Рішення № 73954261, 24.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/2659/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс»доМіністерства оборони Українипровнесення змін до договору

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача: Литвин В.В. - представник за довіреністю № 5 від 04.01.2018;

від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю № 20/55/д від 22.01.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» з вимогами до Міністерства оборони України про внесення змін до договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 05.07.2017 між сторонами було укладено Договір № 286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу допоміжне екіпірування у кількості та строки, встановлені договором.

Як зазначив позивач, в ході виконання договору виникли об'єктивні обставини, які відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», є підставою для продовження строку виконання зобов'язання з поставки обладнання та внесення відповідних змін до договору, а саме відсутність у контрагента позивача необхідного матеріалу (тканини) для виготовлення допоміжного екіпірування, поставка тканини неналежної якості та притримання субпідрядною організацією готових спальних мішків.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просить суд внести зміни у Договір № 286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2017, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс», шляхом викладення вказаного договору у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2659/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 23.03.2018.

23.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази отримання позивачем відзиву долучені до відзиву на позовну заяву), в якому відповідач зазначив, що позивачем не виконано свої зобов'язання з поставки товару у строки, встановлені договором, а вказаний позов спрямований на уникнення позивача від сплати штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару. Крім того, відповідач вказав на те, що висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати було складено 08.02.2018, тобто після закінчення кінцевого строку поставки товару, а тому не може бути належним доказом у справі.

Відповідач зазначив, що позивачем не доведено існування всіх чотирьох умов, за наявності яких договір може бути змінений на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

У підготовчому засіданні 23.03.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018.

16.04.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив (докази направлення відповідачу долучено до відповіді на відзив), в якій позивач зазначив, що спір у справі зводиться до встановлення наявності об'єктивних обставин, які відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» є підставами для продовження строку поставки товару. Такі об'єктивні обставини виникли після укладення між сторонами Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017.

Крім того, позивач вказав на те, що він не обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст. 652 Цивільного кодексу України, а позов обгрунтовано нормами ст. 651 Цивільного кодексу України, п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 було встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву було отримано позивачем 22.03.2018, з огляду на що позивачем пропущено встановлений судом строк для подання відповіді на відзив, яка подана до суду 16.04.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні 24.04.2018 представник позивача надав усні пояснення щодо причини пропуску строку для подання відповіді на відзив, які були визнані судом поважними, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду подану позивачем відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 24.04.2018 представник позивач надав усні пояснення, що заперечення на відповідь на відзив він подавати не буде.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 24.04.2018 представники позивача та відповідача подали письмову згоду про перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Враховуючи вчинення судом всіх дій, необхідних у підготовчому провадженні та відсутність клопотань учасників справи про відкладення підготовчого засідання, 24.04.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду по суті, про що зазначено у протоколі судового засіданні від 24.04.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 24.04.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників позивача і відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2017 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» (постачальник) укладено Договір № 286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику допоміжне екіпірування (3582 - мішок спальний), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору визначаються специфікацією: найменування товару - допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний); вимоги до товару - відповідність технічному опису, зразку-еталону та затвердженому робочому зразку; строк поставки - 1000 одиниць товару вартість 749950 грн. 00 коп. - у строк до 30.06.2017 включно, 5000 одиниць товару вартістю 3749750 грн. 00 коп. - у строк до 30.07.2017 включно; загальна вартість товару становить 5399640 грн. 00 коп.

Згідно з п. 1.3 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (матеріали) для виготовлення товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 товар поставляється згідно з нормативною документацією на предмет постачання. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам технічного опису, а також затвердженому робочому зразку. Для своєчасної організації контролю якості Постачальник письмово повідомляє за 10 діб до початку виробництва товару представника Замовника про місце, де виготовляється товар, та забезпечує представникам Замовника можливість перевірки проведення підприємством вхідного контролю сировини та матеріалів, виробництва та остаточного приймання товару якістю та кількості. У разі, якщо Постачальник не є виробником, він надає оригінал Договору або його нотаріально завірену копію із зазначенням фактичного виробника даного товару та забезпечує можливість перевірки його виробництва, контролю якості товару представником Замовника під час виробництва та остаточного контролю якісних та кількісних показників готової партії товару на виробничих потужностях виробника. У разі, якщо даний товар виготовляється за кордоном, перевірка виробничих потужностей, вхідний контроль якості матеріалів та перевірка товару на виробничих потужностях не здійснюється, а проводиться на складі постачальника за показниками, вказаними у Специфікації, та у відповідності до п, 3.5 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 постачальник гарантує доброякісність і надійність товару протягом строку носіння, що визначений у нормах забезпечення, затверджених наказом Міністерства оборони. України від 29.04.2016 № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації та зберігання, встановлених у діючих керівних документах. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у діючих стандартах, прийманню не підлягає.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 ціна договору становить 5399640 грн. 00 коп.

Згідно з п. 6.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару буде визначений в специфікації Договору (п. 1.2).

Відповідно до п. 7.3.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, договором про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» цей Закон застосовується Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами (далі - замовники), які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Судом встановлено, що Додатком № 1 до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 (Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією) сторони погодили, що поставці підлягає товар - допоміжне екіпірування (мішок спальний) у кількості 6000 одиниць, у тому числі до 30.06.2017 включно - 1000 одиниць, до 30.07.2017 включно - 5000 одиниць.

Додатком № 2 до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 (Технічний опис «Мішок спальний») визначено характеристики товару, що підлягає постачанню, зокрема описано його зовнішній вигляд, встановлені розміри до товару, встановлені вимоги до матеріалів виробу.

Додатковою угодою № 1 від 05.07.2017 до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 сторони внесли зміни до п. 1.2 вказаного договору, зазначивши, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору визначаються специфікацією: найменування товару - допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний); вимоги до товару - відповідність технічному опису, зразку-еталону та затвердженому робочому зразку; строк поставки - 1000 одиниць товару вартість 749950 грн. 00 коп. - у строк до 28.07.2017 включно, 5000 одиниць товару вартістю 3749750 грн. 00 коп. - у строк до 25.08.2017 включно; загальна вартість товару становить 5399640 грн. 00 коп.

Додатком № 1 до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 (Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією) в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.07.2017 сторони погодили, що поставці підлягає товар - допоміжне екіпірування (мішок спальний) у кількості 6000 одиниць, у тому числі до 28.07.2017 включно - 1000 одиниць, до 25.08.2017 включно - 5000 одиниць.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/16702/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» задоволено; внесено зміни до п. 1.2 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 шляхом викладення його у редакції, відповідно до якої номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору визначаються специфікацією: найменування товару - допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний); вимоги до товару - відповідність технічному опису, зразку-еталону та затвердженому робочому зразку; строк поставки - 1000 одиниць товару вартість 749950 грн. 00 коп. - у строк до 24.09.2017 включно, 5000 одиниць товару вартістю 3749750 грн. 00 коп. - у строк до 22.10.2017 включно; загальна вартість товару становить 5399640 грн. 00 коп.

Відповідні зміни щодо строків поставки товару також були внесені до Рознарядки Міністерства оборони України.

Судом встановлено, що 13.11.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017, якою сторони дійшли згоди викласти п. 11.1 договору у новій редакції, зазначивши, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що в ході виконання вказаного договору виникли об'єктивні обставини, які відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», є підставою для продовження строку виконання зобов'язання з поставки обладнання та внесення відповідних змін до договору, оскільки такі зміни не призведуть до збільшення ціни договору.

Судом встановлено, що з метою виконання своїх зобов'язань за Договором № 286/3/17/186 від 05.07.2017 позивач звернувся до ТОВ «Тексіка» з листом № 81/1-06/7 від 29.06.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви), в якому просив вказане товариство поставити позивачу тканину плащову арт.5407820000 у кількості 27700 м.п.

Листом № 23 від 05.07.2017 ТОВ «Тексіка» повідомила позивача про те, що на даний час вказаного виду тканина як на підприємстві так і в Україні відсутня, орієнтовані строки поставки тканини - до 25.07.2017.

Судом встановлено, що тканина плащова арт.5407820000 у кількості 27700 м.п. була поставлена ТОВ «Тексіка» позивачу 26.07.2017, що підтверджується видатковою накладною № 8232 від 26.07.2017, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до акту № 1 від 03.08.2017 про виявлення прихованих недоліків, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, встановлено, що при обробці тканини плащової арт.5407820000, поставленої позивачу ТОВ «Тексіка», позивачем були виявлені приховані недоліки вказаної тканини у кількості 23000 м.п. (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і ТОВ «Тексіка»).

Листом № 32-08/17 від 04.08.2017 позивач звернувся до ТОВ «Тексіка» та просив невідкладно поставити замість неякісної продукції тканину плащову арт.5407820000 у кількості 23000 м.п. (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).

Листом від 09.08.2017 ТОВ «Тексіка» повідомило позивача про те, що на сьогоднішній день у нього відсутня тканина плащова арт.5407820000 у кількості 23000 м.п., постава вказаної тканини в України заплановано на листопад 2017 року (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що листом № 55-08/17 від 09.08.2017 позивач звернувся до ТОВ «Хіммельтек», листом № 56-08/17 від 09.08.2017 - до ТОВ «ШФ «Еліт Стиль», в яких просив товариства поставити позивачу тканину плащову арт.5407820000 у кількості 23000 м.п., або її аналог, однак вказані товариства повідомили позивач про відсутність у них вказаної тканини (її аналогу).

Судом встановлено, що 15.11.2017 ТОВ «Тексіка» поставило позивачу тканину плащову арт.5407820000 у кількості 4650 м.п., що підтверджується видатковою накладною № 11163 від 15.11.2017, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що 05.12.2017 ТОВ «Тексіка» поставило позивачу тканину плащову арт.5407820000 у кількості 18350 м.п., що підтверджується видатковою накладною № 11178 від 05.12.2017, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Таким чином, якісний товар (тканину плащову арт.5407820000 у кількості 23000 м.п.) позивачем було отримано у повному обсязі (23000 м.п.) 05.12.2017.

Відповідно до акту приймального контролю якості № 1 від 26.12.2017, складеного представниками позивача та відповідача, позивач поставив відповідачу товар (допоміжне екіпірування (3582 - мішок спальний) у кількості 1000 одиниць (повернуто для усунення дефектів - 2).

Наведені обставини, як зазначив позивач у позовній заяві, є документально підтвердженими об'єктивними обставинами, що є підставами для перенесення строків поставки позивачем другої партії товару (5000 одиниць товару) на 105 календарних днів з 22.10.2017 (строк поставки другої партії товару відповідно до умов договору з урахуванням рішення суду у справі №910/16702/17).

Щодо поставки першої партії товару, судом встановлені наступні обставини (враховуючи викладені позивачем у позовній заяві підстави позову).

Як встановлено судом, тканина плащова арт.5407820000 у кількості 27700 м.п. була поставлена ТОВ «Тексіка» позивачу 26.07.2017, що підтверджується видатковою накладною № 8232 від 26.07.2017, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Як встановлено судом, відповідно до акту № 1 від 03.08.2017 про виявлення прихованих недоліків, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, встановлено, що при обробці тканини плащової арт.5407820000, поставленої позивачу ТОВ «Тексіка», позивачем були виявлені приховані недоліки вказаної тканини у кількості 23000 м.п. (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і ТОВ «Тексіка»).

Таким чином, позивачу було поставлено тканину належної якості у кількості 4700 м.п.

У позовній заяві позивач зазначив, що вказаний обсяг тканини (4700 м.п.) був негайно переданий ним третій особі для виготовлення товару.

Судом встановлено, що 07.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формтекс» (виконавець) укладено Договір № 34-НП-17 надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням та виробничими програмами замовника надавати, а замовник - оплачувати послуги, вид, кількість, терміни виконання та ціни яких, вказуються у Специфікації надання послуг, на умовах, що викладені у договорі.

Відповідно до Специфікації № 1 до вказаного договору, найменуванням послуг - пошиття допоміжного екіпірування 35820000-8 (мішок спальний) у кількості 1000 одиниць (термін надання послуг - до 24.07.2017 включно).

Згідно з п. 3.3 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 приймальний контроль (якості) товару у Постачальника проводиться представником Замовника у присутності представника підприємства, відповідального за якість, з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та дотримання умовного розміро-зросту, відповідності затвердженому робочому зразку, наявності іншої супровідної документації. Рішення щодо направлення представника Замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів військового призначення приймається Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України після остаточного визначення місцезнаходження підприємства-виробника товару.

Згідно з п. 3.5 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 представник замовника здійснює контроль якості товару на всіх стадіях його виробництва та поставок відповідно до нормативних документів і технічної документації. Проводить вибіркову перевірку виробів, а також здійснює відбір (зі складанням відповідного акта) та передачу зразків, комплектуючих в орган з оцінки відповідності (акредитовані Національним агентством з акредитації України спеціалізовані установи, надалі - НААУ) в кількості та за параметрами визначеними нормативними документами на вказаний у Договорі асортимент товару для проведення випробувань та отримання висновку про відповідність (протоколу випробування) згідно з вимогами нормативних документів на визначений асортимент товару.

Відповідно до п. 3.6 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 при позитивних результатах контролю та випробувань на перевірену партію товару представник Замовника ставить відповідне клеймо в місцях нанесення маркування відповідно до нормативно-технічної документації. У разі відсутності місця для нанесення клейма (пломбування), або неприпустимості нанесення клейма (пломбування) на виробах, клейма (пломби) наносяться на кожен примірник акту приймального контролю (якості) та на тару в межах норм приймання матеріально-технічних засобів речової служби.

Відповідно до п. 3.7 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником Замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до акту приймального контролю якості № 1 від 22.09.2017, складеного представниками позивача та відповідача, позивач поставив відповідачу товар (допоміжне екіпірування (3582 - мішок спальний) у кількості 1000 одиниць.

Згідно з п. 6.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою Замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором.

Поставку товару одержувачам Замовника Постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту; кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем Замовника, несе Постачальник.

Згідно з п. 6.3 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.

Як зазначив позивач у позовній заяві, з наведених умов Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 вбачається, що поставка товару, по суті, відбувається в два етапи: 1) прийняття товару представниками відповідача у постачальника, за наслідками чого складається акт приймального контролю (якості); 2) доставка товару безпосередньо до відповідної військової частини.

Так, відповідно до акту приймального контролю якості № 1 від 22.09.2017, складеного представниками позивача та відповідача, позивач поставив відповідачу товар (допоміжне екіпірування (3582 - мішок спальний) у кількості 1000 одиниць.

Як зазначив позивач у позовній заяві, підписання вказаного акту є завершенням першого етапу поставки товару, та позивач повинен був фактично поставити відповідачу (до відповідної військової частини) спальні мішки у кількості 1000 одиниць.

Судом встановлено, що листом № 75 від 23.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Формтекс» повідомило позивача про те, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо оплати за виконані товариством роботи, товариство вирішило притримати поставку товару (мішків спальних у кількості 1000 одиниць) до погашення боргу у розмірі 375000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що листом вих. № 94-09/17 від 25.09.2017 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Формтекс», що на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання щодо оплати ним спальних мішків припинились на суму 257700 грн. 00 коп. (у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог) та заборгованість становить 117300 грн. 00 коп., у зв'язку з чим просив негайно передати виготовлені спальні мішки у кількості 1000 одиниць.

Судом встановлено, що листом вих. № 115 від 21.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Формтекс» повідомило позивача про те, що притримання товару припиняється з 22.12.2017.

Таким чином, як зазначив позивач у позовній заяві, отримавши доступ до товару, позивач в цей же день 22.12.2017, фактично оставив спальні мішки у кількості 1000 одиниць до відповідної військової частини, що підтверджується відміткою про здачу (штампом) у нижній частині акту приймального контролю якості № 1 від 22.09.2017, посвідченням 3 614, повідомленням-підтвердженням № 811 від 22.12.2017 (копії долучені позивачем до позовної заяви).

Отже, поставку першої партії товару (спальних мішків у кількості 1000 одиниць) після приймання вказаного товару за якістю (22.09.2017) позивач фактично зміг виконати 22.12.2017, тобто через 91 день.

Наведені обставини, на думку позивача, є документально підтвердженими об'єктивними обставинами щодо продовження строку поставки першої партії товару на 91 календарний день, до 24.12.2017 включно.

Судом встановлено, що листом № 25-02/18 від 12.02.2018 позивач повідомив відповідача про виникнення обставин, які є підставами для продовження строку виконання позивачем обов'язку з поставки товару.

Такими документально підтвердженими обставинами, як зазначив позивач у листі, є: приховані недоліки товару (тканини плащової арт.5407820000 у кількості 23000 м.п.), який був поставлений ТОВ «Тексіка», та відсутність необхідної для виготовлення товару (допоміжного екіпірування (3582 - мішок спальний)) тканини плащової арт.5407820000 у кількості 23000 м.п. у період до 15.11.2017, що призвело до неможливості позивача поставити відповідачу товар у встановлений договором строк.

За таких обставин, так як позивач позбавлений був можливості виконати свої зобов'язання з поставки товару (другої партії) протягом 105 календарних днів (з наведених обставин), на думку позивача наявні підстави для перенесення строків поставки другої партії товару на 105 календарних днів, тобто до 04.02.2018 включно, шляхом внесення відповідних змін до умов Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017.

Крім того, у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Формтекс» було притримано товар (мішки спальні у кількості 1000 одиниць) до 22.12.2017, на думку позивача, вказані обставини є підставами про перенесення строків поставки першої партії товару на 91 календарний день, тобто до 24.12.2017 включно шляхом внесення відповідних змін до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017.

За таких обставин, позивач у листі № 25-02/18 від 12.02.2018 просив відповідача продовжити строк поставки товару за Договором № 286/3/17/186 від 05.07.2017 на 91 календарний день (щодо першої партії товару) - до 24.12.2017 включно, та на 105 календарних днів (щодо другої партії товару) - до 04.02.2018 включно.

При цьому, позивачем було надіслано разом з вказаним листом на адресу відповідача примірник відповідної додаткової угоди до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 про продовження строків поставки товару.

З огляду на ненадходження від відповідача відповіді на вказаний лист, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд внести зміни до Договору № 286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2017 шляхом викладення його в наступній редакції 9відповідно до прохальної частини позовної заяви): « - пункт 1.2 договору: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору визначаються специфікацією: найменування товару - допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний); вимоги до товару - відповідність технічному опису, зразку-еталону та затвердженому робочому зразку; строк поставки - 1000 одиниць товару вартість 749950 грн. 00 коп. - у строк до 24.12.2017 включно, 5000 одиниць товару вартістю 3749750 грн. 00 коп. - у строк до 04.02.2018 включно; загальна вартість товару становить 5399640 грн. 00 коп.;

- «в рознарядці Міністерства оборони України за Специфікацією (додаток № 1 до договору від 05.07.2017 № 286/3/17/186) в частині визначення строків поставки встановити строк: до 24.12.2017 (включно) - 1000 шт., до 04.02.2018 (включно) - 5000 шт.».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом, зокрема зміни господарських правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 179 Господарського кодексу України зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору

У ч. 1 ст. 183 Господарського кодексу України зазначено, що договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, нормами ст. 188 Господарського кодексу України визначено процедурний порядок розгляду сторонами пропозицій щодо внесення змін до договору та передачі спору на розгляд суду у випадку недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору.

Водночас загальні матеріальні підстави (передбачені нормами матеріального права) внесення змін до договору, в тому числі в судовому порядку, визначені нормами ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, як виняток із загального правила, допускається зміна договору у судовому порядку у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведеного вбачається, що у випадку, коли умовами укладеного між сторонами договору або нормами закону прямо передбачена можливість за певних умов внесення змін до договору у судовому порядку, такий договір може бути змінений за рішенням суду.

Так, позовні вимоги позивача зводяться до внесення змін до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 в частині строків поставки товару, що є істотними умовами вказаного договору.

Згідно з п. 9.5 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язав за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що якби сторонами могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.6 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором, є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 12.5 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексту цього договору як невід'ємні його частини.

Таким чином, умовами Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод.

Водночас, право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. При цьому, істотна зміна обставин матиме місце виключно за наявності одночасно умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, та зміна договору за наявності таких умов у судовому порядку допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору (ч. 4 ст. 652 ЦК).

З урахуванням викладеного, логічним є висновок, що право сторін на внесення змін до договору у судовому порядку на вимогу заінтересованої сторони як виняток із загального принципу договірного регулювання - виникає лише у випадках, передбачених законом (у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору; у разі істотного порушення договору другою стороною; в інших випадках, встановлених законом) або договором.

Відповідно до п. 10.2 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 передбачено, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Вказані умови договору (п. 10.2) є загальними та передбачають право сторін вирішити спір у судовому порядку, тобто передбачають і так гарантоване законом право на звернення до суду з огляду на поширення юрисдикції судів на всі спори про право, та, по суті, відображають у загальному вигляді процедурний порядок передачі спору на розгляд суду у випадку недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору, конкретизований нормами ст. 188 Господарського кодексу України.

При цьому, умови п. 10.2 договору не є умовами, що свідчать про те, що сторони передбачили можливість внесення змін до договору в частині зміни строків поставки товару саме за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Суд зазначає, що за загальним правилом, сторони у будь-який час можуть за взаємною згодою вносити зміни до договору до моменту повного виконання зобов'язання, що є елементом договірної свободи.

Водночас, як встановлено судом, за своєю правовою природою Договір № 286/3/17/186 від 05.07.2017 є договором про закупівлю, а отже до нього застосовуються обмеження (в частині внесення змін до договору), які встановлені у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», враховуючи особливу природу та елемент публічності у правовому регулюванні відносин у сфері публічних закупівель.

Так, не допускається внесення змін до істотних умов договору про закупівлю щодо продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару (строків поставки товару) у період з дати його укладення до повного виконання сторонами - крім випадку продовження такого строку у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Таким чином, вказаною нормою закону передбачено виключні випадки, коли сторони за взаємною згодою мають право на внесення змін до істотних умов договору про публічні закупівлі у період після укладення (підписання) такого договору та до повного його виконання, так як імперативним приписом вказаного закону встановлено, що, за загальним правилом, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону переможця процедури закупівлі. Тоді як, для інших договорів передбачено право сторін на внесення змін до умов договору протягом всього періоду з моменту укладення та до моменту повного виконання зобов'язання.

На переконання суду, внесення змін до договору про закупівлю з підстав, вказаних у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (зокрема, щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення об'єктивно документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження), може бути здійснено лише за згодою сторін, а не за рішенням суду, так як вказаним законом не встановлено, що договір про закупівлю може бути змінений у судовому порядку з наведених у ч. 4 ст. 36 закону підстав.

Таким чином, можна зробити висновок, що приписи ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» спрямовані на здійснення правового регулювання виключно правовідносин, які складаються між сторонами договору про публічні закупівлі у випадку внесення змін до умов такого договору за згодою сторін, та вказані норми не можна розглядати як такі, що передбачають право сторін на внесення змін до істотних умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (в інших випадках, передбачених законом), так як логіка законодавця при визначенні правових підстав для внесення змін до договору за рішенням суду полягає в обмеженні можливості застосування такого механізму - а саме виключно з підстав, встановлених ст. 651, 652 ЦК України. Враховуючи, що в основі правового регулювання договірних відносин у сфері публічних закупівель лежить принцип обмеження договірної свободи, право сторін такого договору на внесення змін у судовому порядку має ще більш вузьку правову можливість застосування у порівнянні з іншими приватно-правовими договорами, а не навпаки.

