Рішення № 73955611, 11.05.2018, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1409/18

Провадження № 2/132/531/18

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2018 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

при секретарі Безулій К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Вінницької області про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Вінницької області про тлумачення заповіту.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.09.2002 року її батько ОСОБА_3 склав заповіт в якому зазначив про те, що на випадок його смерті з належного йому за законом майна, а саме: право на земельну частку (пай) в розмірі 2,13 в умовних кадастрових гектарах в КСП «Прогрес» села Іванів, Калинівського району Вінницької обласі згідно сертифікату серія НОМЕР_1 виданий 21.10.1997 року та майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серія НОМЕР_2 виданий 20.06.2002 року, яке залишилося йому по спадщині за законом після померлої жінки, він заповідає дочці ОСОБА_1..

Даний заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету АДРЕСА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 147.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що складено відповідний актовий запис № 56 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та видано виконавчим комітетом АДРЕСА_1 свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,0501 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території АДРЕСА_1 та інше спадкове майно. Вона є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 19.09.2002 року секретарем виконавчого комітету АДРЕСА_1 і зареєстрованого в реєстрі за № 147, в якому заповідач ОСОБА_3 заповів своє майно - земельну частку (пай), позивачці ОСОБА_1, відповідно до правовстановлюючого документа: сертифікат серії НОМЕР_4.

07 червня 2006 року на земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0501 га, розташовану на території АДРЕСА_1 ОСОБА_2 районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5

Коли вона звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,0501 га, оскільки майно, що вказане спадкодавцем у заповіті, не підтверджується тим документом, що вказаний в цьому заповіті. Замість сертифікату нотаріусу надала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий 07 червня 2006 року ОСОБА_2 районною державною адміністрацією.

В даній ситуації яка склалася вважає, що за своїм змістом розпорядження спадкодавця було спрямоване на те, щоб заповісти їй земельну ділянку, на яку у спадкодавця на момент складання заповіту було право, підтверджене сертифікатом. Однак, пізніше, коли спадкодавець отримав на підставі сертифікату державний акт на право власності на земельну ділянку, він не вніс до заповіту відповідних змін, не будучи обізнаним у суттєвості різниці між поняттями земельна частка (пай) та земельна ділянка, розуміючи їх як одне й те саме. Фактично в заповіті та в державному акті на право власності на земельну ділянку йдеться мова про одну й ту саму земельну ділянку, розміри якої були уточнені в процесі виготовлення технічної документації для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку. За вказаних обставин, вона вимушена звертатись в суд з даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Вінницької області, направила заяву до суду з проханням слухати справу без їх представника та відсутністю заперечень по даній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання з достовірністю встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 07.06.2006 року ОСОБА_2 районною державною адміністрацією належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0501 га, розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5

19 вересня 2002 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 147, згідно якого належне йому право на земельну частку (пай) в розмірі 2,13 в умовних кадастрових гектарах в КСП «Прогрес» села Іванів, Калинівського району Вінницької обласі згідно сертифікату серія НОМЕР_1 виданий 21.10.1997 року заповідає у власність дочці ОСОБА_1, тобто позивачці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. Іванів, Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчим комітетом АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0501 га, розташованої на території АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5

Бажаючи оформити спадщину після смерті ОСОБА_3, позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини в ОСОБА_2 районну державну нотаріальну контору. Однак, позивачці було відмовлено у видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,0501 гектара, що розташована на території АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_5 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3, оскільки в заповіті вказана земельна частка (пай), а не земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із спадкуванням, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно частини другої статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною другою статті 1256 ЦК України передбачена можливість тлумачення заповіту судом, яке здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до статей 12, 76 - 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 263 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 не може оформити спадщину по заповіту після смерті ОСОБА_3, оскільки в заповіті вказана земельна частка (пай), а не земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже суд вважає, що з метою захисту права ОСОБА_1 на оформлення спадщини, слід розтлумачити зміст заповіту, складеного ОСОБА_3 19.09.2002 року на користь ОСОБА_1

При цьому, здійснюючи тлумачення змісту заповіту, суд виходить із наступного.

Тлумачення судом змісту заповіту не повинно змінювати волі спадкодавця, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права спадкодавця щодо розпоряджання його майном. Тлумачення змісту заповіту є лише інструментом з'ясування волі спадкодавця, а отже, суд, здійснюючи тлумачення змісту заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю спадкодавця.

Як зазначалося вище, згідно зі статтями 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п. 17 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто, на момент складання заповіту право ОСОБА_3 на земельну ділянку було підтверджене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, однак на момент відкриття спадщини це майно йому вже не належало, оскільки на підставі даного сертифікату було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, проте спадкодавцем ОСОБА_3 не було внесено змін до заповіту.

Згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час видачі ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Отже, право власності на земельну ділянку площею 3,0501 га, розташовану на території АДРЕСА_1, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_5 у ОСОБА_3 виникло після одержання ним зазначеного вище державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частини перша та друга статті 1236 ЦК України).

Таким чином, оскільки на час складання заповіту на вказану вище земельну ділянку ще не було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та на час смерті ОСОБА_3, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданого 07.06.2006 року ОСОБА_2 районною державною адміністрацією, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0501 га, розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5 був власником земельної ділянки площею 3,0501 га, очевидним є те, що складаючи заповіт на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 заповідав їй саме земельну ділянку, власником якої він був.

Враховуючи вищивикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 213, 1216-1218, 1220-1222, 1233, 1236, 1256, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 19.09.2002 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 147, наступним чином: майно, яке входить до складу спадщини - належне ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,13 в умовних кадастрових гектарах в КСП «Прогрес» села Іванів, Калинівського району Вінницької області згідно сертифікату серія НОМЕР_4, виданий 21.10.1997 року, відповідає майну, на яке ОСОБА_3 видано 07 червня 2006 року ОСОБА_2 районною державною адміністрацією державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 - земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0501 га, розташованій на території АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СУДДЯ: