Рішення № 73954274, 18.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/64/18

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-логістична компанія”, м. Київ

до Державного підприємства “Макарівське лісове господарство”, Київська обл., смт. Макарів

про стягнення 416 050 грн. 33 коп.

Представники:

позивача – ОСОБА_1;

відповідача – ОСОБА_2

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 416 050 грн. 33 коп., з яких: 303 374 грн. 05 коп. – борг; 21 353 грн. 89 коп. – штраф; 56 144 грн. 78 коп. – пеня; 25 601 грн. 39 коп. – інфляційні втрати; 9 576 грн. 22 коп. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного між сторонами генерального договору транспортного експедитування № 04/05/16-ТЕ/168 відповідач як замовник був зобов’язаний оплатити позивачу надані послуги, проте належним чином не виконав свої зобов’язання.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, заборгованість в сумі 303 374 грн. 05 коп. визнає.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.04.2018 року по 18.04.2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 року між ТОВ «Міжнародна Транспортно-Логістична компанія» та ДП «Макарівське лісове господарство» було укладено генеральний договір транспортного експедирування № 04/05/16-ТЕ/168, відповідно до умов якого Експедитор зобов’язується за плату (винагороду) і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов’язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені Сторонами в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання Експедитор є власністю Клієнта. При прийнятті вантажів Клієнта у Експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі.

Відповідно до п. 2.5. договору Після отримання Заявки Експедитор направляє Клієнту рахунок із зазначенням розміру оплати, необхідного для надання послуг відповідно до Заявки.

Пунктом 2.9. договору передбачено, що Сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов Договору, шляхом складання Актів наданих послуг, в яких фіксуються усі транспортно- експедиторські послуги, надані Експедитором Клієнту. Клієнт зобов’язується підписати Акт наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання по факсу або електронній пошті.

Згідно з п. 3.2.18 договору Клієнт зобов’язується надати залізничній службі усі документи, необхідні для перевезення. У випадку затримки вагону по вині Клієнта, Клієнт сплачує Експедитору як за використання вагону, так і штраф у розмірі гривневого еквіваленту 50 (п’ятдесят) доларів США по курсу НБУ на дату затримки за кожен вагон.

Відповідно до п. 4.1. договору Клієнт оплачує Експедитору 100% (сто відсотків) передплати грошових коштів, необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відправки, згідно виставленого рахунку на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Грошові кошти, надані Клієнтом Експедитору для виконання Договору (за винятком плати (винагороди) Експедитору, є власністю Клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв’язку (факсу) та/або по мережам комп’ютерного зв’язку (електронна пошта) з наступною їх заміною оригіналами.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що У випадку, якщо Експедитор організував транспортування вантажу у більшому об’ємі, ніж було вказано Клієнтом у відповідній Заявці, і вартість транспортування вантажу Клієнта перевищила погоджену початкову, Клієнт зобов’язаний компенсувати Експедитору понесені витрати та оплатити послуги Експедитора з організації транспортування додаткового вантажу протягом 5 (п’яти) днів після отримання від Експедитора відповідного рахунку.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами виконання умов Договору, які підписані та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи, проте відповідач свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, в зв’язку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 303 374 грн. 05 коп., що не заперечується відповідачем.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 303 374 грн. 05 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 25 601 грн. 39 коп. – інфляційних втрат та 9 576 грн. 22 коп. – 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Однак в порушення вимог частини 3 статті 13, частин 1 та 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків на оплату послуг та не вказано дату отримання відповідачем таких рахунків, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.1 Договору прострочка оплати послуг наступає лише після спливу 5 банківських днів з дня отримання відповідачем рахунку на оплату послуг.

В розрахунку трьох відсотків річних та розрахунку інфляційних втрат, які додані до позовної заяви, зазначено різні суми простроченої заборгованості та різні терміни прострочення. При цьому із наведених розрахунків не можливо встановити дату отримання відповідачем рахунку на оплату зазначених в розрахунку сум, а також яким актом виконаних робіт підтверджується надання відповідних послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення 25 601 грн. 39 коп. – інфляційних втрат та 9 576 грн. 22 коп. – 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення 21 353 грн. 89 коп. штрафу за затримку вагонів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2.18 Договору Клієнт зобов'язується надати залізничній службі усі документи, необхідні для перевезення. У випадку затримки вагону по вині Клієнта, клієнт сплачує Експедитору як за використання вагону, так і штраф у розмірі гривневого еквіваленту 50 (п'ятдесят) доларів США по курсу КБУ на дату затримки за кожен вагон.

В звязку з чим, для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 3.2.18 договору, обов'язковою є наявність вини Клієнта, однак позивачем не додано до позовної заяви доказів вини відповідача у затримці вагонів з продукцією ДП «Макарівський держлісгосп» на станціях «Кучурган» та «Роздільна-Сортувальна» Одеської залізниці, оскільки станом на дату розгляду справи досудове розслідування кримінального провадження №42016230000000238 не завершено.

Окрім того, позивач не вказує, які саме документи, необхідні для перевезення в розумінні пункту 3.2.18 Договору, не були надані залізничній службі відповідачем.

Щодо вимог про сплату 56144,78 грн. пені суд зазначає, що відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення перерахування грошових коштів у становлені Сторонами строки, Експедитор вправі вимагати сплати, а Клієнт зобов'язаний платити, протягом 5 календарних днів після отримання від Експедитора відповідного рахунку, штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день такого прострочення.

При цьому доданий до позовної заяви Розрахунок пені згідно пункту 5.2 Договору не містить інформації про дату отримання відповідачем рахунку на оплату зазначених в розрахунку сум, відповідно позивачем не доведено дату виникнення прострочення оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу відхиляються судом.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем підтверджено розмір понесених ним витрат на правову допомогу, в зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути з відповідача 40 000 грн. 00 коп. - суму понесених позивачем витрат на правову допомогу.

У зв’язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Леніна, буд. 17/1, код 00992160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2-А, код 40153657) 303 374 (триста три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 05 коп. – боргу, 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. адвокатських витрат, 4 550 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 61 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 27.04.2018 року.

Суддя Л.Я. Мальована