Рішення № 73953806, 02.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.05.2018 Справа №905/183/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, ЄДРПОУ 21515381,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00169845,

про стягнення 775278529,06 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю, -

Згідно приписів ч.5 ст.183 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні оголошувалась перерва з 13.03.2018р. по 27.03.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Енергоринок”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №01/44-1003 від 22.01.2018р. до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 775278529,06 грн., з яких:

- сума основного боргу - 671140168,05 грн. на підставі договору купівлі-продажу електроенергії №4260/02 від 25.09.2007р.;

- сума інфляційних нарахувань - 35307598,33 грн., 3% річних - 9207466,52 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України;

- сума пені - 59068210,62 грн., сума 0,1% штрафу - 555085,54 грн. на підставі п.7.3.2 договору купівлі-продажу електроенергії №4260/02 від 25.09.2007р.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. прийнято позовну заяву №01/44-1003 від 22.01.2018р. до розгляду та відкрито провадження у справі 905/183/18; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.02.2018р.; визначено позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив у строк до 22.02.2018р.; визначено відповідачу надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 15.02.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі–продажу електроенергії №4260/02 від 25.09.2007р. із відповідачем, невиконання останнім у повному обсязі взятих на себе зобов’язань з оплати вартості придбаної електричної енергії протягом січня-грудня 2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано довідку про стан взаємних розрахунків в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. станом на кінець 31.12.2017р. та розрахунок заявлених позовних вимог, а також у копіях: договір купівлі – продажу електроенергії №4260/02 від 25.09.2007р. з додатковими угодами №4692/01 від 30.04.2008р., №6910/02 від 10.05.2011р., №8668/04 від 13.06.2012р., №9937/02 від 09.10.2013р., №11612/01 від 25.09.2015р., №12566/03 від 07.09.2016р., додаток №2 «Акт купівлі-продажу електроенергії» до нього; акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2017р. №б/н від 31.01.2017р., за лютий 2017р. №б/н від 28.02.2017р., за березень 2017р. №б/н від 31.03.2017р., за квітень 2017р. №б/н від 30.04.2017р., за травень 2017р. №б/н від 31.05.2017р., за червень 2017р. №б/н від 30.06.2017р., за липень 2017р. №б/н від 31.07.2017р., за серпень 2017р. №б/н від 31.08.2017р., за вересень 2017р. №б/н від 30.09.2017р., за жовтень 2017р. №б/н від 31.10.2017р., за листопад 2017р. №б/н від 30.11.2017р., за грудень 2017р. №б/н від 31.12.2017р., документи на підтвердження правового статусу підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.193, 216-217, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 20, 42, 46, 162, 163, 164, 171, 176, 177, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.

13.02.2018р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подану заяву б/н від 12.02.2018р. про виправлення описки, за змістом якої останній просить вважати правильним код ЄДРПОУ ПрАТ “ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля” - 00169845.

До означеної заяви додано документи, наведені у переліку.

Дана заява позивача прийнята судом та враховано її зміст при визначенні реквізитів відповідача у подальшому, про що відображено в ухвалі суду від 22.02.2018р.

15.02.2018р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відзив б/н б/д на позовну заяву, за змістом якого посилається на наявність форс-мажорних обставин, та вважає їх підставою звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язання за договором; зважаючи на положення розділу 9 договору та існування форс-мажорних обставин, внаслідок яких були порушені зобов’язання відповідачем, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню; вважає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”; зауважено, що інфляційні процеси жодним чином не впливають на фінансове становище позивача в частині зобов’язань, обмежених дією алгоритму розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; зазначено, що з метою погашення заборгованості за спірний період було укладено 33 спільних протокольних рішення, при цьому фактично профінансовано державою декілька з них, відтак, відповідач стверджує, що строк оплати відповідної заборгованості ще не настав, а отже, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат на суми, зазначені у не профінансованих протокольних рішеннях; просить відмовити у задоволенні позову.

До відзиву додано реєстр СПР, а також у копіях: сертифікат №2124 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№5931/05-4 від 10.12.2014р., сертифікат про форс-мажорні обставини вих.№1927/05-4 від 17.07.2014р., повідомлення №28/3671 від 31.07.2014р. про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), витяги з кримінальних проваджень №12017100000000150 від 18.03.2017р., довіреність на представника.

15.02.2018р. від представника відповідача отримано клопотання б/н б/д, у якому останній просить: витребувати у ДП “Енергоринок” копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до реєстру, що додається; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄРДПОУ 37967785), 87500, м.Маріуполь, пр. Миру, 68; викликати посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, для дачі пояснень по справі №905/183/18 з питання непрофінансування державою спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до реєстру, що додається.

До означеного клопотання додано реєстр СПР.

22.02.2018р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано відповідь №01/44 – 2211 від 19.02.2018р. на відзив ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” із доказами її направлення відповідачу, у якому вказано, що наданий відповідачем сертифікат ТПП України не є доказом наявності форс-мажорних обставин стосовно порушення ним своїх зобов’язань з січня по грудень 2017р., а тому вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності; звернуто увагу, що починаючи з травня 2015р., ДП «Енергоринок» не здійснює за договором №4260/02 від 25.09.2007р. продаж ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” електричної енергії на неконтрольовану територію, відповідно, порушення щодо виконання ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” грошових зобов’язань за договором, пов’язані з продажем електроенергії виключно на контрольованій державною владою України території; доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не пред’явлено, не надано доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язань; вказано, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов’язані з цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов’язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань за договором у межах цих спірних правовідносин; посилання відповідача на ряд фактів, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/2451/16-а, є безпідставним та таким, що не відноситься до предмета розгляду даної справи; зауважено, що посилання відповідача на Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” є необґрунтованими, а його норми не можуть застосовуватись до правовідносин між позивачем та відповідачем; звернуто увагу, що в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. по справі №913/282/16 визначено помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”; зазначено, що наведені у відзиві обставини є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, на які останній міг і повинен був розраховувати з урахуванням обставин, що настали або могли настати; звернуто увагу, що підписання спільних протокольних рішень про організацію проведення взаєморозрахунків між сторонами на виконання постанови КМУ №20 не припиняло та не змінювало порядок сплати вартості купованої відповідачем у позивача електроенергії на підставі договору; просить відмовити у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів у позивача, про залучення третьої особи та виклику посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Ухвалою суду від 22.02.2018р. відкладено підготовче засідання на 13.03.2018р.; встановлено строк позивачу надати належним чином засвідчене підтвердження платежів, проведених з боку відповідача у рахунок оплати за спірними зобов'язаннями, із відомостями про їх призначення та підстави здійснення до 13.03.2018р.; встановлено строк відповідачу надати належним чином засвідчені копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, посилання на які містить відзив на позовну заяву, надіслати на адресу позивача копію відзиву та доданих до нього документів засобами поштового зв'язку, надати суду докази такого направлення; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

Ухвалою від 22.02.2018р. у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄРДПОУ 37967785), 87500, м.Маріуполь, пр.Миру, 68, відмовлено; у виклику посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, для дачі пояснень по справі №905/183/18 з питання непрофінансування державою спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до реєстру, відмовлено; у витребуванні у ДП “Енергоринок” копій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до реєстру, відмовлено.

12.03.2018р. відповідачем подано клопотання №б/н від 07.03.2018р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за спірний період на загальну суму у розмірі 21680802,60 грн. згідно реєстру СПР, наданого з відзивом на позовну заяву.

Документи долучено до матеріалів справи.

12.03.2018р. позивачем представлено заяву №б/н від 07.03.2018р., до якої додано довідку про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” за електроенергію куповану по договору №4260/02 від 25.09.2007р. в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. станом на кінець дня 31.01.2018р., додаток до розрахунку інфляційних, 3% річних, пені та штрафу, розшифровка банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів ПрАТ “ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля” згідно договору від 25.09.2007р. №4260/02 за куповану електричну енергію з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за період 01.01.2017р. по 31.01.2018р., копія акту звірки розрахунків станом на кінець дня 31.12.2017р. від 29.01.2018р.

Документи долучено до матеріалів справи.

26.03.2018р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання №б/н від 23.03.2018р. про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% від заявленого позивачем із додатками.

27.03.2018р. позивачем надано клопотання №б/н від 27.03.2018р., яким до матеріалів справи долучено у копіях: опис вкладення у цінний лист, датований 16.03.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» Київ 32 №2699 від 16.03.2018р.

Ухвалою від 27.03.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 02.05.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 26.04.2018р. об 11:15 год.; повідомлено сторін про призначення справи до судового розгляду по суті 26.04.2018р. у відповідності до приписів ст.185 Господарського процесуального кодексу України.

10.04.2018р. позивачем подано заперечення №01/44-4289 від 02.04.2018р. на клопотання про зменшення штрафних санкцій з додатками, у якому просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені; докази, на які посилається відповідач, вважати такими, що не стосуються предмету доказування у даній справі та є неналежними, недопустимими та недостовірними в розумінні статей 76-78 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.04.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/183/18; призначено справу №905/183/18 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 02.05.2018р. для розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 02.05.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти зменшення розміру штрафу та пені заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.05.2018р. проти задоволення позовних вимог заперечує, наполягає на наявності підстав для зменшення розміру штрафу та пені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.09.2007р. між Державним підприємством “Енергоринок” (далі – ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством “ПЕМ – Енерговугілля” (нині – Приватне акціонерне товариство “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” (далі – ЕК) укладено договір купівлі – продажу електроенергії №4260/02, згідно з яким ДПЕ зобов’язався продавати, а ЕК зобов’язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід’ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.

За змістом п.3.2 договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору) в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до Договору “Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку”. Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 договору).

За змістом р.4 “Умови визначення обсягів купівлі-продажу електроенергії” договору №4260/02 від 25.09.2007р. фактичні дані про обсяги електричної енергії проданої позивачем відповідачу відображаються у актах купівлі-продажу електроенергії, також передбачена можливість коригування платежу ЕК з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок), дотацій у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України.

Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п.6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю Сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання. В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1 цього договору (з урахуванням додаткової угоди №4692/01 від 30.04.2008р. до договору).

Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

Строк дії Договору встановлено з 01.10.2007р. по 31.12.2007р., разом з цим дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти прийняття-передавання товарної продукції за січень-грудень 2017р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Згідно даних актів обсяги спожитої відповідачем активної електроенергії наступні:

- у січні 2017 року – 58111,503 тис.кВт/год на суму 89417402,36 грн.;

- у лютому 2017 року – 52922,004 тис.кВт/год на суму 84493496,76 грн.;

- у березні 2017 року – 51083,278 тис.кВт/год на суму 80278115,89 грн.;

- у квітні 2017 року – 47242,144 тис.кВт/год на суму 72199464,26 грн.;

- у травні 2017 року – 48489,942 тис.кВт/год на суму 76406920,37 грн.;

- у червні 2017 року – 51046,292 тис.кВт/год на суму 83458510,70 грн.;

- у липні 2017 року – 53590,209 тис.кВт/год на суму 74517752,60 грн.;

- у серпні 2017 року – 56545,555 тис.кВт/год на суму 86402417,35 грн.;

- у вересні 2017 року – 50461,042 тис.кВт/год на суму 74847445,01 грн.;

- у жовтні 2017 року – 53724,753 тис.кВт/год на суму 85229552,80 грн.;

- у листопаді 2017 року – 50174,985 тис.кВт/год на суму 73165736,50 грн.;

- у грудні 2017 року – 52310,275 тис.кВт/год на суму 81318685,55 грн.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за період січень-грудень 2017р. електричної енергії у обсязі 625701,982 тис.кВт/год на загальну суму 961735500,15 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання електроенергії.

Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунок відповідачем за отриману електроенергію повинно бути вчинено до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Тобто, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

- за січень 2017р. - 14.02.2017р.;

- за лютий 2017р. - 14.03.2017р.;

- за березень 2017р. - 14.04.2017р.;

- за квітень 2017р. - 14.05.2017р.;

- за травень 2017р. - 14.06.2017р.;

- за червень 2017р. - 14.07.2017р.;

- за липень 2017р. - 14.08.2017р.;

- за серпень 2017р. - 14.09.2017р.;

- за вересень 2017р. - 14.10.2017р.;

- за жовтень 2017р. - 14.11.2017р.;

- за листопад 2017р. - 14.12.2017р.;

- за грудень 2017р. - 14.01.2018р.

Разом з цим, відповідач розрахунки за електроенергію у визначений спірний період здійснив з порушенням строків обумовлених сторонами у договорі.

Так, зважаючи на дані довідок про стан взаємних розрахунків між ДП “Енергоринок” та ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” за електроенергію куповану по договору від 25.09.2007р. №4260/02 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. станом на 31.12.2017р., станом на 31.01.2018р., розшифровки банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів ПрАТ “ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля” згідно договору від 25.09.2007р. №4260/02 за куповану електричну енергію з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за період 01.01.2017р. по 31.01.2018р., відповідачем за електроенергію, що передавалась протягом січня-грудня 2017р., сплачено 290595332,10 грн., залишок несплаченої вартості отриманої електроенергії у січні-грудні 2017р. становить 671140168,05 грн.

Спільне протокольне рішення №20/12282 від 18.12.2017р., на обумовлену ним суму 26692,31 грн., не враховано судом при встановленні суми основного боргу, за відсутності фактичного виділення коштів з державного бюджету за ним.

Інші представлені спільні протокольні рішення судом не взято до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, наданих у судових засіданнях, суми, які охоплюються даними спільними протокольними рішеннями, відраховано позивачем при визначенні суми основного боргу.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо поставки електроенергії за спірним правочином протягом січня-грудня 2017р., вартістю у вищенаведених розмірах та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у загальній сумі 671140168,05 грн. у встановлені строки, як і на час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 35307598,33 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2017р. на суму 86524669,72 грн. за період з 01.03.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням лютого 2017р. на суму 79099539,75 грн. за період з 01.04.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням березня 2017р. на суму 56576822,82 грн. за період з 01.05.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням квітня 2017р. на суму 33626938,38 грн. за період з 01.06.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням травня 2017р. на суму 47252739,36грн. за період з 01.07.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням червня 2017р. на суму 71482936,34 грн. за період з 01.08.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням липня 2017р. на суму 42426469,41 грн. за період з 01.09.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням серпня 2017р. на суму 44022870,45 грн. за період з 01.10.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням вересня 2017р. на суму 36331025,17 грн. за період з 01.11.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням жовтня 2017р. на суму 57741529,16 грн. за період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р.).

За висновками ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за період визначений позивачем, судом встановлено розмір інфляційних витрат у сумі 35272530,60 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальній сумі 9207466,52грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2017р. на суму 86524669,72грн. за період з 15.02.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням лютого 2017р. на суму 79099539,75 грн. за період з 15.03.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням березня 2017р. на суму 56576822,82 грн. за період з 15.04.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням квітня 2017р. на суму 33626938,38 грн. за період з 15.05.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням травня 2017р. на суму 47252739,36грн. за період з 15.06.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням червня 2017р. на суму 71482936,34 грн. за період з 15.07.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням липня 2017р. на суму 42426469,41 грн. за період з 15.08.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням серпня 2017р. на суму 44022870,45 грн. за період з 15.09.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням вересня 2017р. на суму 36331025,17 грн. за період з 15.10.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням жовтня 2017р. на суму 57741529,16 грн. за період з 15.11.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням листопада 2017р. на суму 53104378,07 грн. за період з 15.12.2017р. по 31.12.2017р).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про правильність його розрахунку та визначення розміру 3% річних.

Пунктом 7.3.2 договору, у редакції додаткової угоди №4692/01 від 30.04.2008р. до нього, визначено, що в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нараховувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє не день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 59068210,62 грн. (нарахування здійснено, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України, за зобов’язанням січня 2017р. на суму 86524669,72грн. за період з 20.02.2017р. по 19.08.2017р.; за зобов’язанням лютого 2017р. на суму 79099539,75 грн. за період з 20.03.2017р. по 19.09.2017р.; за зобов’язанням березня 2017р. на суму 56576822,82 грн. за період з 20.04.2017р. по 19.10.2017р.; за зобов’язанням квітня 2017р. на суму 33626938,38 грн. за період з 20.05.2017р. по 19.11.2017р.; за зобов’язанням травня 2017р. на суму 47252739,36грн. за період з 20.06.2017р. по 19.12.2017р.; за зобов’язанням червня 2017р. на суму 71482936,34 грн. за період з 20.07.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням липня 2017р. на суму 42426469,41 грн. за період з 20.08.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням серпня 2017р. на суму 44022870,45 грн. за період з 20.09.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням вересня 2017р. на суму 36331025,17 грн. за період з 20.10.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням жовтня 2017р. на суму 57741529,16 грн. за період з 20.11.2017р. по 31.12.2017р.; за зобов’язанням листопада 2017р. на суму 53104378,07 грн. за період з 20.12.2017р. по 31.12.2017р).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про наявність її розміру, за період визначений позивачем, у сумі 59068209,84 грн.

Разом з тим, позивачем до стягнення заявлено штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу у загальній сумі 555085,54 грн. (розрахований за прострочення виконання грошових зобов’язань понад тридцять днів: у січні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 86524669,72грн.; у лютому 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 79099539,75 грн.; у березні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 56576822,82 грн.; у квітні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 33626938,38 грн.; у травні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 47252739,36 грн.; у червні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 71482936,34 грн.; у липні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 42426469,41 грн.; у серпні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 44022870,45 грн.; у вересні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 36331025,17 грн.; у жовтні 2017р. від суми простроченого платежу в розмірі 57741529,16 грн.).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та наявність підстав для застосування даного виду відповідальності, суд дійшов висновку щодо їх правомірності, правильного визначення бази для нарахування та кінцевого їх розміру.

Стосовно посилань відповідача у відзиві б/н б/д на наявність підстав для звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені, у зв’язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор), які, за твердженнями Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”, безпосередньо вплинули на викання відповідачем зобов’язань за договором, слід зауважити на такому.

Сертифікати Торгово-промислової палати України вих.№1927/05-4 від 17.07.2014р., №2124 (вих.№5931/05-4) від 10.12.2014р. про форс-мажорні обставини підтверджують події на території Донецької області як форс-мажорні обставини, передбачені договором №4260/02 від 25.09.2007р. Початок дії форс-мажорних обставин – 14.04.2014р. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі цього сертифікату встановити неможливо.

У розділі 9 договору “Форс-мажор” визначено, що при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов’язань за цим договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015р. у справі №904/6463/14/3-216гс15.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами укладеного договору здійснює продаж електричної енергії відповідачу з дотриманням та у межах договору між членами оптового ринку електроенергії України.

Кореспондуючим обов’язком відповідача, як електроенергетичної компанії, за приписами спірного правочину, є закупівля електроенергії та здійснення її оплати відповідно до умов цього договору. При цьому останнє належним чином відповідачем не виконано.

Листом №28/3671 від 31.07.2014р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) з 14.04.2014р., які унеможливлюють виконання зобов’язань Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”, за договором №4260/02 від 25.09.2007р.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається купівля протягом січня-грудня 2017р. великого обсягу електроенергії, що вказує на проведення розподілення електроенергії. До того ж, виходячи з даних, що містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003537867 від 29.01.2018р. місцезнаходження відповідача на підконтрольній території України, яким є м.Краматорськ Донецької області.

Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, не висловив відмови від замовленого у 2017р. обсягу електроенергії за наявності форс-мажорних обставин зі дня отримання сертифікатів у їх підтвердження та продовжив закупівлю.

З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором №4260/02 від 25.09.2007р. у визначені ним строки, у межах цих спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, враховуючи наявні матеріали справи, допущене порушення, яке виникло у 2017р., суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності у цілому за прострочення виконання спірних зобов’язань за договором №4260/02 від 25.09.2007р., у цьому випадку, з огляду на що, погоджується із доводами позивача у цій частині.

У відзиві №б/н б/д відповідач просить застосувати приписи Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово - комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” до спірних правовідносин.

Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Частиною 2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на нарахування штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, у розумінні ст.275 Господарського кодексу України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є суб’єкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Енергопостачальниками, за визначеннями термінів, приведених у Законі України “Про електроенергетику”, є учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Таке тлумачення знаходить своє відображення у наказі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України “Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку” №440 від 10.07.2015р.

За визначеннями Закону України “Про елекротенергетику” енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики “Про затвердження Правил користування електричною енергією” до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Відтак, здійснивши аналіз приведених термінів, виходячи з визначень Закону України “Про теплопостачання”, “Про елекротенергетику”, ст.275 Господарського кодексу України та мети і сфери застосування Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, слідує висновок додержання суб'єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб'єкт, як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов'язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивості, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб'єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських фармувань №1003537867 від 29.01.2018р. видом діяльності Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” є розподілення електроенергії, торгівля електроенергією, будівництво споруд електропостачання та телокомунікацій.

У свою чергу, Державне підприємство "Енергоринок" є підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, визначено купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, що входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; купівля в учасників оптового ринку електричної енергії електроенергії, отриманої ними за угодами на її імпорт; оптове постачання електричної енергії.

Виходячи з умов договору №4260/02 від 25.09.2007р. поряд із згаданими нормами чинного законодавства, останній укладено між Державним підприємством "Енергоринок" та Приватним акціонерним товариством “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” як учасниками (членами) оптового ринку електроенергії України задля здійснення ліцензованої діяльності відповідача.

З даного слідує висновок, за видом господарської діяльності та результатом її здійснення, Приватне акціонерне товариство “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” є, зокрема, у межах спірного питання, енергопостачальною компанією.

Тобто, спірними є правовідносини між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Отже, відповідач не є суб'єктом у розумінні приведених приписів чинного Закону України, якому обмежено відповідальність.

Так, твердження відповідача у цій частині є хибними.

За виключенням складової застосування означеного Закону №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує висновок про те, що останній не може бути підставою для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, та інших штрафних санкцій.

З огляду на таке, доводи позивача щодо наведеного заслуговують уваги.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судом не прийнято заперечення відповідача стосовно необхідності застосування норм Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р., у цьому випадку.

Дані висновки кореспондуються з висновками, викладеними у постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2017р. у справі №905/3376/16.

Одночасно відповідач у клопотанні №б/н від 23.03.2018р. просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 99% від заявленого позивачем.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на здійснення господарської діяльності в умовах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні; наявність обставин непереборної сили; не компенсування державою, в особі НКРЕКП на користь ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” суми недоотриманої компенсації втрат в розмірі 21092612,00 грн. від постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів на території НКТ; встановлення надзвичайного стану в електроенергетиці; систематичне порушення умов розрахунків за спожиту електричну енергію споживачами та зменшення надходжень грошових коштів на рахунок від підприємств-споживачів; обмеження у можливості здійснення фізичними особами та підприємствами платежів за електричну енергію у зв’язку з призупиненням здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владаю; неможливість стягнення ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” заборгованості з боржників, яі є державними підприємствами та підприємствами, які мають екологічну броню; надання судами відстрочки чи розстрочки виконання рішень зі стягнення заборгованості на користь ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”; зростання виробничих витрат на відновлення постачання електроенергії, зменшення об’ємів споживання через пошкодження ліній та зупинки підприємств-споживачів; пошкодження підстанцій, ліній, трансформаторних підстанцій, електромереж, джерелом фінансування ремонту яких є власні кошти товариства; втрату підприємством контролю над своєю господарською діяльністю; встановлення мораторію на здійснення примусового виконання рішень зі стягнення заборгованості з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, а також державних вугледобувних підприємств; зупинення органами ДВС виконавчих проваджень щодо присувого стягнення заборгованості на користь товариства на загальну суму понад 2500759,4 тис.грн. та фактична неможливість примусового виконання судових рішень на суму 2500759,4 тис.грн. тощо.

У підгрунття заявленої вимоги відповідачем надано у копіях: довідки №б/н б/д, довідка б/н б/д по ПрАТ “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” про відхилення основних показників енергозбутової діяльності за 11 місяців 2017р., звіти про розрахунки за спожиту електричну енергію за січень-листопад 2017р.

Представник позивача заперечив проти зменшення суми пені та штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов’язання, наслідки чого передбачені п.7.3.2 договору, а саме застосування позивачем пені та штрафу стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, визначений останнім у загальній сумі 59068210,62 грн., штраф у розмірі 555085,54 грн.

Одночасно розмір пені, заявленої до стягнення, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальній сумі 59068209,84 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

При цьому, у п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За висновками суду, оцінивши надані сторонами докази, враховуючи період, за який виник борг (січень-грудень 2017р.), час прострочення, часткове погашення суми основного боргу, специфіку спірних правовідносин сторін, поряд із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача (беручи до уваги також застосований штраф), враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а саме до 5906820,98 грн.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи відповідача у цій частині та відхиляє заперечення позивача щодо цього, разом з цим, визнає клопотання відповідача №б/н від 23.03.2018р. щодо зменшення пені таким, що підлягає задоволенню частково.

Стосовно зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу, суд виходить з такого. По-перше, не вбачається належне його обґрунтування, по-друге, по теперішній час триває прострочення виконання основного зобов’язання і становить понад 30 календарних днів, що виступило підставою для застосування позивачем додаткової відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, по-третє, з огляду на проведений перерахунок інфляційних витрат та зменшення пені на 90% від заявленої суми, суд не вбачає надмірності розміру стягуваної суми.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 99%.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок” у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” штрафу, 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі визначеній позивачем, інфляційні витрати та пеня – частково, у сумі встановленій судом, а саме 3% річних - 9207466,52грн., штраф - 555085,54 грн., пеня - 5906820,98грн., інфляційні витрати - 35272530,60 грн.

Судові витрати в частині зменшення, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 775278529,06 грн., з яких: сума основного боргу - 671140168,05 грн., сума інфляційних нарахувань - 35307598,33 грн., 3% річних - 9207466,52 грн., сума пені - 59068210,62 грн., сума 0,1% штрафу - 555085,54 грн., задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 5906820,98 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ – Енерговугілля” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, ЄДРПОУ 00169845, р/р26005962482603 в ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381, банківські реквізити не зазначено) 722082071,69 грн., у тому числі 671140168,05 грн. основного боргу, 5906820,98грн. пені, 555085,54 грн. штрафу, 35272530,60 грн. інфляційних нарахувань, 9207466,52грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 616672,10 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 02.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

8. Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018р.

Суддя О.В. Кротінова