Ухвала суду № 73956572, 10.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2885/17 Провадження №11-кп/773/128/18 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк В. М. Категорія: ч.3 ст.289 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Гапончука В.В.,

суддів – Лівандовської-Кочури Т.В., Борсука П.П.,

з участю

секретаря – Білоуса І.Л.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12017030110001677 за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с. Мизове Старовижівського району Волинської області вул. Центральна, 7, українець, гр.України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, непрацюючий, раніше судимий 03.03.2017 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 187 ч.2, 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

засуджений:

- за ч.3 ст.289 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2017 – 1 рік позбавлення волі з конфіскацією майна, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 – 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 16.07.2017, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – залишено до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 633 324 (шістсот тридцять три тисячі триста двадцять чотири) грн. 73 (сімдесят три) коп. спричиненої матеріальної шкоди.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний виинним та засуджений за те, що 15.07.2017 близько 20.04 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні автомобільного комплексу «Буран 4х4», що по вул. Володимирській, 118 м. Ковеля Волинської області, керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, заволодів ключем та пультом дистанційного керування сигналізацією до автомобіля марки «BMW 535D», д.р.н. АЕ 1396 ІЕ, вартістю 1 367 790 грн., який знаходився на території даного комплексу. Продовжуючи свої злочинні дії, близько 20.40 год., вимкнув сигналізацію, сів за водійське сидіння та непомітно для інших осіб виїхав вказаним автомобілем за межі території комплексу, таким чином, незаконно заволодівши транспортним засобом, належному гр. ОСОБА_3 В подальшому, рухаючись по вул. Володимирській, здійснив поворот на вул. Сагайдачного м. Ковеля, де не впорався з керування та скоїв наїзд на бетонне загородження, внаслідок чого пошкодив передню частину вищевказаного транспортного засобу, спричинивши потерпілому ОСОБА_3В, матеріальних збитків на загальну суму 633 324,73 грн. /згідно висновку експерта №933 від 24.07.2017.

В поданих апеляційних скаргах обвинувачений та захисник, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, вважає, що вирок підлягає зміні в зв’язку із невідповідністю призначеного покарання, за своєю суворістю, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просять вирок змінити в частині призначеного покарання, та призначити ОСОБА_2 більш м’яке покарання.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого, вказує, що апеляційна скарга подається у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, призначивши покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду від 03.03.2017 року у виді 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна, остаточно визначивши до відбування ОСОБА_2 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того просить у мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення зазначити вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, з корисливих мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційних скарг, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, а проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого заперечив, обвинуваченого та захисника, які свої апеляційні скарги підтримали і просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, при ухваленні рішення судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Як вбачається з вироку суду, обвинуваченого визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення обвинуваченим злочину, за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Посилання прокурора на те, що суд при формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 289 КК України, не вірно визнав доведеними фактичні обставини злочину, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

В силу ч. 3 ст. 374 КК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 15.07.2017 близько 20.04 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні автомобільного комплексу «Буран 4х4», що по вул. Володимирській, 118 м. Ковеля Волинської області, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, заволодів ключем та пультом дистанційного керування сигналізацією до автомобіля марки «BMW 535D», д.р.н. АЕ 1396 ІЕ, вартістю 1 367 790 грн., який знаходився на території даного комплексу. Продовжуючи свої злочинні дії, близько 20.40 год., вимкнув сигналізацію, сів за водійське сидіння та непомітно для інших осіб виїхав вказаним автомобілем за межі території комплексу, таким чином, незаконно заволодівши транспортним засобом, належному гр. ОСОБА_3 В подальшому, рухаючись по вул. Володимирській, здійснив поворот на вул. Сагайдачного м. Ковеля, де не впорався з керування та скоїв наїзд на бетонне загородження, внаслідок чого пошкодив передню частину вищевказаного транспортного засобу, спричинивши потерпілому ОСОБА_3В, матеріальних збитків на загальну суму 633 324,73 грн. .

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, провівши розгляд даного кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів та не навівши жодних доводів на спростування обвинувачення в частині вчинення обвинуваченим злочину з корисливих мотивів, відкинув обвинувачення в цій частині, та під час формулювання у вироку обвинувачення за ч.3 ст.289 КК України, визнаного судом доведеним, не навів будь-яких мотивів вчиненого злочину.

Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи апелянтів, постановити своє рішення та встановити фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, оскільки місцевим судом докази сторони обвинувачення не досліджувалися.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Допущена неповнота судового розгляду даного кримінального провадження, а також істотні порушення КПК України в своїй сукупності перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Тому вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

У зв’язку із тим, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону,відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність винуватості обвинуваченого, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Разом з тим за клопотанням прокурора, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, даних про його особу, який раніше судимий за скоєння умисного тяжкого злочину, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд апеляційної інстанції вважає, що у справі існують ризики вчинення ОСОБА_2 нових злочинів та ухилення його від суду, а тому з метою запобігання цим ризикам ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в Луцькому міськрайонному суді Волинської в іншому складі суду.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів до 08 липня 2018 року.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 176200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок апеляційного суду Волинської області (Волинська область, м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 10, код ЄДРПОУ 02890400, банк – Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО – 820172, реєстраційний рахунок – 37316026004275).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання суду паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з’явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 10.05.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай