Рішення № 73957089, 04.05.2018, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/72/17

Провадження № 2-а/147/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 в редакції позовних вимог від 26.05.2017 року звернулась до Тростянецького районного суду із позовною заявою до Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що її мати ОСОБА_6, являючись власником житлового будинку по АДРЕСА_1 Вінницької області, землекористувачем земельної ділянки біля будинку, звернулась до відповідача з заявою про надання згоди на розробку технічної документації, що посвідчує право на земельну ділянку в квітні 2007 року.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Тростянецька селищна рада надала згоду на розробку технічної документації.

В 2007 року встановити межові знак між земельними ділянками позивача та ОСОБА_4 не виявилось можливим, про що складено акт адмінкомісії від 10.05.2007 року.

26.05.2010 року ОСОБА_4 подав заяву до Тростянецької селищної ради для встановлення межових знаків, членами комісії в присутності обох сторін встановлено та закріплено металевими кілками суміжну межу між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Рішенням 31 позачергової сесії 5 скликання 09.07.2010 року №543 затверджено протокол депутатської комісії від 26.05.2010 року «Про встановлення межових знаків між земельною ділянкою ОСОБА_4 та ОСОБА_6

В зв'язку з хворобою мати позивача не приватизувала земельну ділянку та 03.01.2013 року померла.

Позивач як спадкоємець першої черги по закону оформила права на спадкове майно ОСОБА_6, в тому числі і на житловий будинок по вул.Набережній, 28, смт.Тростянець Вінницьої області.

12.04.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_4 самовільно зайняв частину земельної ділянки, якою вона користується. Потім 25.10.2016 року позивачем подано ще дві заяви до Тростянецької селищної ради, в яких зазначено, що ОСОБА_4 самовільно 12.04.2016 року порушив межові знаки, які були встановлені узгоджувальною комісією від 26.05.2010 року.

Комісією були складені акти від 22.04.2016 року та 04.11.2016 року, в яких встановлено, що ОСОБА_4 не погоджується з межовими знаками, які встановлені 26.05.2010 року, тому комісія рекомендує дане питання вирішувати в судовому порядку.

Аналогічну відповідь надано і на заяву від 29.11.2016 року.

Позивач вважає, що відповідачем не проведено всі дії, передбачені законодавством про вирішення земельного спору, зокрема вони не виконують рішення №543 від 26.05.2010 року.

В зв'язку з чим просила визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати Тростянецьку селищну раду Тростянецького району Вінницької області розглянути заяви ОСОБА_5 від 25.10.2016, 25.10.2016 та 29.11.2016 щодо розгляду земельного спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та стягнути понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, додатково пояснив, що ОСОБА_5 являється землекористувачем земельної ділянки, що розташована біля домогосподарства по АДРЕСА_1 Вона бажає користуватись нею, обробляти її. Право на дану земельну ділянку без зміни цільового призначення перейшло до неї в тому розмірі, яке мала спадкодавець ОСОБА_6, затверджене рішенням 31 позачергової сесії 5 скликання 09.07.2010 року №543. Позивач бажає виготовити технічну документацію на дану земельну ділянку, однак з суміжним землекористувачем ОСОБА_4 існує спір ще з 2010 року, який розглянуто та рішенням №543 вирішено та затверджено встановити межові знаки між даними земельними ділянками. На даний час межові знаки відсутні. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з заявами про встановлення межових знаків(виконання рішення №543), однак селищна рада не виконує своїх повноважень, передбачених законом та перекладає їх на суд. Позивач не бажає зміни меж, лише встановити межові знаки, які були погоджені між її матір'ю та ОСОБА_4

Однак Земельний Кодекс України покладає саме на органи місцевого самоврядування вирішення земельних спорів. Селищна рада зобов'язані прийняти рішення щодо встановлення меж, в разі незгоди з рішенням сторони вправі оскаржити його в судовому порядку. В зв'язку з чим представник позивача просив визнати бездіяльність Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_5 від 25.10.2016, 25.10.2016 та 29.11.2016 - протиправною та зобов'язати Тростянецьку селищну раду Тростянецького району Вінницької області розглянути заяви ОСОБА_5 від 25.10.2016, 25.10.2016 та 29.11.2016 щодо розгляду земельного спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо відновлення межових знаків, які встановлені Тростянецькою селищною радою Тростянецького району Вінницької області згідно Рішення 31 позачергової сесії Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області 5 скликання № 543 від 09.07.2010, яким затверджено протокол депутатської комісії з питань земельних ресурсів, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища від 26.05.2010 «Про встановлення межових знаків між земельною ділянкою ОСОБА_4 та земельною ділянкою ОСОБА_6» згідно схеми встановлення межових знаків від 26.05.2010 року.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо заявлених вимог позивача, просив відмовити в позові повністю, обґрунтовуючи тим, що ще в 2010 року селищною радою виконано рішення №543 від 09.07.2010 року, про що є протокол засідання узгоджувальної комісії, існує схема фактичного обміру. Межові знаки встановлено, не з вини селищної ради не збереглись межові знаки. Вважає, що свої повноваження відповідач виконав. Спір іде про межу між сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в 2010 році було складено акт, якщо є незгода то повинні вирішувати спір в судовому порядку.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо заявлених вимог, просив відмовити в позові, вважаючи його безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 9 КАС України зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що необхідною ознакою, яка відрізняє суб'єкта владних повноважень від інших суб'єктів -це здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідно до виписки з земельно-кадастрової книги Тростянецької селищної ради від 04.05.2007 року встановлено, що за гр.ОСОБА_6 рахується земельна ділянка площею 0,30га в користуванні за №955 поземельно-кадастровій книзі Тростянецької селищної ради, що розташована на вул.Набережній,28.(а.с.9).

Рішенням 7 сесії 5 скликання від 04.04.2007 року надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою ОСОБА_6.(а.с.10).

Рішенням 31 позачергової сесії 5 скликання Тростянецької селищної ради від 09.07.2010 року №543 затверджено протокол депутатської комісії з питань земельних ресурсів… від 26.05.2010 року «Про встановлення межових знаків між земельною ділянкою ОСОБА_4та земельною ділянкою ОСОБА_6.»(а.с.13).

Згідно доданого протоколу до рішення №543 від 26.05.2010 року встановлено, що землекористувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дійшли згоди у вирішенні земельного спору.(а.с.14).

Наявна схема встановлення межових знаків(а.с.15).

Позивач являється спадкоємцем до майна ОСОБА_6, в тому числі і житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 Вінницької області.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Отже до позивача перейшли всі права на земельну ділянку, що розташована біля будинку по АДРЕСА_1 в розмірах, що затвердженні рішенням 31 позачергової сесії 5 скликання 09.07.2010 року №543.

Довідкою №313 від 09.06.2016 року встановлено, що за ОСОБА_5 рахується земельна ділянка біля будинку по АДРЕСА_1 площею 0,30га: 0,22га присадибна ділянка та 0,08га для городництва(а.с.20).

В зв'язку з оформленням даної земельної ділянки позивач зверталась до Тростянецької селищної ради з заявою про призначення комісії для встановлення межових знаків між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_4, про що наявні в матеріалах справи копії заяв від 25.10.2016 року(а.с.21).

Відповіддю від 04.11.2016 року №02.17-471 вказано, що звернення розглянуто та надано акт комісії.(а.с.26,27).

Відповідно до Акту від 04.11.2016 року встановлено, що «так як ОСОБА_4 не погоджується з рішенням узгоджувальної комісії «Про встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_6.» від 26.05.2010 року то комісія рекомендує дане питання вирішувати в судовому порядку». (а.с.24). Даний акт підписаний членами комісії, однак підписи землекористувачів відсутні.

Знову позивачем подано до селищної ради заяву від 25.10.2016 року, в якій вона просить створити комісію та відновити встановлені в 2010 році згідно схеми розподілу межові знаки(а.с.22), однак відповідачем надано позивачу той самий лист.

Так само відповідач відреагував на повторну заяву позивача від 29.11.2016 року(а.с.32, 33).

Згідно частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Позивач скористалась своїм правом на звернення, подавши до Тростянецької селищної ради заяви від 25.10.2016 року та від 29.11.2016 року.

Згідно із ч. 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Часиною 3 статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно п.п.5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 161 ЗК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

П. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» закріплено, що до виключної компетенції відповідної сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, до компетенції та повноважень відповідача належить вирішення земельного спору між позивачем ОСОБА_5 та третьою особою ОСОБА_4, що фактично було і зроблено ще у 2010 році.

Відповідно до положень ст. 144 Конституції України рішення органу місцевого самоврядування прийняте в межах власної компетенції є обов'язковим до виконання на відповідній території. При цьому обов'язок щодо контролю за його фактичним виконанням (в контексті наявного спору) покладено саме на Тростянецьку селищну раду Вінницької області.

Так, відповідно до п. 4.1. Розділу IV Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками завердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відповідно до п. 4.2. Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились.

Таким чином, оскільки межові знаки між земельною ділянкою позивача ОСОБА_5 та земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_4 були встановлені ще у 2010 році, Тростянецька селищна рада після звернення позивача з заявою при вирішенні даного питання повинна була відновити раніше встановлені межові знаки, при цьому усі підстави для цього були, оскільки наявні розміри відстаней встановлених межових знаків за Актом від межових знаків до будівель. Однак, свої функції відповідач не виконав, що призвело до неможливості реалізації прав позивача.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частино 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Як передбачено ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на положення ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Аналогічна правова позиція підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності підстав відмови в розгляді заяв позивача та відновлені встановлених в 2010 році межових знаків, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Дослідивши усі докази по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати бездіяльність Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_5 від 25.10.2016, 25.10.2016 та 29.11.2016 - протиправною.

Зобов'язати Тростянецьку селищну раду Тростянецького району Вінницької області розглянути заяви ОСОБА_5 від 25.10.2016 року, 25.10.2016 року та 29.11.2016 року щодо розгляду земельного спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо відновлення межових знаків, які встановлені Тростянецькою селищною радою Тростянецького району Вінницької області згідно Рішення 31 позачергової сесії Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області 5 скликання № 543 від 09.07.2010, яким затверджено протокол депутатської комісії з питань земельних ресурсів, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища від 26.05.2010 «Про встановлення межових знаків між земельною ділянкою ОСОБА_4 та земельною ділянкою ОСОБА_6» згідно схеми встановлення межових знаків від 26.05.2010 року.

Стягнути з Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області на користь ОСОБА_5 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00коп.)

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.05.2018 року.

Суддя