Рішення № 73954648, 27.04.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/600/17-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль, 46010

до відповідача-1: Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, вул. Руська, 17, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001

відповідача-2: Прокуратури Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 23 385,55 грн.

За участю представників:

Позивача: Франчук М.М.

Відповідача-1: Сойка Г.Є.

Відповідача-2: Марцун А.А.

Третьої особи: ОСОБА_1; ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні 27.04.2018 відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 23.10.2017 Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення 23385,55 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1.

В результаті проведеного автоматизованого розподілу, вказану позовну заяву розподілено для розгляду судді Андрушків Г.З.

Ухвалою суду від 13.12.2017 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Прокуратуру Тернопільської області.

Відповідно до ухвали суду від 17.01.2018, враховуючи, що з 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання відкладено на 21.02.2018 на 10 год. 40 хв.

Оскільки суддю Андрушків Г.З. на підставі рішення Вищої ради правосуддя №282/0/15-18 від 01.02.2018 та наказу Господарського суду Тернопільської області №15-к від 19.02.2018 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, в результаті проведеного за розпорядженням керівника апарату суду повторного автоматизованого розподілу, справу №921/600/17-г/5 передано на розгляд судді Стопнику С.Г.

Відповідно до ч.14 ст.32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.183 ГПК України, якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

Ухвалою суду від 21.02.2018 суддею Стопником С.Г. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 02.03.2018 на 9 год 15 хв.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, судом оголошувались перерви в судовому засіданні до 10 год. 00 хв. 23.03.2018, до 11 год. 00 хв. 02.04.2018 та до 9 год. 30 хв. 16.04.2018, про що представників сторін та третю особу належним чином повідомлено.

16.04.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх.№8663 від 02.04.2018) про витребування доказів та виклик свідка, а також відмовлено у задоволенні клопотання Прокуратури Тернопільської області (вх.№8676 від 02.04.2018) про витребування доказів, як необгрунтованих, з підстав викладених у відповідній ухвалі від 16.04.2018; закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2018 на 10 год. 00 хв.

Судове засідання 27.04.2018, за клопотанням представника третьої особи - адвоката ОСОБА_5, проведено у режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2018 заявлені позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням додаткових обґрунтувань до позовної заяви (вх.№7937 від 21.03.2018), відповіді на заперечення на позов Прокуратури Тернопільської області (вх.№8982 від 06.04.2018), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, вказує на те, що підставою для звернення із даним позовом були визнані в судовому порядку (постанова Тернопільського міськрайонного суду від 11.01.2016 у справі №607/18146/15-а, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №876/1200/16) неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі (правонаступник Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області) щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1, якому після звільнення з роботи і звернення останнього до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості надано статус безробітного та виплачено допомогу по безробіттю у період перебування на обліку з 22.12.2015 по 13.06.2016 (фактично виплату допомоги розпочато з 04.01.2016 і припинено з 11.05.2016) в розмірі 23385,55 грн. Оскільки під час розгляду даної справи в Господарському суді Тернопільської області, Тернопільському міськрайонному центру зайнятості стало відомо про те, що в судовому порядку (постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 по справі №876/1837/16) визнано неправомірними дії Прокуратури Тернопільської області щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури, в результаті чого ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, останньому було надано статус безробітного та виплачена допомога по безробіттю (вказана обставина стала підставою для залучення у справі другого відповідача згідно ухвали суду від 13.12.2017 (суддя Андрушків Г.З.). Крім того, позивач вказує на те, що ним отримано лист від 02.01.2018 за №11/1вих.18 та копію наказу Прокуратури Тернопільської області від 13.01.2017 №23к, у якому зазначено про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 04 грудня 2015 року та необхідність виплатити ОСОБА_1 11433,03 грн за час вимушеного прогулу. У зв'язку із наведеним, позивач стверджує про те, що неправомірні дії обох відповідачів надали можливість ОСОБА_1 зареєструватись в центрі зайнятості, набути статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю як особі, яка не має будь-яких доходів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим завдано шкоди Тернопільському міськрайонному центру зайнятості в розмірі виплаченої допомоги - 23385,55 грн, яку, посилаючись на ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з належного відповідача.

Представник відповідача-1 - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області проти позову повністю заперечила з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву (вх.№20080 від 09.11.2017) та доповненні до відзиву на позовну заяву (вх.№21442 від 05.12.2017). Заявлені до управління вимоги вважає безпідставними. Зокрема, просить суд врахувати, що відповідно до ст.53 Закону України "Про зайнятість населення" посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 було відомо про постанову Тернопільського міськрайонного суду від 11.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016, оскільки він виступав позивачем у вказаній справі, та був зобов'язаний невідкладно повідомити про набрання рішенням суду (про призначення пенсії з 15.06.2015) законної сили, проте фактично повідомив лише 13.06.2016 року. Вважає, що в даному випадку об'єднаним управлінням не допущено жодної дії чи бездіяльності, що суперечить законодавству України про зайнятість, відсутня вина останнього у виплаті Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Оскільки в діях об'єднаного управління відсутній склад цивільного правопорушення, а також з огляду на те, що Львівським апеляційним адміністративним судом 12.07.2016 у справі №876/1837/16 визнано протиправними дії Прокуратури Тернопільської області щодо організації і безпідставного звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі з 04.12.2015 року, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову стосовно нього.

Представник відповідача-2 - Прокуратури Тернопільської області, в судовому засіданні 27.04.2018 проти позову повністю заперечила з підстав, викладених зокрема у поданих відзивах на позовну заяву (вх.№5395 від 08.02.2018, вх.№8530 від 30.03.2018). Просить суд врахувати, що 15.06.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Дії управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі визнані неправомірними та зобов'язано ОСОБА_1 призначити пенсію за вислугу років з 15.06.2015 року. А звільнено з посади ОСОБА_1 прокуратурою 03.12.2015. Отже, у разі призначення органом Пенсійного фонду України ОСОБА_1 пенсії з 15.06.2015, в останнього не виникло б право на набуття статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Також, вказує на те, що претензія щодо повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 23385,55 грн у Прокуратуру Тернопільської області від Тернопільського міськрайонного центру зайнятості не надходила. Поряд з цим, вважає, що позивачем не обґрунтовано доцільності стягнення з відповідачів виплаченої суми допомоги по безробіттю у розмірі 23385,55 грн, не встановлено наявності чи відсутності умислу ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по безробіттю в період з 21.04.2016 по 13.06.2016 (після винесення ухвали Львівським апеляційним адміністративним судом у справі №876/1200/16), не обґрунтовано наявність законних підстав для отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 11.01.2016 (з часу ухвалення постанови Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/18146/15-а), оскільки ОСОБА_1 було відомо про судові рішення від 11.01.2016 та від 21.04.2016, проте повідомлено про них центру зайнятості лише 13.06.2016.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, та його представник в судовому засіданні проти позову повністю заперечили, вважаючи його необгрунтованим. У поданих запереченнях на позов (вх.№20947 від 28.11.2017) та запереченнях на додаткові обґрунтування позовних вимог (вх.№8662 від 02.04.2018) третя особа вказує, зокрема, про те, що на час призначення та отримання допомоги по безробіттю він на обліку в Пенсійному фонді не перебував та кошти не отримував, з його боку будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинялося, отже його вина та умисел у спричиненні шкоди позивачу відсутні. Вважає, що шкода позивачу завдана внаслідок умисних незаконних дій та рішень Прокуратури Тернопільської області щодо звільнення його (ОСОБА_1) з роботи, посилаючись при цьому на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №876/1837/16, якою визнано звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконним, зобов'язано Прокуратуру Тернопільської області поновити його на публічній службі та виплатити кошти за вимушений прогул з 04.12.2015 по 12.07.2016 в сумі 83000 грн. Стверджує, що станом на час розгляду даної справи Прокуратурою Тернопільської області постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвала від 27.09.2016 року (про виправлення описки) не виконані. У січні 2017 року прокуратурою видано наказ №23-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді, що не відповідає тій, яка зазначена у судовому рішенні від 12.07.2016, та згоди на яку ОСОБА_1 не надавав, що свідчить про те, що його трудові правовідносини з прокуратурою не відновлені, а кошти за час вимушеного прогулу не виплачені.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.04.2018 додатково зазначила, що позов, на її думку, не може підлягати до задоволення з огляду на неналежне оформлення позову - відсутність чітко визначеної позивачем вимоги до відповідача-2; відсутність направленої відповідачу-2 претензії; відсутність рішення суду, яким би були встановлені обставини саме по відношенню до позивача; недоведеність підстав звернення із даним позовом до двох відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд встановив:

- 15.06.2015 ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру".

