Рішення № 73954014, 26.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа №910/23498/17

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця»доТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД»простягнення 1 099 790,41 грн.Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача:Козак О.С. (ордер КС №266091 від 11.01.2018 р.);;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» про стягнення 1 099 790,41 грн., з яких: 758 955,02 грн. - плата за користування вагонами, 388 117,76 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах, 2 424,83 грн. - збір за маневрову роботу та 292,80 грн. - телеграфний збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» мав місце простій вагонів №№67843763, 65285033, 609335780, 66210204 на станції Кучурган.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/23498/17, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2018 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2018 р. на підставі ст.ст. 177, 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання у справі №910/23498/17 відкладено на 27.02.2018 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/23498/17 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 22.03.2018 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2018 р.

В підготовче судове засідання 26.04.2018 р. з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.04.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.04.2018 р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 р. TOB «AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» було оформлено накладні №№456327, 456343, 456368, 456350 на відправку вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 зі станцій Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1.

З зазначених накладних вбачається, що вагони завантажені вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах» та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ «Пролісок» C.P.JI. (копії накладних містяться в матеріалах).

За клопотаннями слідчого ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макарової М.М. у рамках кримінального провадження №12017160000000023 від 13.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017 р., якою старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. №273/96-ВР передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Враховуючи вищенаведене, для засвідчення факту простою вагонів працівники станції Кучурган було складено акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р.

Про факт затримки вагонів, ст. Кучурган направила на адресу станції відправлення Київ-Московський телеграму №7 від 26.01.2017 р., на станцію Васильків-1 телеграму №5 від 26.01.2017 р. (копії телеграм містяться в матеріалах справи).

01.06.2017 р. на адресу філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 р., яким старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним справам №42016230000000238 та №12017160000000023 з метою встановлення осіб причетних до скоєння правопорушення накладено арешт на 88 вагонів (серед, яких вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204) та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ «Віматекс» (копія листа міститься в матеріалах справи).

У той же день філією «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» було одержано лист ТОВ «Віматекс» вих. №54-17 від 31.05.17, яким ТОВ «Віматекс» підтверджував готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу.

25.05.2017 р. вагони були переадресовані на адресу ТОВ «Віматекс», що підтверджується наказами на переадресування вагонів №367 від 25.07.2017 р. та №369 від 25.07.2017 р.

За час простою вагонів з вини TOB «AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» на станційних коліях на відповідача було нараховано плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 338 117,76 грн. (з ПДВ), збір за маневрову роботу у сумі 2 424,83 грн. (з ПДВ), телеграфний збір на суму 292,80 грн. (з ПДВ), загальна сума 1 099 790,41 грн. (з ПДВ).

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 338 117,76 грн. (з ПДВ), збір за маневрову роботу у сумі 2 424,83 грн. (з ПДВ), телеграфний збір на суму 292,80 грн. (з ПДВ), загальна сума 1 099 790,41 грн. (з ПДВ).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 25.1. Розділу 5 та Розділу 3 Службової інструкції СМГС встановлено, що акти загальної форми є документами перевізника, який оформлюється для посвідчення обставин, які впливають або можуть впливати на перевезення вантажів.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

Відповідно до статті 4 Статуту залізниць перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951 р., а для України з 05.06.1992 р.

Відповідно до параграфу 1 статті 3 УМВС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 6 статті 28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до статті 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів та неустойок».

Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій здійснювалось перевезення.

При цьому, відповідно до параграфу 3 ст. 22 СМГС відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності або неправильності супровідних документів.

Як встановлено судом, у січні 2017 р. TOB «AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» було оформлено накладні №№456327, 456343, 456368, 456350 на відправку вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 зі станцій Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1.

З зазначених накладних вбачається, що вагони завантажені вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах» та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ «Пролісок» C.P.JI.

Згідно з інформацією зазначеною в перевізних документах №№456327, 456343, 456368, 456350, платником по вказаних відправленнях є ТОВ «Реілтранс».

Як зазначалося вище, за клопотаннями слідчого ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макарової М.М. у рамках кримінального провадження №12017160000000023 від 13.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017 р., якою старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204.

Для засвідчення факту простою вагонів працівники станції Кучурган було складено акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р.

01.06.2017 р. на адресу філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 р., яким старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним справам №42016230000000238 та №12017160000000023 з метою встановлення осіб причетних до скоєння правопорушення накладено арешт на 88 вагонів (серед, яких вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204) та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ «Віматекс».

Крім того, 06.06.2017 р. на адресу філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надійшов лист ТОВ «Віматекс» вих. №54-17 від 31.05.2017 р., яким останній підтвердив готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантував оплату залізничного тарифу.

25.07.2017 р. вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 були переадресовані на адресу ТОВ «Віматекс», що підтверджується наказами на переадресування вагонів №367 та №369 від 25.07.2017 р.

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.

Згідно з п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000 р., усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 були затримані не з вини відправника, а за вказівкою органів досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ст. 338 Митного кодексу України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі, в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів, посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за №567/6855 «акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності».

Однією з таких підстав, як зазначено в п. 3 Правил є «затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил».

При цьому суд зазначає, що п. 1.10 зазначених Правил передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, тобто, у даних спірних правовідносинах, наявність/доведеність вини відправника є однією із ключових підстав стягнення коштів.

В свою чергу, під час розгляду даної справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні закону щодо наявності вини відправника у простої вагонів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848, де зазначено, що документом, який засвідчує факт затримки вагонів та її причину є акт загальної форми. В даному випадку, такими актами є акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р.

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 службової інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС) акт загальної форми є документом перевізника, який оформляється для засвідчення обставин, які впливають або можуть вплинути на перевезення вантажів.

Факт та причину затримки вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 на станціях Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1 засвідчено актами загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р., в яких працівниками позивача зазначено, що вказані вагони затримано на підставі ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, п. 14 Постанови КМУ №467 від 23.05.2012 р. та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаних вагонів, відсутні, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відправника, про що свідчать вище перелічені докази, надані сторонами.

Аналогічної позиції дійшов й Вищий господарський суд України у постанові від 29.11.2017 р. №910/23746/16.

Судовий збір покладається судом на позивача відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80,129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.05.2018 р.

Суддя В.О. Демидов