Рішення № 73954153, 15.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/3509/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31)

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд.37/41)

про стягнення 2 058,47 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 2 058,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1006514-02-10-01 від 23.08.2013 наслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Great Wall", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Київський страховий дім", позивач просить суд стягнути з останнього 2 058,47 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3509/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

23.04.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо позову з тих підстав, що позивач не довів належними доказами наявність пошкоджень КТЗ, їх характер та розміри, а також те, що СТО є чи не є платником ПДВ, в той час, як розмір шкоди заявлено з урахуванням ПДВ. Крім того, відповідач зазначає, що оцінка шкоди є неналежним доказом у зв'язку з відсутністю доказів кваліфікації оцінювача, фото доказів виконання ним всіх процедур з оцінки, висновків та припущень.

04.05.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив та долучити останню до матеріалів справи. У наданій відповіді на відзив позивач також повідомляє, що під час визначення розміру збитків для здійснення страхового відшкодування останній керується виключно умовами договору. Крім того, позивач зазначає, що зменшення суми страхового відшкодування на податок на додану вартість можливе у разі здійснення виплати безпосередньо на рахунок потерпілої особи, проте, у даному випадку виплата була здійснена на рахунок СТО, що є платником податку.

Врахувавши поважні причини пропуску подання відповіді на відзив у строк встановлений судом, суд вважає за необхідне поновити його позивачу та долучити надану відповідь на відзив до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018, не подав до суду заперечення на відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальним правом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 серпня 2013 року за договором добровільного страхування наземного транспорту №1006514-02-10-01, з додатковими угодами до нього, ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Geely", державний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ОСОБА_1., вигодонабувачем - ПАТ "Укрсоцбанк".

З довідки №3016257485874931 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 09.09.2016 в м. Києві по проспекту Петра Григоренка, 36 мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Great Wall", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під його керуванням, та "Geely", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2016 у справі № 753/17185/16-п.

12 вересня 2016 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 16/9/594/693567 від 19.09.2016, складеного ФОП Прохоровим Констянтином Миколайовичем (свідоцтво В00 №163112 від 02.04.2003), ринкова вартість транспортного "Geely", державний номер НОМЕР_1, станом на момент дослідження, склала 97 353,12 грн.

Згідно Акту виконаних робіт № J9600003569 від 30.09.2016 та рахунку-фактури ТОВ "ІНТЕХСТАНДАРТ" № J9600002230 від 12.09.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Geely", державний номер НОМЕР_1, склала 2 419,00 грн. з ПДВ.

За страховим випадком - ДТП що сталась 09.09.2016 за участю застрахованого автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного Звіту №7894 від 17.09.2016 та страхового акту № 5387-02 від 20.09.2016 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 2 058,47 грн., виплата якого була здійснена на рахунок СТО у розмірі 2 058,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15562 від 21.09.2016.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем "Geely", державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2016 у справі № 753/17185/16-п.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ПрАТ "Страхова компанія "Київський страховий дім", як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/7490872), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Great Wall", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №1006514-02-10-01 від 23.08.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Geely", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/7490872) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 2 058,47 грн., що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з регресною вимогою вих. №9485 від 28.11.2017 про відшкодування збитків у розмірі 2 058,47 грн., проте, станом на момент розгляду спору, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, відповідач також не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки "Geely", державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 058,47 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про недоведеність факту наявності пошкоджень транспортного засобу "Geely", державний номер НОМЕР_1, оскільки з доданої до матеріалів справи довідки №3016257485874931 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій встановлено пошкодження задньої центральної частини автомобіля, акту (протоколу) огляду ТЗ від 12.09.2016, у якому зазначається про пошкодження бампера, який потребує ремонту та фарбуванню, а також з рахунку-фактури № J9600002230 від 12.09.2016, що містить перелік робіт по ремонту заднього бампера автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1, вбачається наявність пошкоджень зазначеного транспортного засобу внаслідок ДТП та вартість його відновлення (ремонту) у розмірі 2 419,00 грн.

Крім того, аргументи відповідача щодо ненадання позивачем фотографічних зображень пошкоджень застрахованого транспортного засобу не приймається до уваги, оскільки наявність чи відсутність фотоматеріалів пошкодженого транспортного засобу не впливає на предмет доказування у даній справі. Натомість, у випадку наявності обставин, фактів або доказів, які викликали у відповідача сумніви щодо понесених позивачем збитків, останній не був обмежений у можливості звернутися до компетентних осіб з метою оцінки розмірів збитку або до позивача для отримання окремих документів чи ознайомлення з оригіналами матеріалів страхової справи.

Що стосується доводів відповідача про недоведеність того, чи є ТОВ "ІНТЕХСТАНДАРТ" (СТО) платником ПДВ та необхідність вирахування суми ПДВ з вартості ремонту, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Як вбачається із матеріалів справи, страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснювала ремонт транспортного засобу на підставі виставленого рахунку - ТОВ "ІНТЕХСТАНДАРТ" (який є платником ПДВ, згідно інформації з Електронного кабінету платника податків Державної фіскальної служби України, яка є загальнодоступною), а не безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). З огляду на зазначене, підстави для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ відсутні.

Інші доводи, які наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на положення вищезазначених норм відповідач помилково вбачає лише у позивача обов'язок доведення своїх вимог. Господарським процесуальним кодексом України обов'язок доказування своїх заперечень також покладено на відповідача. Натомість, відповідач в підтвердження своїх заперечень не подав жодного доказу, на відміну від позивача, який до матеріалів справи долучив належним чином засвідчені копії первинних документів, на підставі який суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" страхового відшкодування у розмірі 2 058,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування у розмірі 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.