічалася ні з обвинуваченим ні з ким з членів його сім’ї, не погоджувала з жодним з них позицію захисту. Враховуючи, що інститут заочного розгляду справи передбачає належне повідомлення особи, а тому призначення справи до судового розгляду буде порушенням прав обвинуваченого, просить відмовити в заявленому клопотанні, а справу повернути прокурора для проведення досудового розслідування.

Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що рішення про спеціальне судове провадження суд може ухвалити не за власною ініціативою, а лише на підставі клопотання прокурора, який зобов’язаний додати до свого клопотання матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.

Для забезпечення відповідності кримінального провадження у відсутності обвинуваченого (inabsentia) загальним засадам кримінального провадження сторона обвинувачення зобов’язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя).

Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що само по собі заочне засудження особи, за умови закріплення у національному законодавстві можливості оскаржити таке судове рішення та його перегляду після з’явлення особи, не є порушенням статті 6 Конвенції, якщо при цьому забезпечуються всі закріплені Конвенцією права особи, обвинувачуваної у кримінальному правопорушенні, зокрема право на юридичну допомогу та справедливий судовий розгляд.

Статтею 20 КПК України закріплене право на захист, зокрема підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Така норма національного українського законодавства кореспондується із статтею ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає, що «кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.» На такому підході наголошує Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «ОСОБА_3 проти Бельгії», «Шомоді проти Італії», «Меденица проти Швейцарії».

Згідно практики Європейського Суду захисник у кримінальному процесі розглядається не як окрема процесуальна фігура, а як учасник, який невідривно зв’язаний зі своїм підзахисним. Вся його діяльність має бути спрямована на захист обвинуваченого у відповідності з його інтересами, що може бути досягнуто лише після спілкування та узгодження позиції захисту. Той факт, що особа ухиляється від слідства та суду сам по собі не позбавляє його саме в розумінні статті 6 Конвенції права на захист захисником за власним вибором.

Європейський Суд визнає порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції коли обвинуваченому, підозрюваному не надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника (справа «Лучанінова проти України»).

Кримінальним процесуальним кодексом України чітко регламентовано можливість залучення захисника як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. (ст. ст. 48, 49 КПК України). Для останнього випадку необхідним є сукупність умов, - коли участь захисника є обов’язковою, і коли обвинувачений самостійно захисника не залучив. У даному кримінальному провадженні захисник залучений з порушенням вимог закону, зі своїм підзахисним ніколи не спілкувався, тому не може ефективно здійснювати його захист.

З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для спеціального судового провадження.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 290 КК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Прокурор обвинувачує ОСОБА_2 у вчиненні особливо тяжкого злочину. Вивченням реєстру матеріалів досудового розслідування, розділ II - процесуальні рішення, прийнятті в ході досудового розсідування встановлено, що 27 грудня 2014 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру (п.1) та 29 квітня 2016 року ОСОБА_2 оголошено у розшук (п.2). Разом з тим, адвокат йому призначений тільки 20 травня 2016 року (п.19), що є грубим порушенням права підозрюваного на захист.

Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» №223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Вказане є грубим порушенням положень КПК України та прав обвинуваченого. Згідно ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику. КПК України не містить положень, які б дозволяли захиснику, який жодного разу не спілкувався зі своїм підзахисним, перебирати всі права та повноваження обвинуваченого на себе.

В частинах 1,4 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованій територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міжрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва. Суди згідно із встановленою цим Законом підсудністю та відповідно до вимог процесуального законодавства здійснюють розгляд справ та вирішують процесуальні питання, які виникають після ухвалення судового рішення.

Частиною 1 статті 32 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту ОСОБА_2 інкримінують злочин, передбачений ч.1 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України – є злочином середньої тяжкості та злочин, передбачений ч.1 ст. 111 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України – є особливо тяжким злочином. Крім того, більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України, було вчинене ОСОБА_2 на території Автономної Республіки Крим.

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. 32 КПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даного кримінального провадження у Вінницькому міському суді Вінницької області, у зв’язку із непідсудності його вказаному суду.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту не може бути призначений, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 369, 370, 372 КПК України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст. 408 КК України, відомості внесені 20 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020420000092 повернути прокурору Військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб.

Головуючий:

Судді: