Постанова № 73956307, 08.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12411/17 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/482/18 Категорія: 2 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Савчук О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області - Коваль І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про визнання права власності за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про визнання права власності. Позовні вимоги мотивував тим, що 9 серпня 2016 року в Республіці Польща на аукціоні, який проводився Митною палатою в Білій Підлясці придбав автомобіль «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2.

Зазначає, що вказаний автомобіль 29 лютого 2016 року на підставі рішення районного суду в Грубешові було конфісковано у зв'язку з порушенням митних правил.

Вказує, що 20 травня 2017 року з метою перереєстрації автомобіля звернувся із заявою до територіального сервісного центру 0741 та отримав лист від 20 червня 2017 року з регіонального сервісного центру МВС у Волинській області в якому було зазначено, що перереєстрація автомобіля «Mercedes-Benz E240» неможлива у зв'язку з відсутністю необхідних документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, на підставі яких проводиться державна реєстрація (перереєстрація).

Вважає, що є законним власником автомобіля «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується фактурою № FVL/300/16/00141 від 9 серпня 2016 року.

Просив суд визнати за ним право власності на автомобіль «Mercedes-Benz E240», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року залучено до участі в даній цивільній справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волинську митницю Державної фіскальної служби.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року позов задоволено.

Постановлено визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz E240», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року постановлено доповнити резолютивну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року абзацами:

В позові до регіонального сервісного центру МВС у Волинській області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2018 року в частині відмови в позові до регіонального сервісного центру МВС у Волинській області та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2018 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 регіональний сервісний центр МВС у Волинській області просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо скасування додаткового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року в частині вимог до регіонального сервісного центру МВС у Волинській області відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 подану позивачем апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 не визнав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, кожен окремо, подану відповідачем апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених, апеляційну скаргу позивача не визнали.

Представник відповідача регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області - Коваль І.В. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 не визнала, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підтримала.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волинської митниці Державної фіскальної служби в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника відповідача регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області - Коваль І.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на підставі фактури № FVL/300/16/00141 від 9 серпня 2016 року позивач набув право власності на автомобіль «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог до регіонального сервісного центру МВС у Волинській області суд першої інстанції виходив з того, що вказана організація не наділена повноваженнями щодо невизнання або оспорювання права власності на транспортні засоби.

Судом встановлено, що згідно фактури № FVL/300/16/00141 від 9 серпня 2016 року ОСОБА_5 в Республіці Польща на аукціоні, який проводився Митною палатою в Білій Підлясці придбав автомобіль «Mercedes-Benz E240», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 5-7).

20 травня 2017 року позивач звернувся до територіального сервісного центру 0741 із заявою щодо перереєстрації вказаного транспортного засобу на своє ім'я (а.с. 8).

Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області листом від 20 червня 2017 року за вихідним № 31/3-1608 повідомив ОСОБА_5 про те, що перереєстрація автомобіля «Mercedes-Benz» на нього як нового власника неможлива у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, передбачених п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371) (а.с. 9).

Як вбачається з картки обліку транспортного засобу, що належить індивідуальному власнику, автомобіль «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1, зареєстрований на території України на підставі довідки-рахунка КІМ 641755 від 14 травня 2011 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с. 31).

Згідно листа Волинської митниці ДФС від 7 липня 2017 року № 745/11/03-70-20-03 автомобіль «Mercedes-Benz E240», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 неодноразово перетинав митний кордон України в період з 31 липня 2013 року по 16 серпня 2015 року. Даний автомобіль 16 серпня 2015 року під керуванням ОСОБА_2 виїхав через м/п «Устилуг» Волинської митниці ДФС за межі митної території України. Також відповідно до електронної бази даних ЄАІС не встановлено факту митного оформлення автомобіля «Mercedes-Benz E240», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 як такого, що ввозився на митну територію України в митному режимі «імпорт» і за якого відповідно до діючого законодавства необхідно було сплатити митні платежі у встановленому законом порядку (а.с. 32, 33).

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як гарантовано ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371).

Вказаний Порядок регламентує процедуру реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів як індивідуально визначеного майна. Чинним законодавством не передбачено обов'язкової державної реєстрації правочинів чи права власності на транспортні засоби, а вищезгаданий Порядок регламентує процедуру реєстрації майна, а не права власності на нього, яке може виникнути в тому числі за кордоном, що не заборонено цивільним законодаством.

Спірний автомобіль зареєстрований в органах МВС України за відповідачем ОСОБА_2, який не визнає право власності позивача на вказаний транспортний засіб, вважає, що позивач протиправно заволодів автомобілем.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 визнав той факт, що автомобіль «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2, був вилучений у нього митними органами Республіки Польща разом з ключами, свідоцтвом про реєстрацію та номерними знаками.

Враховуючи, що позивач на законних підставах на території іноземної держави набув право власності на спірний автомобіль, що підтверджується фактурою № FVL/300/16/00141, виданою 9 серпня 2016 року Митною палатою в Білій Підлясці (Республіка Польща), переклад якої міститься в матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання права власності за позивачем на автомобіль марки «Mercedes-Benz E240», номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 5-7).

На спростування достовірності вказаної фактури відповідач ОСОБА_2 не надав жодних належних та допустимих доказів.

Предметом даного спору не є питання законності перетину державного кордону автомобілем, додержання учасниками спору митного законодавства, необхідність сплати відповідних платежів до бюджету та наявність підстав для перереєстрації транспортного засобу в органах МВС.

Суд вирішує спір лише в межах приватно-правових відносин, що виникли між сторонами, які претендують на спірне майно. Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області не є стороною матеріально-правового спору, не оспорює право позивача на транспортний засіб, а тому суд першої інстанції правильно відмовив в частині позову до вказаної юридичної особи.

Покликання апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що спірний автомобіль в дійсності 1999 року випуску, а згідно фактури позивач придбав автомобіль 2000 року випуску, не впливає на висновок суду, оскільки в матеріалах справи містяться достатні дані, що чітко ідентифікують спірне майно - номер кузова (VIN).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді