Рішення № 73953867, 14.05.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2018 м. Ужгород Справа № 907/189/18

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця Марфинця Сергія Івановича, с. Керецьки Свалявський район

до відповідача приватного підприємства «Беркут», с. Ільниця Іршавського району

про стягнення 95349,56 грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення 91 119,00 грн. боргу за відпущений товар. Підставою позову є факт невиконання відповідачем, як покупцем, обов'язку оплатити отриманий на підставі накладної №8 від 01.09.2017 товар. У зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 1138,54 грн. три відсотки річних та 3092,02 грн. втрат від інфляції.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано копії договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, накладної, виписки по рахунку позивача.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строк для подання відзиву відповідачем.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Однак, листом №13 від 11.04.2018 року просить відтермінувати стягнення заборгованості до червня-липня 2018 року, коли ним буде отримано фінансування.

Позивачем подано клопотання від 17.04.2018 року, яким повідомлено про отримання від відповідача аналогічного листа про відстрочення сплати боргу. Просить відмовити у задоволенні даного клопотання.

Враховуючи, що про розгляд справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати заперечення проти позову з підтверджуючими матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2017 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем Марфинець Сергієм Івановичем (Постачальник) та відповідачем - приватним підприємством "БЕРКУТ" (Замовник) укладено Договір купівлі-продажу відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику будівельні матеріали для виконання робіт по будівництву даху, а Замовник - прийняти товар в асортименті, що попередньо був узгоджений з Постачальником, та оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору сторони домовилися, що ціна Договору становить 111 119,00 грн. без ПДВ. Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з моменту передачі партії товару Замовнику.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач 01.09.2017 року згідно накладної №8 здійснив поставку відповідачу товару на суму 111119,00 грн.

18.10.2018 року відповідач частково оплатив вартість отриманого за договором товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 20 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою по рахунку позивача.

Як стверджує позивач, відповідач решту вартості поставленого товару не оплатив. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за поставлений товар склала 91 119,00 грн.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Судовим розглядом справи було встановлено, що 01 вересня 2017 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем Марфинець Сергієм Івановичем (як Постачальник) та відповідачем - приватним підприємством "БЕРКУТ" (як Замовник) укладено Договір купівлі-продажу (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику будівельні матеріали для виконання робіт по будівництву даху, а Замовник - прийняти товар в асортименті, що попередньо був узгоджений з Постачальником, та оплатити його на умовах Договору. На виконання умов цього договору купівлі-продажу позивач 01.09.2017 року, згідно накладної №8, здійснив поставку відповідачу товару на суму 111119,00 грн.

Водночас, згідно змісту п.4.1 Договору, сторони домовилися, що ціна Договору становить 111 119,00 грн. без ПДВ і має бути сплаченою протягом 10 днів з моменту передачі кожної партіїі товару (п.4.2. Договору).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, в обумовлений договором строк, відповідач за отриманий від позивача розрахувався частково у сумі 20 000 грн., що підтверджується наявною у матуріалах справи випискою із банківського рахунку позивача. Доказів погашення решти суми заборгованості у розмірі 91119 грн. учасниками спору не надано.

Таким чином, у відносинах між учасниками справи виник спір з приводу неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Правовий аналіз договору купівлі-продажу, якому сторони спору підпорядкували свої взаємовідносини вказує на те, що у спірній ситуації рідлягає застосуванню ст. 11 Цивільного кодексу України, позаяк між сторонами цього договору виникло зобов'язання, відповідно до якого позивач передав відповідачу майно, а останній зобов'язався його оплатити, що регламентується ст. 509 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальним правилом, у відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Означене правило кореспондується із приписами статті 526 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, у спорі належить застосувати і положення ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, оскільки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зважаючи на те, що судовим розглядом справи підтверджено факт відпущення позивачем товару, згідно договору від 01.09.2017р. та, беручи до уваги фактичне визнання відповідачем заборгованості згідно листа №13 від 11.04.2018 року, адресованого суду, суд дійшов висновку підставність позовних вимог про стягнення з відповідача суми 91 119,00 грн. боргу в примусовому порядку.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї ст.625 Цивільного кодексу України позивачем на прострочену заборгованість обгрунтовано нараховано до стягнення суми 3092,02 грн. інфляційних збитків та суми 1138,54 грн. 3 відсотків річних.

Таким чином, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок сум інфляційних та 3% річних, суд констатує, що нарахування вказаних сум проведено із дотриманням вимог закону, в обгрунтованому розмірі.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги належним чином доведено та обґрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем в установленому порядку, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стягненню підлягає сума 95 349,56 грн., в тому числі 91 119,00 грн. основний борг, 1 138,54 грн. 3% річних, 3 092,02 грн. інфляційні втрати.

Окремо, розглянувши клопотання відповідача, викладене згідно заяви №13 від 11.04.2018 року, щодо надання відстрочки виконання рішення до червня-липня 2018 року, суд дійшов висновку про його відхилення зважаючи на таке.

Згідно ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем жодних доказів, які б обґрунтовано підтвердили наявність обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення, не подано. Крім того, відповідачем вказане клопотання належним чином не оформлено, зокрема, відсутнє посилання на процесуальне законодавство, що регулює порядок відстрочення виконання рішення.

З огляду на наведені обставини, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 74, 86, 129, 237-239, 240-241, 247, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Беркут" (90130, Закарпатська обл., Іршавський район, село Ільниця, вул. 40 Років Перемоги, 138, код 22103120 на користь фізичної особи-підприємця Марфинець Сергія Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 95 349,56 грн. (Дев'яносто п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень 56 коп.), в тому числі 91 119,00 грн. основний борг, 1 138,54 грн. 3% річних, 3 092,02 грн. інфляційні втрати, а також 1762,00 грн. (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по судовому збору.

3. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua/

Суддя О.С. Йосипчук