Ухвала суду № 73954179, 15.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.05.2018

Справа № 910/4791/18

За заявою Антитерористичного центру при Службі безпеки України

про забезпечення позову

у справі № 910/4791/18

за позовом Антитерористичного центру при Службі безпеки України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Расмус»

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Удалова О.Г.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антитерористичний центр при Службі безпеки України (далі – позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Расмус» (далі – відповідач) про зобов’язання вчинити дії.

У вищевказаному позові позивач просив суд визнати встановлення частини паркану, яка прилягає до будівлі позивача, протиправним і зобов’язати відповідача демонтувати або перемістити паркан на 1 (один) метр від будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Московська, 5/2а, яку займає позивач.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач одночасно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно відповідача, а саме: земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Московська, 7.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 вищевказану заяву було повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позивачем не додано документів, що підтверджують сплату ним судового збору у встановлених порядку та розмірі.

07.05.2018, під час перебування у відпустці судді, в провадженні якої знаходиться дана справа, відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована повторно подана позивачем заява про забезпечення позову. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою м. Київ, Московська, 7, та належить на праві власності відповідачу, межує з будівлею, яку займає позивач. Вказана земельна ділянка відповідача огороджена парканом з порушенням вимог чинного законодавства. Беручи до уваги те, що будь-які спроби врегулювати дане питання в досудовому порядку залишись без належної реакції зі сторони ТОВ «Расмус», позивач вважав, що невжиття заходів щодо накладення арешту на вказану земельну ділянку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, яке буде прийнято за результатами розгляду господарської справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов’язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

У порушення наведених вимог закону, захід забезпечення позову, обраний позивачем, не є співмірним та адекватним, тобто не відповідає заявленим позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Зокрема, у заяві про вжиття заходів забезпечення позивач просить арештувати земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Московська, 7, що тягне за собою заборону відчужувати останню, у той же час, предметом позову є вимога про визнання встановлення частини паркану, яка прилягає до будівлі Антитерористичного центру при Службі безпеки України, протиправним і зобов'язання відповідача перемістити паркан на 1 (один) метр від будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 5/2а.

Таким чином, в обґрунтування поданої заяви позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову шляхом арешту земельної ділянки, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

За таких обставин, зважаючи на те, що предметом даного спору є вимоги про визнання протиправним встановлення на земельній ділянці частини паркану, яка прилягає до будівлі позивача, а також про зобов’язання відповідача вчинити певні дії щодо такого його майна (вказаного паркану), і такі вимоги не пов’язані безпосередньо з земельною ділянкою, щодо якої позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Антитерористичного центру при Службі безпеки України про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Расмус», а саме: земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Московська, 7.

Ухвала набирає законної сили 15.05.2018 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено 15.05.2018.

Суддя О.Г. Удалова