Однак рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України №11 від 18.06.2015, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Вважаючи таку відмову Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі незаконною, ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити дії (справа №607/18146/15а).

- В процесі розгляду Тернопільським міськрайонним судом справи №607/18146/15а, 03.12.2015 старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області та з органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Тернопільської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" та п.1. ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Після звільнення, а саме 22.12.2015 ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості та відповідно до ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" отримав статус безробітного (наказ від 22.12.2015 року №НТ15122).

Згідно наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 29.12.2015 №НТ151229 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі та відкладено її виплату з 29.12.2015 по 03.01.2016 у зв'язку із наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

З 04.01.2016 відповідно до наказу центру зайнятості від 04.01.2016 №НТ160104 розпочато (поновлено) виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

В період перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості, як безробітного, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 року у справі №607/18146/15а задоволено його адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі - визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру"; скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі №11 від 18.06.2015 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.06.2015 року відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі №876/1200/16 постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 по справі №607/18146/15-а залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі - без задоволення.

16.05.2016 на виконання рішення (постанови) Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 у справі №607/18146/15-а, яке набрало чинності 21.04.2016, видано виконавчий лист про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.06.2015 року відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Слід зазначити, що 29.03.2016 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільському районі реорганізоване шляхом злиття та перейменоване в Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно протоколу №767 від 27.05.2016 Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України виконано постанову Тернопільського міськрайонного суду від 11.01.2016.

Довідкою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №424/03 від 13.06.2016 підтверджено виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 у справі №607/18146/15а та призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 31.05.2015 року довічно.

Вказана обставина стала підставою для прийняття Тернопільським міськрайонним центром зайнятості наказу від 13.06.2016 №НТ160613 про припинення з 11.05.2016 виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та припинення реєстрації його як безробітного.

Сума виплаченого центром зайнятості забезпечення - допомоги по безробіттю безробітному ОСОБА_1 за період перебування на обліку з 22.12.2015 по 13.06.2016 (а фактично за період з 04.01.2016 по 11.05.2016) становить 23385,55 грн.

13.07.2016 Тернопільським міськрайонним центром зайнятості видано наказ №127 "Д" про повернення виплачених ОСОБА_1 коштів (допомоги по безробіттю) шляхом їх стягнення з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

14.07.2016 Тернопільським міськрайонним центром зайнятості направлено Тернопільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Тернопільської області претензію з вимогою повернути вказану суму коштів протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії.

У відповіді на претензію №7174/11 від 20.07.2016 Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заперечило щодо відшкодування вказаних коштів центру зайнятості, зазначивши про відсутність вини об'єднаного управління у виплаті Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

В процесі розгляду даної справи також встановлено, що після отримання статусу безробітного (29.12.2015), 30.12.2015 ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд із позовом до Прокуратури Тернопільської області про визнання протиправними дій посадових осіб прокуратури Тернопільської області щодо організації і проведення безпідставного його звільнення, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №876/1837/16).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року у справі №876/1837/16 у задоволенні позову відмовлено.

12.07.2016 постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/1837/16 судом частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 - постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року у справі №819/3567/15 (про відмову в позові) скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії прокуратури Тернопільської області щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури; скасовано наказ прокурора Тернопільської області від 3 грудня 2015 року №1119-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Тернопільської області та з органів прокуратури; постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області з 04 грудня 2015 року (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №876/1837/16 про виправлення описки).

12.07.2016, на виконання вказаної постанови, Львівським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист.

В матеріалах справи наявна копія наказу виконувача обов'язків прокурора області №23к від 13.01.2017 року про поновлення на роботі ОСОБА_1, яку Прокуратурою Тернопільської області направлено Тернопільському міськрайонному центру зайнятості, і який покладено в основу висновків, викладених в Акті №3 від 10.01.2018 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме про те, що ОСОБА_1 поновлений на роботу в органах прокуратури Тернопільської області.