Як встановлено судом, право сторін на внесення змін до договору у судовому порядку на вимогу заінтересованої сторони як виняток із загального принципу договірного регулювання - виникає лише у випадках, передбачених законом (у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору; у разі істотного порушення договору другою стороною; в інших випадках, встановлених законом) або договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач (враховуючи предмет та підстави позову) не має права на захист своїх прав/інтересів в обраний ним спосіб - шляхом внесення змін до договору про закупівлі у судовому порядку - за рішенням суду, так як враховуючи правову природу Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 (договір про закупівлі) з наведених позивачем підстав зміни до вказаного договору щодо строків виконання позивачем зобов'язання з поставки товару можуть бути внесені виключно за згодою сторін (шляхом укладення відповідної додаткової угоди).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено у п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема випадку продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд зазначає, що об'єктивні обставини, про які йде мова у вказаній нормі, за своєю правовою природою мають бути такими, що не залежать від волі постачальника товару, не могли бути передбачені при всій обачності та турботливості, та не охоплюються поняттям звичайного ризику підприємницької діяльності. В протилежному випадку - матиме місце зловживання постачальником своїм правом на продовження строків виконання зобов'язань, зокрема, у формі штучного створення ситуації уникнення останнім господарсько-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, суд наголошує на особливому регулюванні правовідносин у сфері публічних закупівель, яке у свої основі містить принцип обмеження договірної свободи сторін та імперативності з огляду на значний суспільний інтерес.

Суд зазначає, що ті обставини, на які посилається позивач у позовній заяві як на підставу для внесення змін до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 в частині строків поставки товару, за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Так, притримання товару контрагентом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю «Формтекс») у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку з оплати за виготовлення вказаним товариством спальних мішків у кількості 1000 одиниць напряму зумовлене суб'єктивною поведінкою (бездіяльністю) позивача щодо неоплати готової продукції, а тому не може бути об'єктивною обставиною (яка не залежить від волі позивача), яка вплинула на прострочення виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару.

Так само, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на відсутність належної тканини (в тому числі поставку позивачу тканини неналежної якості) в Україні для виготовлення товару, так як звернення позивача лише до трьох постачальників такинини (ТОВ «Тексіка», ТОВ «Хіммельтек», ТОВ «ШФ «Еліт Стиль») та отримання відповіді про відсутність такої тканини та про її отримання у пізніші строки, не є достатнім доказом у підтвердження обставин відсутності на ринку збуту (зокрема, в межах території України) необхідної сировини для виготовлення продукції, та зокрема, доказом у підтвердження неможливості отримання такої тканини у більш ранні строки від інших постачальників (ніж ті, на які позивач просить відстрочити виконання зобов'язання), а отже не є об'єктивною обставиною, що призвела до прострочення виконання позивачем обов'язку з поставки, так як на постачальник товару бере на себе відповідальність та всі пов'язані з нею ризики щодо своєчасного забезпечення готовності продукції належної якості.

Зокрема, звернення позивача лише до трьох постачальників тканини не є достатнім аргументом щодо відсутності необхідної тканини у будь-яких інших постачальників та в Україні в цілому, а позивачем, при цьому, не доведено вчинення ним всіх можливих дій для максимально короткого строку поставки тканини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на вказані обставини як на об'єктивні обставини, що спричинили прострочення виконання ним обов'язку з поставки товару, є необгрунтованими.

