Рішення № 73953711, 10.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1034/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий", м. Дніпро

про стягнення 79132,28 грн

у присутності представників:

від позивача: головний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 14-84 від 14.04.2017;

від відповідача: голова правління ОСОБА_3, наказ № 7 від 01.10.2015;

від відповідача: представник ОСОБА_4, довіреність від 16.05.2017,

СУТЬ СПОРУ:

14.03.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 79132,28 грн, з яких: пеня у сумі 49233,63 грн, 3% річних у сумі 2804,02 грн та інфляційних втрат у сумі 27094,63 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання умов договору № 1622/15-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 31.12.2014.

Відповідач проти позову заперечив та вказав, що строк позовної давності на вимоги про стягнення пені сплинув, а сторони не мали права збільшувати в договорі строки позовної давності.

03.04.2018 відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

06.04.2018 відповідач заявив клопотання залучити до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на його стороні усіх співвласників багатоквартирних будинків № 24А та 24Б по вул. Велика Діївська у м. Дніпрі.

Також 06.04.2018 надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача від мешканців будинків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 216 ГПК України в засіданні суду 10.04.2018 оголошено перерву до 18.04.2018.

В судовому засіданні 18.04.2018 прийнято ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відхилення клопотань про залучення мешканців будинків та співвласників майна до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки у справі приймає участь в якості відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий", яке створене для представлення інтересів кожного співвласника.

10.04.2018 відповідачем подано клопотання викликати в судове засідання та допитати в якості свідка колишнього голову ОСББ ОСОБА_6 з питань укладання договору та підписання актів приймання газу. Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

17.04.2018 відповідач подав до суду додаткові пояснення, зазначивши, що за отриманий газ він розрахувався ще у 2015 році.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

На день набрання чинності Законом відповідач не мав боргу перед позивачем, тому всі додаткові нарахування підлягають списанню відповідно до ст. 7 цього Закону.

18.04.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2018, а 23.04.2018 оголошено перерву до 10.05.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 16223/15-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу, у відповідності з умовами п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом періоду з січня по грудень 2015 року передав у власність відповідачу газ на загальну суму 322124,78 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін.

За умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п. 7.2 договору пеню за загальний період з 15.02.2015 по 29.02.2016 у розмірі 49233,63 грн та згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 2804,02 грн 3% річних за той самий період і інфляційні за період з березня 2015 по лютий 2016 року в сумі 27094,63 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

За умовами договору з позивачем відповідач отримав газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

З матеріалів справи слідує, що відповідач має у власності розташовану на даху будинку котельну, яка використовується для виробництва теплової енергії для потреб мешканців багатоповерхових будинків.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який діяв на час виникнення спірних взаємовідносин, статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", що набув чинності у 2015 році, та статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Під господарською діяльністю відповідно до ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. ОСОБА_1 створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно ч. 1 ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у листі №2064/0/20-14 від 11.03.2014 зазначила, якщо теплова енергія виробляється та використовується для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ)), то отримання ліцензії не потрібно. У разі якщо вироблена теплова енергія реалізується споживачам на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії, то для подальшого провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії необхідно звернутися до відповідного органу ліцензування за отриманням відповідних ліцензій. Також у даному листі зазначено, що укладення договорів між ОСББ (як юридичною особою) та мешканцями будинку (як учасниками цієї ж юридичної особи) про умови надання послуг з центрального опалення та підігріву холодної води є неможливим. При цьому порядок забезпечення опалення та підігріву холодної води може регулюватися на рівні статуту ОСББ.

Таким чином, враховуючи функції, які виконує відповідач, суд приходить до висновку, що відповідач має ознаки теплогенеруючої та теплопостачальної організації, а тому на нього поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закону) для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому, положеннями статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Приписами статті 7 вказаного Закону регулюється питання щодо списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач остаточно розрахувався з відповідачем за поставлений газ у 2016 році до набрання чинності Законом, отже заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

У статті 1 Закону визначено поняття заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, та зазначено, що це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Таким чином із змісту Закону вбачається, що до реєстру мають бути включені підприємства, що мають заборгованість саме за газ, а не зі сплати пені та інших нарахувань.

Частиною 3 ст. 7 Закону прямо та без визначення інших умов передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин суд, не зважаючи на відсутність доказів включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як це передбачено статтею 3 вказаного Закону, приписами якої визначено порядок участі саме у процедурі врегулювання заборгованості, вважає наявними підстави для застосування приписів частини 3 статті 7 вказаного Закону до спірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі 914/2801/16, від 16.04.2018 у справі № 905/375/17.

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню заяви відповідача про застосування позовної давності та розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.05.2018.

Суддя ОСОБА_7