Поряд з цим, третьою особою долучено копію постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №819/37/17, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області та визнано протиправними дії посадових осіб прокуратури Тернопільської області щодо безпідставного невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 в справі №876/1837/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі, яка підлягає негайному виконанню, та виплати заробітної плати; постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Тернопільської області 69687,04 грн середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 13.07.2016 року по 12.01.2017, провівши необхідні відрахування з обов'язкових податків і зборів.

У вказаній постанові, вказується про прийняття Прокуратурою Тернопільської області наказу №23к від 13.01.2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", водночас зазначено, що згідно норм чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактичного допущено до роботи такого працівника. Із змісту постанови слідує, що на час звернення до адміністративного суду із позовом ОСОБА_1 не поновлений на посаді, з якої незаконно звільнений, а факт невиконання судового рішення в цій частині сторонами (у справі №819/37/17) не заперечується і також підтверджується оглянутою в судовому засіданні трудовою книжкою ОСОБА_1

Відсутність належним чином відновлених трудових відносин ОСОБА_1 з Прокуратурою Тернопільської області станом на 02.04.2018 року, а також станом на час розгляду даної справи, підтверджується третьою особою та не заперечується представником відповідача-2 в судових засіданнях. Однак, на переконання суду, вказана обставина не стосується предмету даного спору і не підлягає доказуванню при наявності розглядуваного предмету спору (відшкодування шкоди).

Посилаючись на неправомірність дій відповідачів в частині відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та щодо організації і звільнення останнього з роботи, які призвели до отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 23385,55 грн, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Тому, в даному випадку, суду належить з'ясувати наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення до відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема - чиї неправомірні дії призвели до взяття на облік центром зайнятості ОСОБА_1, надання йому статусу безробітного та потягнули виплату вказаній особі допомоги по безробіттю (причинний зв'язок).

Оцінивши наявні у справі докази, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з Прокуратури Тернопільської області 23 385,55 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1.

При цьому суд виходив із наступного:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно ч.1 ст.1, ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; одним із видів такого забезпечення за Законом, зокрема, є: допомога по безробіттю.

Пунктом 8 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з п.2 ч.1 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Як вже зазначалось вище, в період з 22.12.2015 по 13.06.2016 громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості.

На момент звернення ОСОБА_1 до позивача із заявою про надання статусу безробітного в центру зайнятості не було підстав для відмови у наданні йому такого статусу, оскільки станом на 22.12.2015 ОСОБА_1 фактично був безробітний (незаконне звільнення 03.12.2015), як і не було підстав для надання такого статусу до фактичного звільнення з роботи. При цьому, правомірність взяття на облік ОСОБА_1 центром зайнятості та надання йому статусу безробітного сторонами не заперечується, як і факт виплати ОСОБА_1 коштів в розмірі 23385,55 грн в якості допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 37 підп. 1 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію особи як безробітної та виплату їй допомоги по безробіттю, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджено, що 13.06.2016 Тернопільським міськрайонним центром зайнятості видано наказ від 13.06.2016 №НТ160613 про припинення з 11.05.2016 (дата останнього відвідування центру зайнятості) виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та припинення реєстрації його як безробітного у зв'язку із призначенням останньому за рішенням суду пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 15.06.2015 року, тобто з дати його звернення до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у 1166 Цивільного кодексу України.

Положеннями вказаної статті передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Поряд з цим, статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність лише трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (вказана позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №915/282/17).

Матеріали справи свідчать про те, що неправомірні дії по відношенню до ОСОБА_1 мали місце як зі сторони Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі - щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (що встановлено постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 у справі №607/18146/15-а та підтверджено ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі №876/1200/16), так і зі сторони Прокуратури Тернопільської області - щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури (що встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №876/1837/16). Вказані судові акти станом на час розгляду даної справи набрали законної сили та у встановленому порядку не скасовані.

В силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 за допомогою у працевлаштуванні в даному випадку спричинила не відмова Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі у призначенні пенсії за вислугу років, а саме звільнення його з посади Прокуратурою Тернопільської області, яке в подальшому визнано в судовому порядку незаконним та протиправним.

Таким чином, саме внаслідок неправомірних дій відповідача-2 - Прокуратури Тернопільської області, щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та з органів прокуратури, позивачем здійснено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Тернопільському міськрайонному центру зайнятості у розмірі отриманої третьою особою допомоги по безробіттю (23385,55 грн).

Внаслідок протиправної поведінки відповідача-2 у справі ОСОБА_1 змушений був звернутися до центру зайнятості, в якого були відсутні законні підстави для відмови йому у виплаті допомоги по безробіттю.

Між завданою шкодою і неправомірними діями відповідача-2 є причинний зв'язок, при тому незалежно від фактичного працевлаштування (поновлення на роботі) ОСОБА_1 Прокуратурою області на даний час.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність у даному випадку усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а відповідно і підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 - Прокуратури Тернопільської області, завданої позивачу шкоди в розмірі 23 385,55 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1.

Водночас, на переконання суду, відсутній причинний зв'язок між неправомірними діями Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі і заподіяною позивачу шкодою (хоч такі дії і мали місце раніше), що свідчить про відсутність усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, яке є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди та виключає в даному випадку відповідальність Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі) по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди. Адже до звільнення (незаконно) з посади третя особа не мала ні об'єктивних, ні правових підстав, можливостей стати на облік у позивача і отримувати допомогу по безробіттю, посилаючись на неправомірні дії відповідача-1.

У зв'язку з наведеним, посилання відповідача-2 на те, що виплата позивачем допомоги по безробіттю не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 судом відхиляються як необґрунтовані.

Щодо тверджень відповідача-2 про несвоєчасне повідомлення третьою особою про обставини, які могли б вплинути на умови виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, а саме про рішення суду від 11.01.2016 у справі №607/18146/15а, набрання ним законної сили, та, відповідно, можливу відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню виплаченої допомоги по безробіттю за період з 21.04.2016 по 13.06.2016 на відповідачів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, з викладеного слідує, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.

Як вже зазначалось вище, постанова Тернопільського міськрайонного суду від 11.01.2016 у справі №607/18146/15а набрала чинності після її перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом 21.04.2016 (повний текст ухвали від 21.04.2016 складено 26.04.2016). Виконавчий лист щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.06.2015 року видано Тернопільським міськрайонним судом 16.05.2016. Фактично виконано рішення суду про призначення пенсії управлінням Пенсійного фонду України 27.05.2016.

Враховуючи наведене, а також необхідність пред'явлення до відповідних органів (в даному випадку Тернопільському міськрайонному центру зайнятості) не інформації, а відповідних документів в підтвердження обставин, що впливають на умови виплати забезпечення, як підставу для вчинення останнім відповідних дій; наявність встановленого терміну для підготовки процесуальних документів в повному обсязі; поштопробіг; звернення судового рішення в адміністративній справі до виконання на підставі виконавчого листа, а також беручи до уваги фактичне виконання рішення суду управлінням Пенсійного фонду України 27.05.2016, суд приходить до висновку, що можлива обізнаність третьої особи із прийнятими судовими рішеннями не призвела до виплати позивачем допомоги по безробіттю після звернення такого судового рішення до виконання (після 16.05.2016) та після фактичного його виконання органом ПФУ, оскільки виплату допомоги по безробіттю центром зайнятості було припинено з 11.05.2016 року.

Також, судом відхиляються посилання відповідача-2 та представника третьої особи щодо ненаправлення претензії відповідачу-2, оскільки можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (наведене узгоджується із позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 (вказана обставина могла б вплинути на розподіл судових витрат при вирішенні спору).

Крім того, суд враховує, що Прокуратуру Тернопільської області в якості другого відповідача у даній справі було залучено ухвалою суду від 13.12.2017 року.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки станом на дату звернення із даним позовом до суду (23.10.2017), позивач був звільнений від сплати судового збору згідно пп.18 п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи задоволення позову стосовно відповідача-2 - Прокуратури Тернопільської області, а тому судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з Прокуратури Тернопільської області в сумі 1600 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2017).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, Тернопільська область, код 02910098) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль, код 14029303) - 23 385,55 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1.

3. Стягнути з Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, Тернопільська область, код 02910098) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ м.Тернополя; код отримувача 37977726, банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача (МФО) 838012, рахунок отримувача 31217206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ суду 03500022) - 1600 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звільнити від відповідальності щодо відшкодування Тернопільському міськрайонному центру зайнятості 23 385,55 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, повне судове рішення складено та підписано 14 травня 2018 року.

Суддя С.Г. Стопник