Рішення № 73954463, 07.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/423/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з’явились;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА” (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23);

до відповідача: Приватного підприємства „Агро-Адмірал” (65059, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 24);

про стягнення 410 519,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА” (надалі – ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА”) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства „Агро-Адмірал” (надалі - ПП „Агро-Адмірал”), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 410519,16 грн., з яких: 331 492,41 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 49 615,83 грн. - пеня, 5 453,00 грн. - 3% річних та 23 957,92 грн. - інфляційні нарахування, а також покласти на відповідача суму витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №370/НК-17 від 10.08.2017р., позивачем було належно виконані свої зобов’язання, між тим відповідач, за фактично отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду. Крім того, позивач стверджує, що 17.01.2018 року ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА”, в порядку п. 5.4 договору звернувся до відповідача з претензією вих. №77/нк-01 від 17.01.2018р. (а.с.21-22) про сплату заборгованості протягом семи банківських днів з дня отримання зазначеної претензії. Однак, як зазначає позивач, вищевказана претензія була отримана ПП „Агро-Адмірал”, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23), між тим залишена останнім без відповіді та задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/423/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням засідання суду на 11.04.2018р.

У судовому засіданні від 11.04.2018р. судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 07.05.2018 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 11.04.2018 року, в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.05.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач – про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, між тим, у судові засідання не з’являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Так, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39) ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана ПП „Агро-Адмірал” 22.03.2018 року. Водночас, ухвала суду від 11.04.2018 року була повернута до Господарського суду Одеської області із зазначенням причини такого повернення „Закінчення встановленого строку зберігання”.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 11.04.2018 року по справі №916/423/18 була повернута поштою із відміткою поштової установи “за закінченням встановленого строку зберігання”, а також відсутність жодних повідомлень щодо іншої адреси або причин неявки представника „Агро-Адмірал” у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 07.05.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.05.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено під час розгляду справи, 10.08.2017 року між ПП „Агро-Адмірал”(надалі – покупець) та ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” (надалі – продавець) укладено договір купівлі-продажу №370/НК-17 (надалі - договір), згідно умов якого, продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити змітки мінеральних добрив у кількості 90,727 т загальною вартістю 390 126,10 грн. (п.1.1 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, сума договору складає 390 126,10 грн., в т.ч. податок на додану вартість – 65014,61 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється зі складу продавця, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, на умовах само вивозу автомобільним транспортом протягом 30 робочих днів з дати укладення даного договору. При цьому, кількість товару, завантаженого на кожний транспортний засіб вважається одною партією товару.

У відповідності до п. 4.2 договору, датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно з п. 5.4 договору, якщо сторони не можуть прийти до згоди, то такі розбіжності мають бути вирішені шляхом звернення до господарського суду за місцем знаходження відповідача. Врегулювання спорів у претензійному порядку обов’язкове.

Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами.

17.08.2017 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №370/НК від 10.08.2017 року, згідно якої сторони дійшли згоди та внесли зміни у п. 1.1 та п. 2.1 зазначеного договору та у відповідності до чого ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” зобов’язалось поставити, а ПП „Агро-Адмірал” прийняти та оплатити товар – змітки мінеральних добрив кількістю132,92 т на загальну суму 571 555,46 грн., виходячи із ціни за одиницю 4300,00 грн. та сума договору складає 571 555,46 грн., у т.ч. ПДВ – 95 259,24 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 17.08.2017 року на виконання умов договору №370/НК від 10.08.2017 року ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” було передано змітки мінеральних добрив на загальну суму 571 555,46 грн., зазначене підтверджується видатковою накладною №РН-0001323 від 17.08.2017 року (а.с. 15) та відповідними товарно-транспортними накладними №1608-1 від 16.08.2017року, №1608-2 від 16.08.2017року, №1708-1 від 17.08.2017 року та № 1708-1 від 17.08.2017 року (а.с. 16-19).

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця наступним чином: 50% вартості всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 цього договору, в вигляді передплати протягом 1-го банківського дня з моменту його укладення, відповідно до виставленого продавцем рахунку (п.п. 3.2.1 договору); після відвантаження товару, покупець зобов’язаний сплатити 50% залишку вартості відвантаженого товару протягом 7 банківських днів з моменту його відвантаження, відповідно до виставленого продавцем рахунку (п.п. 3.2.2 договору); остаточний розрахунок за договором здійснюється після відвантаження останньої партії товару протягом 3-х банківських днів (п.п. 3.2.3 договору).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачаться із матеріалів справи, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 240 063,05 грн., а саме здійснив наступні платежі: 14.08.2017 року – 195 063,05 грн., 22.12.2017 року – 30 000,00 грн. та 21.02.2018 року – 15 000,00 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ПП „Агро-Адмірал” у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого товару за договором №370/НК від 10.08.2017 року, в зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 331 492,41 грн. є цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар згідно умов даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені за період прострочення з 23.08.2017 року по 21.02.2018 року у розмірі 49 615,83 грн., встановив, що позивач допустив арифметичні помилки при здійсненні визначення розміру пені. З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за заявлений позивачем період нарахування, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України і здійснених відповідачем часткових проплат та встановив, що розмір пені розрахований судом перевищую розмір пені заявлений до стягнення позивачем.

З огляду на зазначене, суд не виходить за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” про стягнення з відповідача пені у розмірі 49 615,83 грн. за період з 23.08.2017 року по 21.02.2018 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 453,00 грн. за період з 23.08.2017 року по 21.02.2018 року та інфляційних у розмірі 23 957,92 грн. за аналогічний період, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України встановив, що позивач допустив арифметичні помилки при здійсненні відповідних нарахувань. Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 23.08.2017 року по 21.02.2018 року та встановив, що розмір відповідних нарахувань розрахованих судом перевищую розмір заявлених до стягнення позивачем.

З огляду на зазначене, суд не виходить за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5453,00 грн. та інфляційних у розмірі 23957,92 грн. за період з 23.08.2017 року по 21.02.2018 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „МСП НІКА-ТЕРА” та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 331 492,41 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 23 957,92 грн., пені у розмірі 49 615,83 грн. та 3% річних у розмірі 5 453,00 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Агро-Адмірал” (65059, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 24; код ЄДРПОУ 30851408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА” (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23; код ЄДРПОУ 22439446) 331 492/триста тридцять одна тисяча чотириста дев’яносто дві/грн. 41 коп. заборгованості за поставлений товар, 23 957/двадцять три тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім/грн. 92 коп. інфляційних нарахувань, 49 615/сорок дев’ять тисяч шістсот п’ятнадцять/грн. 83 коп. пені, 5 453/п’ять тисяч чотириста п’ятдесят три/грн. 3% річних та 6157/шість тисяч сто п’ятдесят сім/грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 травня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська