Ухвала суду № 73954670, 10.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/1105/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.,

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-21/2454 від 24.042018 (вх. № 10186 від 26.04.2018) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі № 921/1105/15-г/4:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, Київська область, 01033

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів", вул. С. Петлюри, 37, м. Кременець, Тернопільська область, 47004

про cтягнення заборгованості в сумі 1 244 655,10 грн., з яких: 600000,00 грн. - фінансова допомога, 109800,00 грн. - пеня, 42000,00 грн. - 7% штрафу, 459123,59 грн. - інфляційне збільшення боргу, 33731,51 грн. - 3% річних.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №176 від 05.05.2018

відповідача: не з’явився

ДВС: старший державний виконавець відділу ОСОБА_3, довіреність від 02.03.2018.

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 до Господарського суду Тернопільської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-21/2454 від 24.04.2018 (вх. № 10186 від 26.04.2018) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі № 921/1105/15-г/4 в порядку ст. 339-340 ГПК України на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області .

Скаржник просить суд визнати дії та постанову від 30.03.2018 (ВП №51213476) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документу стягувачу (судового наказу №921/1105/15-г/4) незаконними та скасувати цю постанову (від 30.03.2018 ВП №51213476).

Ухвалою від 27.04.2018 вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 03.05.2018, запропонувавши учасникам провадження по розгляду скарги надати суду письмові пояснення по суті поданої скарги, а Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП№51213476 (оригінали для огляду).

Представники стягувача та боржника в судове засідання 03.05.2018 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, причин неявки суду не повідомили. Ухвалу від 27.04.2018 надіслано судом рекомендованою кореспонденцією за адресами, зазначеними у скарзі, однак повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відправника (господарського суду) станом на день розгляду скарги не повернуті.

На виконання вимог ухвали від 27.04.2018 в судовому засіданні представником органу ДВС надано суду засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП№51213476, а також пояснення по суті поданої скарги, згідно яких скаргу вважає безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення, посилаючись зокрема на те, що письмової інформації сторін вказаного виконавчого провадження про залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу на адресу ДВС не надходило, а листи стягувача від 20.02.2018 та 23.02.2018 щодо організації огляду арештованого майна носять організаційний характер і нормами чинного законодавства не передбачено обов’язку державного виконавця на вчинення таких процесуальних дій.

Крім того, в усних поясненнях, які надані представником органу ДВС у судовому засіданні 03.05.2018, він звертає увагу суду та той факт, що детальний опис технічного стану майна боржника розміщено на інтернет - сайті СЕТАМ, за допомогою якого відбувалась реалізація майна боржника шляхом проведення електронних торгів №303006 від 11.12.2017, №3070501, №307049, №307053 від 26.12.2017, №311920 від 18.01.2018, №317396 від 19.02.2018. Система СЕТАМ - публічна та загальнодоступна, а доступ на сайт системи є вільним для усіх охочих. Інформація про умови, предмет та результати торгів доступні для будь-якої особи, а відтак і ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як стягувач, мало змогу ознайомитись з інформацією про майно. Водночас письмових доказів на підтвердження викладеного ним (представником ДВС) не подано.

Ухвалою від 03.05.2018 продовжено строк розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-21/2454 від 24.04.2018 (вх. № 10186 від 26.04.2018) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі № 921/1105/15-г/4 на десять днів та запропоновано відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надати суду додаткові письмові пояснення з приводу обставин, викладених його представником в судовому засіданні 03.05.2018, з їх документальним підтвердженням .

Представник скаржника в судовому засіданні 10.05.2018 підтримала подану скаргу та просила про її задоволення.

Представником органу ДВС на виконання вимог ухвали від 03.05.2018 через канцелярію суду згідно супровідного листа №3893/03.3-32 від 07.05.2018 подано копії матеріалів виконавчого провадження, а також додаткові письмові пояснення №3892/03.3-32 від 07.05.2018, у яких суб’єкт оскарження доводи скаржника не визнає, зокрема з огляду на те, що висновком про вартість майна боржника скаржника повідомлено про вартість майна боржника з детальним зазначення всіх описаних одиниць згідно експертного висновку та про те, що майно буде передано на реалізацію згідно Порядку реалізації арештованого майна в Системі електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ), яка знаходиться у вільному доступі, де також міститься належна інформація щодо майна, яке перебуває на реалізації, його стану, кількості із прикріпленими фотокартками (фотографії, світлини). Водночас листи ПАТ "Державної продовольчо-зернової корпорації України" від 20.02.2018 та 23.02.2018 щодо організації огляду арештованого майна не свідчать про те, що стягувачем не виявлено бажання залишити нереалізоване майно в рахунок погашення боргу, а лише про бажання його оглянути.

Представник відповідача (надалі - боржника) в судові засідання не з'являвся. Про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений у відповідності до вимог ст.242 ГПК України шляхом направлення ухвал суду на адресу боржника, зазначену в ЄДР : вул. С. Петлюри, 37, м. Кременець, Тернопільська область, 47004, однак рекомендована кореспонденція на адресу суду повернута не була, як і не повернуто повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника, а також враховуючи, що явка представників учасників провадження судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про можливість розгляду даної скарги за відсутності представника боржника за наявними матеріалами справи, у відповідності до приписів п. 2 ст. 342 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи скарги, заперечення суб’єкта оскарження на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду від 24.12.2015 позов задоволено та вирішено стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів", вул. С. Петлюри, 37, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, ідент. код 00956112 на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, ідент. код 37243279 : 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп. фінансової допомоги, 109 800 (сто дев'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. пені, 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. 7% штрафу, 459 123 (чотириста п’ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн 59 коп. інфляційних, 33 731 (тридцять три тисячі сімсот тридцять одну) грн 51 коп. 3% річних та 18 669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 83 коп. в повернення сплаченого судового збору .

12.01.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду видано відповідний судовий наказ.

Із поданих органом ДВС матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у провадженні ВДВС перебувало виконавче провадження №51213476 (відкрите згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2016, приєднане до зведеного виконавчого провадження №17292020 на підставі постанови від 29.01.2018, виведене із зведеного виконавчого провадження №17292020 на підставі постанови від 30.03.2018) по виконанню наказу від 12.01.2016 у справі № 921/1105/15-г/4 про стягнення з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів", вул. С. Петлюри, 37, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, ідент. код 00956112 на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, ідент. код 37243279 : 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. фінансової допомоги, 109 800 (сто дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. пені, 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. 7% штрафу, 459 123 (чотириста п’ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 59 коп. інфляційних, 33 731 (тридцять три тисячі сімсот тридцять одну) грн. 51 коп. 3% річних та 18 669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 83 коп. в повернення сплаченого судового збору.

В ході виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №17292020 державним виконавцем встановлено, що :

- згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за боржником - ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів", не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно за боржником ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно (Довідка №112041420 від 24.01.2018);

- згідно наданої УДАІ УМВСУ в Тернопільській області відповіді за№13/1546 від 03 березня 2015 та листа Регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області №31/19-259 від 19.01.2018 виконавцем встановлено, що за ДП "ДАК "Хліб України "Кременецький комбінат хлібопродуктів" зареєстровані транспортні засоби, у зв’язку із чим постановою державного виконавця дані транспортні засоби оголошено в розшук, про що винесено постанову про розшук майна, однак станом на 28.03.2018 місцезнаходження даного рухомого майна не встановлено;

- згідно відповіді Державної податкової служби України №1007833492 від 12 січня 2015 встановлено, що у боржника є відкриті рахунки в банківських установах, а відтак , керуючись статтями 11,52,57 Закону України "Про виконавче провадження", 16 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника;

- відповідно до повідомлень банківських установ (№81-14-1/503 від 21.01.2015, №1-4-835 від 01.01.2015 ), кошти на арештованих рахунках боржника відсутні, а тому, керуючись ст. ст. 11,52 Закону України "Про виконавче провадження", 29 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї;