При цьому, що стосується Висновку про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин №ЧК-63 від 08.02.2018, складного Торгово-промисловою палатою України, як на існування об'єктивних обставин, суд зазначає таке.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Висновку про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин №ЧК-63 від 08.02.2018, складеного Торгово-промисловою палатою України, в якому зазначено, що унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/186 від 05.07.2017р., укладеного між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (Постачальник), спричинено виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, які сторони не передбачили та не могли передбачити, зокрема: виявлення та наявність на необхідній для виготовлення продукції тканині дефектів прихованого характеру та подальшу відсутність такої тканини в період часу включно з 03.08.2017 р. по 15.11.2017 р., тобто протягом 105 календарних днів щодо поставки другої партії товару (5000 шт. до 22.10.2017 р.); документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару мають об'єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язань за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/186 від 05.07.2017 р., укладеного між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (Постачальник), ідентифікаційний код юридичної особи 39830791, у термін до 22.10.2017 р., щодо поставки другої партії товару (5000 шт..); такі документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару, згідно з положеннями статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зумовлюють право сторін за договором вимагати перегляду та внесення змін до договору, зокрема: надає право Товариству з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» вимагати відстрочення поставки та встановлення його після 22.10.2017 р. щодо поставки другої (5000 шт.) партії товару, а у разі недосягнення згоди між сторонами щодо приведення договору у відповідність з документально підтвердженими об'єктивними обставинами, договір може бути змінений за рішенням суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, торгово-промислова палата засвідчує наявність обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань (надзвичайні та невідворотні обставини - форс-мажорні обставини).

Однак, як встановлено судом, притримання товару контрагентом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю «Формтекс») у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку з оплати за виготовлення вказаним товариством спальних мішків у кількості 1000 одиниць, відсутність належної тканини (в тому числі поставку позивачу тканини неналежної якості) в Україні для виготовлення товару, та звернення позивача лише до трьох постачальників тканини не є об'єктивними обставинами, існування яких призвело до порушення позивачем строків поставки товару, у зв'язку з чим суд критично оцінює висновок Торгово-промисловою палатою України у сукупності з усіма наявними у справі доказами.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з'ясувати суть порушеного права.

Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано ефективності обраного ним способу захисту, з огляду на те, що строки поставки товару, щодо яких позивач просить суд внести зміни до Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 (строк поставки - 1000 одиниць товару вартість 749950 грн. 00 коп. - у строк до 24.12.2017 включно, 5000 одиниць товару вартістю 3749750 грн. 00 коп. - у строк до 04.02.2018 включно) станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (06.03.2018) вже минули.

Суд зазначає, що функціональне призначення механізму внесення змін до договору зокрема з підстав, визначених п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», передбачає продовження строків виконання зобов'язання саме на майбутнє, так як пролонгація може мати місце виключно у випадку, коли строк виконання зобов'язання ще не закінчився. Таким чином, з урахуванням призначення інституту внесення змін до договору, продовження строків виконання зобов'язання з поставки товару може застосовуватись виключно у випадках виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, та такі обставини повинні мати місце у період до закінчення строку виконання зобов'язання та відповідна пролонгація повинна стосуватись періоду на майбутнє.

При цьому, у випадку якщо протягом строку виконання зобов'язання мають місце обставини, які унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язання, боржник має право саме доводити наявність таких обставин як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, а не застосовувати спосіб захисту у вигляді внесення змін до договору щодо продовження строків поставки (на строки, які вже фактично минули до звернення з позовом до суду), так як такий спосіб захисту не відповідає суті порушеного права та його застосування позивачем спрямоване виключно на зловживання своїми правами на продовження строків виконання зобов'язань, зокрема, у формі штучного створення ситуації уникнення останнім господарсько-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, з огляду на прострочення позивачем виконання обов'язку з поставки товару за Договором № 286/3/17/186 від 05.07.2017, обраний позивачем спосіб захисту, по суті, спрямований на встановлення інших строків поставки товару (збільшення строку виконання зобов'язання), у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими твердження відповідача, що поданий позивачем позовом спрямований на уникнення сплати штрафних санкцій, нарахованих за прострочення поставку товару (відповідно до п. 8.3.4 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017).

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п. 9.1 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Згідно з п. 9.4 Договору № 286/3/17/186 від 05.07.2017 сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору.

Таким чином, у випадку пред'явлення відповідачем позову до позивача про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за прострочення виконання позивачем обов'язку з поставки товару за Договором № 286/3/17/186 від 05.07.2017, позивач вправі оспорювати такі вимоги з підстав, викладених у п.п. 9.1., 9.4 договору, та з доведенням відповідних обставин, які звільняють позивача від відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіт-Текс» до Міністерства оборони України про внесення змін до Договору № 286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2017.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.05.2018

Суддя І.М. Отрош