Рішення № 73956018, 24.04.2018, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1262/17

провадження № 2/166/4/18

категорія: 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Ратне 24 квітня 2018 року

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.

за участю секретаря Заєць Н.П.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі смт. Ратне цивільний позов ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садочок» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернулась з позовом до Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садочок» (надалі – Відповідач) у справі про визнання незаконним наказу Навчально-виховного комплексу «ЗОШ ступеня дитячий садок» с. Жиричі від 25.07.2017 року №15 к/тр щодо звільнення ОСОБА_1 з посади кухаря у зв’язку зі скороченням штатів на підставі ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України); поновлення Позивача на посаді кухара Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі з 26 липня 2017 року та стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 14 797 грн. 20 коп.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади кухара Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» згідно наказу від 25.07.2017 року №15 к/тр у зв’язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) проведено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема не виконано вимоги статті 43 КЗпП України щодо звернення роботодавця за погодженням до первинної профспілкової організації та неврахування наявних підстав щодо переважного права Позивача на залишення на роботі, які передбачені п. 2, 3 ст. 42 КЗпП України.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог була покладена й та обставина, що зі змістом вищевказаного наказу Відповідача про звільнення позивача, ОСОБА_1 ознайомилась лише 27.09.2017 року, коли звернулась до директора НВК «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» з письмовою заявою і в цей же день отримала трудову книжку, а тому перебіг строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду з позовом про поновлення Позивача на роботі.

Заперечуючи проти позову, Відповідач у справі подав відзив та додаткові пояснення до нього, в якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі, в задоволенні яких слід відмовити, з огляду на те, що звільнення Позивача проводилось на виконання наказу Відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області наказ № 151 «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів», виданого 18.05.2017 року, відповідно до якого керівникам навчальних закладів району наказано вивести з штатних розписів з 26.05.2017 року штатні одиниці кухарів відповідно до кількості дітей, які харчуються за державні кошти, та провести звільнення осіб, які займають посади, що підлягають скороченню шляхом попередження.

Як зазначає Відповідач, при звільненні матеріали особової справи ОСОБА_1 вивчалися та було прийнято рішення звільнити Позивача.

26.07.2017 року ОСОБА_1 в присутності працівників школи було оголошено наказ НВК № 15к/тр від 25.07.2017 «Про звільнення ОСОБА_1І.» але вона відмовилася від особистого ознайомлення та відповідного вчинення підпису на наказі. Також Позивач відмовився отримати власну трудову книжку.

Вказані обставини були зафіксовані у відповідному акті №15 к/тр від 26.07.2017 року.

Згідно обставин, викладених Відповідачем в спростування доводів позовної заяви, 07.08.2017 року В.о. директора Відповідача ОСОБА_6 був складений та надісланий поштовим рекомендованим відправленням на адресу ОСОБА_1 лист, відповідно до змісту якого адресат був повідомлений про те, що Позивач відмовився від ознайомлення з наказом про його звільнення, надіслано копію наказу та додатково повідомлено про те, що трудова книжка працівника перебуває у НВК.

Як стверджує Відповідач у поданому ним відзиві, рішення профспілкового комітету НВК від 10.01.2018 року, яким було відмовлено у наданні згоди на звільнення члена профспілки кухаря ОСОБА_1, не містить належних обґрунтувань для такої відмови.

Також, Відповідач зазначив, що Позивачем було невірно здійснено розрахунок розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Третьою особою - Управлінням Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області подано пояснення № 03-16/102 від 09.02.2018 року, відповідно до змісту якого розпорядником коштів є НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садочок», а орган казначейства, відповідно до вимог чинного законодавства, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.

Окрім того, Управлінням Державної казначейської служби України зазначено, що відповідно до Постанови КМ України від 03.08.2011 року №485, органи казначейства здійснюють виконання рішень про стягнення коштів на підставі виконавчих документів.

Ухвалою Суду від 27.12.2017 року Судом, у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», було продовжено судовий розгляд та призначено підготовче судове засідання у даній справі в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (надалі – ЦПК України), який набрав чинності з 15.12.2017 року.

В подальшому – 17.01.2018 року, Позивачем було подано заяву про часткове залишення позову без розгляду та збільшення розміру позовних вимог від 17.01.2018 року (аркуш справи - 47), відповідно до якої позовну заяву у даній справі в частині стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області на користь Позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 14797 грн 20 коп., просить залишити без розгляду, а позовні вимоги до відповідача НВК «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» (с. Жиричі) – вважати викладеними в наступній редакції:

-визнати незаконним наказ Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» (с. Жиричі) від 25.07.2017 року №15 к/тр щодо звільнення ОСОБА_1 з посади кухаря у зв’язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП;

-поновити Позивача на посаді кухаря Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» (с. Жиричі) з 26 липня 2017 року;

-стягнути з Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» (с. Жиричі) на користь Позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27576 грн 60 коп.

В судовому засіданні 17.01.2018 року було оголошено перерву до 22.01.2018 року у зв’язку з клопотанням представника Відповідача у справі.

22.01.2018 року Судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7С, ОСОБА_3 та Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області.

Окрім того, в межах проведення підготовчого провадження, Судом, за клопотанням сторін у справі, було надано можливість укласти мирову угоду, в порядку з’ясування питання, чи не бажають сторони укласти таку угоду, для чого судове засідання відкладалось.

12.02.2018 року в судовому засіданні позивач подала клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення коштів, збільшивши розмір своїх вимог в цій частині до 31612,20 грн.

Ухвалою від 12.02.2018 року за клопотанням представника Відповідача у справі, Судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_6.

21.02.2018 року відповідно до ухвали Ратнівського районного суду Волинської області підготовче провадження у даній справі було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.04.2018 року представники сторін у справі заявили спільне клопотання про вихід суду за межі строків розгляду справи, встановлені процесуальним законодавством у зв’язку з необхідністю повного та всебічного розгляду даної справи та відкладення її розгляду.

Судом вказане клопотання було задоволено.

Ратнівський районний суд Волинської області, заслухавши учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень та які мають значення для правильного вирішення даного спору, надавши оцінку належності та допустимості досліджуваних доказів, достовірності кожного доказу окремо, з врахуванням їх достатності та взаємозв’язку доказів у сукупності, беручи до уваги загальні засади цивільного судочинства, при належному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм права процесуального, дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а отже, й такими, в задоволенні яких слід відмовити, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів, наявних у справі, відповідно до наказу Відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів», виданого 18.05.2017 року (а.с. 16), керівників навчальних закладів району зобов’язано вивести з штатних розписів з 26.05.2017 року штатні одиниці кухарів відповідно до кількості дітей, які харчуються за державні кошти, та провести звільнення осіб, які займають посади, що підлягають скороченню шляхом попередження.

Як вбачається з наявного у справі протоколу №6 від 11.09.2017 року загальношкільних батьківських зборів НВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі (а.с. 69), складеного за наслідком проведення однойменних зборів, на яких були присутні 126 батьків, педагогічний колектив, до порядку денного було включено питання щодо організації харчування на 2017-2018 навчальні роки.

Обговорюючи вказане питання, директор НВК у виступі зазначила, що у вказаний період харчуватись будуть лише діти пільгових категорій молодших класів. Окрім того, ОСОБА_3 повідомила батьків, що для того, щоб учні середніх та старших класів харчувались, батькам слід подати відповідні заяви.

При цьому, директор Відповідача повідомила усіх присутніх про існування наказу Відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів», виданого 18.05.2017 року, та поінформувала про його зміст.

Окрім того, як вбачається зі змісту протоколу, ОСОБА_3 повідомила присутніх на зборах батьків про те, що у випадку, якщо заяви батьків на харчування учнів, будуть продані в достатній кількості, буде введена одиниця кухаря в штатний розпис НВК.

Другим пунктом резолютивної частини протоколу, зборами було прийнято рішення в термін з 11.09.2017 р. по 13.09.2017 р. прийняти заяви від батьків для подальшого вирішення питання харчування учнів на 2017-2018 навчальні роки.

На виконання наказу Ратнівської РДА №151 від 18.05.2017 року директором НВК - ОСОБА_3 26.05.2017 року було вручено ОСОБА_1 письмове персональне попередження про її майбутнє звільнення із займаної посади у зв’язку зі скороченням однієї штатної одиниці кухаря. ОСОБА_1 в цей же день засвідчила своїм підписом про отримання попередження (а.с. 20).

25.07.2017 року В.о. директора НВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі видано наказ №15 к/тр «Про звільнення ОСОБА_1І.» на підставі (а.с. 18).

26.07.2017 року ОСОБА_1 в присутності двох працівників школи – кухара ОСОБА_7, та підсобного робітника ОСОБА_8, В.о. директора ОСОБА_6 було оголошено наказ НВК № 15к/тр від 25.07.2017 «Про звільнення ОСОБА_1І.».

Проте, ОСОБА_1 відмовилась у вчиненні підпису про ознайомлення із вказаним наказом, про що було складено акт №01к/тм від 26.07.2017 року, підписаний ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 66).

07.08.2017 року в.о. директора ОСОБА_9 був складений та надісланий поштою рекомендованою кореспонденцією лист (а.с. 67) Позивачу у справі, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 відмовилась від підпису та ознайомлення з наказом про звільнення, у зв’язку з чим було складено акт, надіслано копію наказу про звільнення та повідомлено, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться в НВК.

Факт отримання вказаного поштового відправлення, вмістом в якому був згаданий лист та копія наказуНВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі №15 к/тр від 25.07.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1І.» без наявного на ньому підпису 05.08.2017 року підтверджується поясненнями ОСОБА_1, наданими в судовому засіданні та довідкою Центру поштового зв’язку №3 Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта» (а.с. 68).

З огляду на наведене, Ратнівський районний суд Волинської області дійшов до висновку про те, що між Сторонами у справі виникли трудові правовідносини, що склались з приводу розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), а саме – з підстав скорочення чисельності або штату працівників, яке Позивач вважає незаконним.

При цьому, твердження Позивача, визначені ним як одна з підстав для задоволення позову, про те, що звільняючи його з роботи, Відповідач не звернувся до профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення працівника, визнаються Судом необґрунтованими та такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення позовної заяви у даній справі, з огляду на наступне:

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте відсутність звернення до профспілкової організації при звільненні не є беззаперечною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Частиною 9 статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Таким чином, законодавець передбачив можливість усунення порушення роботодавцем указаних вимог законодавства під час судового розгляду трудового спору.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено Судом, ОСОБА_1 працювала на посаді кухара школи НВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі з 01.09.2009 року, що підтверджується наявною у справі копією трудової книжки Позивача (а.с. 6, зворот).

Оскільки звільнення Позивача з роботи відбулося без звернення роботодавця до профспілкового органу, Суд на підставі частини дев'ятої статті 43 КЗпП України ухвалою від 27.12.2017 року звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації Профспілки працівників освіти і науки України із запитом про надання згоди на звільнення з посади кухара НВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» ОСОБА_1

Відповідно до витягу з протоколу №4 засідання профспілкового комітету від 10.01.2018 року (а.с. 44) профспілковий орган відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 Вказана відмова, зокрема, обґрунтована наступними обставинами:

-директор НВК при звільненні за скороченням штатів не скористалась правом провести перестановку (перегрупування) працівників для переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника, що не відповідає вимогам ч. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9;

-директор НВК, даючи кухарю ОСОБА_1 попередження про звільнення, не запропонувала їй іншу роботу, чим порушила вимоги п. 3 ст. 49-2 КЗпП України та п. 3.8 розділу ІІІ Колективного договору;

-директором Відповідача не розглядалось переважне право на залишення на роботі при звільнені працівника, чим порушено вимоги ст. 42 КЗпП України;

-за час роботи ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не мала.

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави дійти висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 163цс14.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 2, 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на наведене, Ратнівський районний суд вважає безпідставними твердження представника Позивача про те, що чинне законодавство передбачає наявність у рішенні органу профспілки про відмову у звільненні працівника будь-яких доводів і сама їх наявність, є підставою вважати таке рішення обґрунтованим і таким, що повинно слугувати для суду підставою для поновлення працівника на роботі та визнання відповідного наказу про звільнення незаконним.

Беручи до уваги, що до висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника, суд може дійти лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог статей 57, 76 ЦПК України є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-703цс15 та постанові від 15 березня 2018 року у справі №759/1366/16-ц.

Даючи оцінку обґрунтуванням, покладеним в основу відмови профспілкової організації, у звільненні ОСОБА_1 з посади кухара, яка була зафіксована у витязі з протоколу №4 засідання профспілкового комітету від 10.01.2018 року, та повідомленні, голови профспілкового комітету від 10.01.2017 року (а.с. 43) та виконуючи вказівки, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судом було встановлено наступне:

Відповідно до наказу Відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 18.05.2017 року «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів» керівників навчальних закладів району зобов’язано вивести з штатних розписів з 26.05.2017 року штатні одиниці кухарів відповідно до кількості дітей, які харчуються за державні кошти, та провести звільнення осіб, які займають посади, що підлягають скороченню шляхом попередження.

Враховуючи наведене, Суд вважає доведеною обставину змін в організації виробництва і праці, в тому скорочення чисельності або штату працівників Відповідача, у зв’язку з чим і було звільнено кухара ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством

При цьому, виконуючи вимоги вказаної норми, Суд дослідив, чи Відповідачем у справі при звільненні ОСОБА_1 було досліджено питання про наявність переважного права на залишення на роботі та дійшов наступних випадків:

Частина 3 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судом встановлено, що Позивач згідно наказу №136 від 31 серпня 2009 року прийнята на посаду кухара школи НВК «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5 - 7).

Як вже було зазначено вище, 25.07.2017 року згідно наказу №15 к/тр її звільнено з посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату винесення наказу Відділом освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 18.05.2017 року «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів»у Відповідача було передбачено дві штатні одиниці посад кухара.

На одній посаді була зайнята Позивач, на іншій – ОСОБА_7.

З огляду на наведене, при звільненні з роботи, керівник Відповідача повинен був дослідити співвідношення кваліфікації кожної з осіб, які перебували на посадах кухара у НВК «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» та продуктивність праці кожної з них.

При цьому, досліджуючи питання порівняння кваліфікаційного рівня ОСОБА_7 та ОСОБА_1, Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до копії Свідоцтва серії 12 СВ №121434 від 21.08.2009 року (а.с. 24) ОСОБА_1 закінчила у 2009 році ДПТНЗ «Камінь-Каширського ВПУ» і підвищила професію кухара (дитяче харчування та дієтичне харчування). При цьому, докази про здобуття вказаної професії ОСОБА_1, в матеріалах справи – відсутні.

Разом з цим, відповідно до копії диплома ОСОБА_7 серії ВС №25962561 від 01.03.2005 року (а.с. 55), вона у 2005 році закінчила Луцький комерційний технікум за спеціальністю « Технологія харчування» і здобула кваліфікацію техніка технолога.

Таким чином, Позивач не довів, що рівень його кваліфікації є вищим за рівень кваліфікації ОСОБА_7

Згідно Посадової інструкції кухара ОСОБА_7 (п. 3), її обов’язками, окрім готування їжї, є складання перспективного меню (а.с. 102-104).

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 (а.с. 116) у ній відсутній такий обов’язок кухара, як складання перспективного меню.

При цьому, Ратнівський районний суд Волинської області вважає необґрунтованими твердження Позивача про те, що враховуючи, що на посадовій інструкції ОСОБА_1 відсутній її підпис про ознайомлення з вказаним документом, сама інструкція не є належним доказом, який свідчить про наявність чи відсутність у Позивача відповідних певних посадових обов’язків, оскільки Позивачем не було надано іншого документу, який встановлює обов’язки кухара ОСОБА_1 та з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, а відсутність у ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, що підтверджується обома сторонами у справі, свідчить про належне виконання нею покладених обов’язків, та про її обізнаність з обов’язками, що вказані у згаданій інструкції.

Окрім того, досліджуючи критерій продуктивності праці обох працівників, Суд зазначає, що Відповідачем у справі, в підтвердження обґрунтованості прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1, додано до матеріалів цивільної справи щорічне перспективне меню на 2015-2016 навчальні роки, тижневе перспективне меню, та перспективне меню табору з денним перебуванням «Сонечко», участь у складенні яких приймає ОСОБА_7 (а.с. 57-60), що свідчить про продуктивність її праці.

Разом з цим, Позивачем у справі не подано доказів продуктивності праці.

За таких обставин, Суд зазначає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади кухара школи НВК «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі, директор Відповідача надав оцінку рівню кваліфікації кухарів та ним досліджено критерій продуктивність праці кожної з них, що спростовує твердження профспілкового органу про те, що директором НВК не розглядалось питання переважного права на залишення на роботі при звільненні з роботи.

При цьому, Ратнівський районний суд Волинської області зазначає, що наявний стаж кожного з працівників не є єдиним критерієм, який свідчить про переважне право працівника на залишення на роботі, а тому ту обставину, що ОСОБА_1 має більший стаж роботи, аніж ОСОБА_7, суд оцінює в сукупності з наведеними вище критеріями оцінки і вона є єдиною, в якій ОСОБА_1 має перевагу.

За таких обставин, при оцінці можливості залишення на роботі кухарів ОСОБА_7 та ОСОБА_1, Відповідачем у справі була надана належна оцінка усім критеріям та зроблено правильний висновок про скорочення посади кухара ОСОБА_1

Окрім того, як встановлено Судом та вбачається з матеріалів, наявних у справі, ОСОБА_7 є одною працюючою в сім’ї, на її утриманні 2 малолітніх дітей: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Жиричіської сільської ради від 20.11.2017 року (а.с. 64) та свідоцтвами про народження дітей (а.с.61, 62, 108, 109). ОСОБА_12 – чоловік ОСОБА_7, згідно довідки №1823 від 20.11.2017 року, на території Жиричівської сільської ради не працевлаштований.

При цьому, Позивач ОСОБА_1 проживає разом із 17-річним сином – ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_3), батьками: ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_5), які отримують пенсію, одночасно ОСОБА_15 працює на посаді завгоспа НВК «ЗОШ ступеня - дитячий садок» с. Жиричі, що підтверджується довідками 26.10.2017 року та від 21.11.2017 року.

Щодо посилання профспілкового органу про те, що роботодавцем не було запропоновано Позивачу при звільненні, іншої посади, то Суд звертає увагу на таке:

Відповідно до Тарифікаційного списку НВК «ЗОШ ступеня - дитячий садок» станом на 01.01.2017 року та чинного на дату звільнення позивача, на підприємстві Відповідача вільними були тільки дві вакансії – вакансії машиніста (кочегара) котельні, зайняття яких вимагає від працівника проходження відповідної спеціальної підготовки, за наслідком якої відповідному працівнику надається доступ до виконання відповідних обов’язків. Разом з цим, в матеріалах справи, як вже було зазначено вище, із документів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 кваліфікації, міститься лише свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серія 12 св № 121434 від 21.08.2009 року про підвищення ОСОБА_1 кваліфікації за професією кухар (дитяче та дієтичне харчування (а.с. 24, 118).

Окрім того, щодо доводів профспілкового комітету, викладених в обґрунтування відмови у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1, про те, що директор НВК при звільненні за скороченням штатів не скористалась правом провести перестановку (перегрупування) працівників для переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника, то Суд зазначає, що як вбачається зі змісту наказу Відділу освіти, молоді та спорту Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 18.05.2017 року «Про внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів», він стосується посади кухара у кожному навчальному закладі району без вказівка на прізвища осіб, які на вказаних посадах перебувають, а тому у роботодавця не було підстав для такого переведення.

Окрім того, як вже було значено вище, Відповідачем надавалась належна оцінка кваліфікації обох працівників, які займають відповідні посади кухара та зроблено відповідний висновок про працівника, який підлягає звільненню, в даному випадку.

Щодо посилання профспілкового комітету на те, що за час роботи ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не мала, то, за наявності усіх наведених переваг, які ОСОБА_7 мала перед ОСОБА_1 для залишення на вказаній посаді, а також беручи до уваги те, що у ОСОБА_7 стягнення за весь період роботи у Відповідача також відсутні, а тому вказана обставина взагалі не є критерієм, який суд оцінює, як одну з можливих переваг ОСОБА_1, що можуть слугувати підставами для поновлення її на посаді.

За таких обставин, Ратнівський районний суд Волинської області дійшов висновку про те, що підстави, які були визначені профспілковим комітетом обґрунтуванням відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, спростовуються вищенаведеними обставинами, дослідженими Судом, наявними матеріалами справи та викладені профспілковим комітетом НВК с. Жиричі відповідають вимогам закону та є надуманими, а тому не можуть слугувати підставами для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Окрім того, досліджуючи питання щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з позовною вимогою ОСОБА_1, Суд зазначає наступне:

У частині першій статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, заява № 36157/08, параграфи 22, 23, від 22 липня 2014 року).

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №490/9707/14-ц від 16.01.2018 року.

Як вже було встановлено Судом, 25.07.2017 року В.о. директора НВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі видано наказ №15 к/тр «Про звільнення ОСОБА_1І.» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

26.07.2017 року ОСОБА_1 в присутності двох працівників школи – кухара ОСОБА_7, та підсобного робітника ОСОБА_8, В.о. директора ОСОБА_6 було оголошено наказ НВК № 15к/тр від 25.07.2017 «Про звільнення ОСОБА_1І.».

Про оголошення вказаного Наказу ОСОБА_1 саме 26.07.2017 року підтвердили присутні в судовому засіданні та допитані як свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Проте, ОСОБА_1 відмовилась у вчиненні підпису про ознайомлення із вказаним наказом, про що було складено акт №01к/тм від 26.07.2017 року, підписаний ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Разом з цим, вказані особи, допитані як свідки, не підтвердили, що бачили як ОСОБА_1 були присутні при відмові

07.08.2017 року в.о. директора ОСОБА_6 був складений та надісланий поштою рекомендованою кореспонденцією лист Позивачу у справі, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 відмовилась від підпису та ознайомлення з наказом про звільнення, у зв’язку з чим було складено акт, надіслано копію наказу про звільнення та повідомлено, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться в НВК.

Факт отримання вказаного поштового відправлення, вмістом в якому був згаданий лист та копія наказуНВК «ОСОБА_5 ст. – дитячий садок» с. Жиричі №15 к/тр від 25.07.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1І.» без наявного на ньому підпису 05.08.2017 року підтверджується поясненнями ОСОБА_1, наданими в судовому засіданні та довідкою Центру поштового зв’язку №3 Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта».

З огляду на наведене, датами, коли ОСОБА_1 дізналась або повинна була дізнатись про існування оспореного нею наказу про її звільнення, є 26.07.2017 року та 05.08.2017 року.

Тобто, тобто, навіть якщо в інтересах працівника датою, коли Позивачу стало відомо про існування оспореного наказу, вважати 05.08.2017 року, останнім днем звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є 05.09.2017 року.

Як вбачається з відтиску штемпеля вхідної кореспонденції Суду, проставленого на позовній заяві, ОСОБА_1 звернулась до Ратнівського районного суду Волинської області з даним позовом 31.10.2017 року.

При цьому, враховуючи наведене, Суд не вважає обґрунтованим твердження Позивача про те, що зі змістом вказаного наказу про звільнення ОСОБА_1 ознайомилась лише 27.09.2017 року, коли звернулась до директора НВК з відповідною письмовою заявою.

За таких обставин, Позивачем пропущено строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмовлення в задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у даній справі.

Таким чином, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу Навчально-виховного комплексу «ЗОШ ступеня дитячий садок» с. Жиричі від 25.07.2017 року №15 к/тр щодо звільнення ОСОБА_1 з посади кухара у зв’язку зі скороченням штатів на підставі ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України); поновлення Позивача на посаді кухара Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі з 26 липня 2017 року, є необґрунтованою та такою, в задоволенні яких слід відмовити.

Разом з тим, Суд зазначає, що оскільки результат розгляду позовної вимоги про стягнення з Відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу прямопропорційно залежить від розгляду вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу Навчально-виховного комплексу «ЗОШ ступеня дитячий садок» с. Жиричі від 25.07.2017 року №15 к/тр щодо звільнення ОСОБА_1 з посади кухара у зв’язку зі скороченням штатів на підставі ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України); поновлення Позивача на посаді кухара Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі з 26 липня 2017 року, позовна вимога про стягнення коштів є також необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суб’єктивному праву особи на звернення до суду кореспондує, зокрема, її обов’язок, передбачений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведене вище, Ратнівський районний суд Волинської області зазначає, що Позивач не довів обґрунтованість позовних вимог, заявлених в межах даного спору, з огляду на що у позові слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 81, 81, 229, 263- 265 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 233, 234 КЗпП України, Суд-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок" с.Жиричі у визнанні незаконним наказу Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі від 25.07.2017 року №15 к/тр щодо звільнення ОСОБА_1 з посади кухара у зв’язку із скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок" с.Жиричі в поновлені ОСОБА_1 на посаді кухара Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі з 26 липня 2017 року.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок" с.Жиричі в стягнені з Навчально виховного комплексу «ОСОБА_5 ступеня дитячий садок» с. Жиричі на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 31 612 гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лозицький С.О.