- крім того, на підтвердження факту відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, за результатами його розшуку державним виконавцем, до матеріалів зведеного виконавчого провадження долучено: акт державного виконавця від 21.02.2017 про відсутність у боржника іншого рухомого майна ; відповідь Держпродспорживслужби в Тернопільській області про те, що за ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" сільськогосподарська техніка не зареєстрована; повідомлення Кременецького бюро технічної інвентаризації» №43 від 19.01.2018 про вилучення інвентарної справи на нерухоме майно 13.03.2017р. слідчим СВ Кременецького ВПГУНП в Тернопільській області; відповідь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №10/01/2858 від 29.01.2018 про відсутність зареєстрованих за боржником цінних паперів; інформація№1131 від 17.01.2018 ТзОВ РККК "АВС-РЕЄСТР" про відсутні зареєстровані за боржником цінні папери в депозитарній установі ТзОВ РККК "АВС-РЕЄСТР"; відповідь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №29-19-0,62-424/2-18 від 24.01.2018, якою орган ДВС повідомлено, що за боржником обліковується земельна ділянка на праві постійного користування;

- в ході примусового виконання рішення у даній справі, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем описано майно боржника, про що винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.10.2016. В подальшому, з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою подальшої реалізації на торгах у відповідності до вимог Закону;

- 07.09.2017 на адресу Відділу ДВС надійшов Звіт №118 про оцінку майна в кількості 42 позиції, що належить боржнику, який на виконання вимог ст. 57 Закону України виконавче провадження" надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією повідомлення про оцінку майна згідно супровідного листа №3219 від 13.08.2017 (в тому числі і стягувачу у даній справі, про що свідчить копія фіскального чека №4602102097429 від 14.09.2017, а також даний факт не заперечував представник скаржника у судовому засіданні 10.05.2018). Відповідно до даного висновку ринкова вартість майна становила 854 092 грн;

- 16.11.2017 державним виконавцем сформовано та скеровано до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області заявку державного виконавця на реалізацію арештованого майна боржника №4888/03.3-32 для внесення в систему електронних торгів арештованим майном. Відповідно до протоколів проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» №303006 від 11.12.2017, №307051, №307049, №307053 від 26.12.2017, №311920 від 18.01.2018, №317396 від 19.02.2018 торги з реалізації рухомого майна відбулись. Майно реалізувалось частково. Грошові кошти від часткової реалізації рухомого майна, що поступили на депозитний рахунок Відділу, перераховано в порядку черговості, встановленому статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" ;

- згідно протоколів проведення електронних торгів, розміщених на веб-сайті “СЕТАМ», торги з реалізації іншого арештованого майна боржника в три етапи не відбулися у зв’язку з відсутністю допущених учасників торгів;

- відповідно до приписів ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 12.02.2018 на адресу сторін виконавчого провадження скеровано повідомлення №704/03.3-32 про залишення нереалізованого майна боржника (згідно переліку) в рахунок погашення боргу.

З метою визначення доцільності залишення за ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” майна боржника, вказаного у повідомленні від 12.02.2018, скаржник звернувся до органу ДВС з листом №130-2-21/1105 від 20.02.2018, в якому просив його вжити заходів для організації огляду державного виконавця разом з представником стягувача арештованого майна боржника з наданням 21.02.2018 до нього доступу .

Однак, 21.02.2018 здійснити огляд майна не вдалося, у зв’язку із недопущенням представників ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” та ДВС до виробничих приміщень, про що за участю представників правоохоронних органів складено відповідний протокол.

23.02.2018 ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” вдруге листом №130-2-21/1183 від 23.02.2018 повідомило орган ДВС про те, що для об’єктивного та належного вирішення питання залишення нереалізованого майна боржника (згідно переліку) в рахунок погашення боргу товариству необхідно отримати повну інформацію щодо даного майна, зокрема складових частин млина в кількості 19 найменувань, у зв’язку з чи просить забезпечити йому організацію огляду цього майна, про що завчасно повідомити стягувача.

Проте, з огляду на відсутність письмової інформації стягувача про залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу наданої у строк, визначений п. 8 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, а також враховуючи встановлений ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", 30.03.2018 державним виконавцем Гулькою В.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №51213476), у п.2 якої зазначено, що даний наказ від 12.01.2016 може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 30.03.2021.

Однак, скаржник (стягувач) вважає, що винесення постанови від 30.03.2018 (ВП №51213476) про повернення виконавчого документу стягувачу є незаконним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства та порушує його право на реальне виконання рішення суду, а відтак звернувся зі скаргою №130-2-21/2454 від 24.04.2018 (вх. № 10186 від 26.04.2018) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі № 921/1105/15-г/4, у якій просить суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та постанову від 30.03.2018 (ВП №51213476) про повернення виконавчого документу стягувачу незаконними та скасувати цю постанову .

Проаналізувавши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, заслухавши пояснення та доводи представників стягувача та органу ДВС, суд дійшов висновку, що в задоволенні поданої ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-21/2454 від 24.042018 (вх. № 10186 від 26.04.2018) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області слід відмовити з огляду на таке.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) вказано, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон від 02.06.2016 №1404-VІІІ), що набрав чинності 05.10.2016 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон), виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 5 Закону визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як унормовано ч.1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що одним із заходів примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналогічні положення містяться також у ст. 18 названого Закону, якою зокрема визначено обов’язок виконавця з метою виконання рішень накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.п. 6-7 ст. 18 Закону).

Зібрані докази свідчать, що для задоволення вимог стягувача, державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та проведено його опис (16 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника; 29 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника та надходять до неї; 11.10.2016 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.10.2016, винесено постанову про розшук майна), а отже суд дійшов висновку, що органом ДВС вжито усіх можливих дій з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, цінних паперів та іншого майна, на яке можна було б звернути стягнення для примусового виконання рішення у даній справі.

Так згідно з ч. 1 ст. 61 Закону, яка регулює питання реалізації майна, на яке звернуто стягнення, реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Процедура та порядок реалізації майна на прилюдних торгах визначені, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016.

Пунктом 1 розділу II Порядку визначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", тобто визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

З метою визначення стартової ціни арештованого майна для подальшого його реалізації на електронних торгах, державним виконавцем винесено постанову від 25.05.2017 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за результатами роботи якого складено Звіт №118 про оцінку майна в кількості 42 позиції, що належить боржнику, який є чинним і учасниками виконавчого провадження не оскаржений. Крім того на виконання вимог п.5 ст.57 Закону України “Про виконавче провадження” учасники виконавчого провадження були повідомлені про результати оцінки шляхом направлення та отримання Звіту про оцінку, що не заперечувалось представником скаржника в судовому засіданні. За результатами проведеної оцінки майна боржника державним виконавцем подано заявку на реалізацію майна боржника на електронних прилюдних торгах №4888/03.3-32 від 16.11.2017.

Пунктом 3 розділу III Порядку визначено, що організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Відповідно до п.5 розділу III Порядку інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску (розмір винагороди організатора - у разі реалізації майна відповідно до розділу VI та пункту 1 розділу VII цього Порядку); стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності)). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) містить інформацію тільки про один лот.

Порядок реалізації арештованого майна визначено п.п. 5-7 ст. 61 ГПК України. Так не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Судом в процесі розгляду даної скарги встановлено, що арештоване та описане майно боржника виставлялося окремими лотами на електронні торги «СЕТАМ» тричі із здійсненням відповідної уцінки кожного лоту в період з листопада 2017 року по лютий 2018 року, однак треті торги не відбулися по причині відсутності допущених учасників торгів, відтак, решта майна боржника залишилася нереалізованою.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (п.6 ст. 61 Закону).

