Рішення № 73954113, 14.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018

Справа № 910/1721/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф”

(92922, Луганська обл., Кремінський р-н., с. Бараниківка, вул. Зарічна, б. 124)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”

(04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б. 11-Б, офіс 8)

про стягнення 507 500,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” (далі – позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО” (далі – відповідач) про стягнення 507 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки товару №51 від 15.05.2017, останній не виконав свого обов’язку в частині повернення грошових коштів позивачу, в результаті чого виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 20.02.2018 позовну заяву позовну Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, але не пізніше 05.03.2018.

02.03.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 20.02.2018.

Разом із позовною заявою представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними справами є справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1721/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, клопотання позивача, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б.11-Б, оф. 8.

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2018 за номером поштового відправлення 0103044539652, згідно якого представником відповідача отримано вказану ухвалу 15.03.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, 15.02.2018 позивачем подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу Договору поставки товару №51 від 15.03.2017.

Ухвалою суду від 24.04.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО” оригінал Договору поставки товару №51 від 15.03.2017 та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи.

14.05.2018 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/1721/18 до розгляду пов’язаної із нею справи.

Суд дослідивши вказане клопотання, дійшов висновку, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи №905/855/18 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, у ст. 227 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Окрім того, дослідивши подане позивачем клопотання судом встановлено наступне.

Відповідач просить зупинити провадження в даній справі до розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/855/18, проте, позивачем не надано суду доказів відкриття провадження у вказаній справі, а у якості доказу додано лише копію позовної заяви.

Подана до суду копія позовної заяви, що подана до Господарського суду Донецької області не є належним та допустимим доказом того, що Господарським судом Донецької області відкрито провадження у справі №905/855/18. Таким чином, судом встановлено, що заявником не було приєднано до клопотання, які б дозволили встановити, що у провадженні компетентного суду перебуває справа, наслідки розгляду якої можуть мати значення для правильного вирішення спору у справі № 910/1721/18 та фактичних даних, з яких слідує об'єктивна неможливість її розгляду та вирішення по суті.

Крім того, суд вказує про те, що в даному випадку, наслідки розгляду справи №905/855/18, ніяким чином, не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Суд, поміж іншого зазначає, що відповідачем в поданому клопотанні також детально не вказано, яким чином наслідки розгляду справи №905/855/18 зможуть вплинути на результати розгляду даної вправи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що 15 травня 2017 року між ТОВ «ФІДЛАЙФ» та ТОВ «АЛЬФАРАбуло укладено Договір поставки товару № 51 (далі за текстом - Договір), за умовами якого Відповідач зобов’язується передати Товар, а Позивач прийняти і оплатити його. Відповідно до положень Договору, Позивач зобов’язується сплатити 100% суми Товару на банківський рахунок Відповідача.

За твердженням позивача, період з 15.03.2017 року по 30.03.2017 року ТОВ «ФІДЛАЙФ» здійснило оплату на суму 1 250 000 грн., на підтвердження чого до суду надає копію довідки з ПАТ «Державний Ощадний банк України» №110.39/586 від 05.10.2017 року про платежі які були здійснені з 15.03.2017 по 26.06.2017 по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідлайф» та копію платіжного доручення від 15.03.2017 №5095 на суму 260 000,00 грн., де в рядку призначення платежу вказано «оплата за пшеницю з-но рах 1 від 15.03.2017».

Позивачем стверджується, що відповідач, починаючи з 31.03.2017 року, не виконував своє зобов’язання щодо передачі Товару Покупцю, аргументуючи тим, що строк поставки в Договорі не вказаний.

За твердженням позивача, Покупець та Постачальник домовились про припинення зобов’язання за згодою сторін, за умови повернення сплаченої суми оплати Товару у розмірі 1 250 000 грн.

Окрім того, позивачем стверджується, що у період з 23.05.2017 року по 23.06.2017 року ТОВ «АЛЬФАРА» здійснило повернення суми оплати за Товар у розмірі 750 000,00 грн., а після 23.06.2017 року Відповідач без пояснень в односторонньому порядку припинив повернення грошових коштів Позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Матеріали справи не містять копії оскаржуваного Договору поставки товару №51 від 15.05.2017, а представником позивача вказувалося на відсутність у нього відповідного документу, тому з метою встановлення дійсного існування Договору поставки товару №51 від 15.05.2017 та його змісту Господарський суд м. Києва ухвалою від 24.04.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” про витребування доказів задоволено, зобов’язано відповідача, як сторону договору, надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію такого Договору.

Однак, ні копії, ні оригіналу Договору поставки товару № 51 від 15.05.2017 на підтвердження її реального існування на виконання вимог суду надано не було.

Відтак, має місце обставини недоведеності зібраними в матеріалах справи документами дійсного укладення між сторонами Договору поставки товару № 51 від 15.05.2017.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів реального існування укладеного між сторонами Договору поставки товару №51 від 15.05.2017, таким чином у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення із відповідача суми боргу за вказаним Договором у розмірі 500 000,00 грн., оскільки позивачем не доведено суду належними, достатніми та допустимими доказами існування між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фідлайф” відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.05.2018 року

Суддя М.О. Лиськов