З огляду на викладене, державним виконавцем відділу ДВС листом від 12.02.2018 за №704/033-32 запропоновано сторонам зведеного виконавчого провадження №17292020 (у тому числі і стягувачу у даній справі - ПАТ «ДПЗКУ») вирішити питання про залишення за собою майна боржника згідно переліку на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідь на який Товариство для вирішення питання доцільності залишення майна боржника звернулась до органу ДВС з проханням щодо організації його (майна) огляду, який належало здійснити 21.02.2018 (лист від №130-2-21/1105).

Проте пунктом 7 статті 61 названого Закону визначено, що у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

І так як зібрані у справі докази не містять відомостей про письмово заявлене стягувачем повідомлення виконавця про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно у встановлений Законом строк, як і не повідомлено уповноваженим представником про прийняття товариством такого рішення у судовому засіданні, тому слід вважати, що станом на 30.03.2018 (дату винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” не було прийнято рішення про залишення за собою нереалізованого майна боржника, а лише висловлено свою зацікавленість у розгляді такого питання, що не є тотожним із наданням згоди. Крім того, визначений законодавцем строк подання письмового повідомлення про залишення за собою нереалізованого майна суд вважає пресічним, тобто таким, що не підлягає продовженню чи перериванню.

Також слід зазначити, що приписи спеціального Закону України “Про виконавче провадження”, що регулює спірні правовідносини сторін з приводу виконання рішення у даній справі, не містять обов’язку державного виконавця забезпечувати стягувачеві (іншим зацікавленим особам) огляд майна боржника з метою отримання погодження останнього про залишення цього майна за ним в рахунок погашення заборгованості. Водночас невиконання вимог п. 7 ст. 61 Закону щодо надання письмової згоди на залишення за собою нереалізованого майна має наслідком зняття обтяження з майна та його повернення боржникові.

Твердження ж скаржника про відсутність достатніх відомостей про арештоване майно, що позбавило його можливості прийняти рішення про залишення за собою нереалізованого майна боржника, судом оцінюються критично, оскільки, як зазначалося вище, детальна технічна інформація про це майно міститься як у письмовому Звіті №118 про оцінку майна, так і на веб-сайті “СЕТАМ”.

Щодо посилання представника скаржника в судовому засіданні на наявність у боржника іншого нереалізованого майна, зокрема транспортних засобів (про що зазначено у листах УДАІ УМВСУ в Тернопільській області за №13/1546 від 03 березня 2015, Регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області №31/19-259 від 19.01.2018), то такі судом до уваги не приймаються, оскільки, як було встановлено в процесі розгляду скарги, виявлені державним виконавцем транспортні засоби у зв’язку з їх відсутністю були оголошені в розшук (постанова про розшук майна боржника) і станом на час винесення оскаржуваної постанови місцезнаходження даного рухомого майна не встановлено, про що, зокрема, зазначено у актах державного виконавця від 21.02.2018 та від 28.03.2018.

Відтак, зважаючи на підтверджений ОСОБА_2 державного виконавця від 21.02.2018 та від 28.03.2018 факт відсутності у боржника іншого майна та коштів, на які можна звернути стягнення за виконавчим документом, та за відсутність повідомлення стягувача про залишення за собою нереалізованого майна боржника, суд дійшов висновку, що державним виконавцем у відповідності до норм ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” прийнято законну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2018 у ВП №51213476.

Твердження ж органу ДВС про пропуск скаржником строку для звернення із даною скаргою, встановленого ст. 341 ГПК України, судом оцінюються критично і не враховуються при її розгляді як такі, що спростовуються долученими до матеріалів скарги копіями поштового конверта та витягу з веб-сайту ДП «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення №4602102263540.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 42, 46, 233-235, 255-256, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-21/2454 від 24.04.2018 (вх.№10186 від 26.04.2018) про визнання дій та постанови державного виконавця незаконними та скасування постанови від 30.03.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу - відмовити.

2. Копію ухвали направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення: публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул.Саксаганського, 1, м.Київ, 01033); ОСОБА_1 підприємству "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (вул.С.Петлюри, 37, м.Кременець Тернопільської області, 47004); Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області (вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, 46022).

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ч.6 ст.233, ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвалу складено 15.05.2018.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Н.М. Бурда