Рішення № 73953306, 10.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2018 року м. ЧернігівСправа №927/244/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 927/244/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ"

б-р. М. Приймаченко, буд.1/27, офіс 103-1, м. Київ, 01042

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО"

вул. Тракторна, 19, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область, 15542

Про стягнення 49556,90 грн.

За участю:

Представника позивача: не з?явився

Представника відповідача: Чистюк А.М., довіреність № 04_10_01 від 10.04.2018, директор з економіки; Завертанний О.П., довіреність №18_02_28 від 19.04.2018

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" про стягнення 49556,90 грн. заборгованості, а саме: 32264,81 грн. пені; 5120,42 грн. 3% річних та 12171,67 грн. інфляційних збитків.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням зобов'язань за договором №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014.

Ухвалю суду від 28.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; відмовлено в задоволенні клопотання позивача в частині розгляду справи без виклику сторін; розгляд справи по суті призначено на 24.04.2018 о 09:30.

У судовому засіданні 24.04.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача виклав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у поданому відзиві на позов вказує на те, що дійсно під час виконання зобов'язань за спірним договором мали місце окремі випадки порушення термінів оплати і відповідач готовий сплатити всі штрафні санкції. Проте, позивач уникав вирішення спірних питань, шляхом врегулювання їх у досудовому порядку та вимагав сплати сум невідомого походження, а розрахунок своїх вимог надав лише разом з позовною заявою. Даний розрахунок штрафних санкцій не містить достатньої інформації, оскільки в ньому відсутні кількість днів прострочення боргу, розмір пені, інфляційних та відсотків. Крім того, наданий розрахунок штрафних санкцій не відповідає п.6.1., 6.2., 6.4. договору, оскільки в нього безпідставно включено суми заборгованості за періоди прострочення та безпідставно зазначено період, кількість днів прострочення.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Зазначені штрафні санкції нараховуються з урахуванням документів, на підставі яких здійснювалось постачання природного газу. Обрання позивачем способу правового захисту є добровільним правом позивача, виходячи з його інтересів. У разі розходження з нарахованими сумами штрафних санкцій, відповідач має право надати власний розрахунок. Доводи відповідача, що узгоджений обсяг природного газу у 2017 дорівнював « 0» при підтвердженні факту споживання є безпідставними. Оскільки, оплата за спожитий природний газ згідно з умовами договору мала б здійснюватися відповідачем протягом 10,20,30 числа, відповідач був добре обізнаний про обсяги споживання та суми оплати.

Представник відповідача також зазначив, що на день розгляду справи не отримав відповіді на відзив, у зв'язку з чим йому необхідний додатковий час для ознайомлення з відповіддю на відзив.

У судовому засіданні 24.04.2018 суд оголосив перерву на 10.05.2018 о 11:00 год.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 24.04.2018 повноважного представника позивача ОСОБА_4 (а.с.58), але повноважний представник позивача у судове засідання 10.05.2018 не з'явився.

До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача, у якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

Представники відповідача щодо клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача не заперечували.

Суд задовольнив клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 10.05.2018 суд продовжив розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" (покупець), було укладено договір №51/15 на постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1.,1.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Покупець приймає за цим договором природний газ виключно для своїх власних потреб.

Згідно з п. 10.1. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 до 31 грудня 2015, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення.

Цей договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії договору жодною стороною не було письмово заявлено про бажання його припинити або здійснити перегляд його умов.

Доказів припинення договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 сторони суду не надали.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 по своїй правовій природі є договором поставки.

Пунктом 10.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені, доповнені або анульовані при взаємній згоді сторін, шляхом підписання додаткових угод до цього договору. Всі додаткові угоди до цього договору є його невід'ємними частинами та мають силу при умовах укладення в письмовій формі і підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатковою угодою №6 від 07.11.2016 до договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, сторонами продовжено термін дії договору в частині постачання природного газу до 31.12.2017 з можливою пролонгацією, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 3.4. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 передбачено, що фактична кількість поставленого по цьому договору природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому-передачі природного газу між постачальником та покупцем, складених у відповідності до реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією. Акти прийому-передачі природного газу складаються по одному примірнику для кожної із сторін та датуються останнім календарним днем місяця поставки.

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, сторони домовились, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.01.2015 за 1000 куб.м. встановлюється в гривнях України і складає без врахування вартості податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання - 5900,00 грн. Крім того: збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у розмірі 2%, що складає 118,00 грн за 1000 куб.м. без урахування ПДВ; ціна на природний газ, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до тарифу природний газ у розмірі 2% - 6018,00 грн; Крім того: ПДВ на обсяги газу, що передаються покупцю на пунктах виміру, які знаходяться на пунктах прийому-передачі газу в газотранспортній системі України, в розмірі - 1203,60 грн. Разом за 1000 куб.м. - 7221,60 грн.

Сторони домовились, що ціна на газ, яка вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, власниками ресурсу і є обов'язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію.

Відповідно до п. 5.5. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, загальна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, визначається на підставі щомісячних актів прийому-передачі газу.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, постачальником (позивачем) передано у власність покупця (відповідача) за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017 природного газу в обсязі 270.615 тис.куб.м. на загальну суму 2343947,74 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: №627 від 31.10.2016 на суму 20700,00 грн; №630 від 31.10.2016 на суму 230290,01 грн; №740 від 30.11.2016 на суму 534836,54 грн; №889 від 31.12.2016 на суму 56367,53 грн; №556 від 31.07.2017 на суму 6518,75 грн; №613 від 31.08.2017 на суму 5040,00 грн; №677 від 30.09.2017 на суму 11278,75 грн; №799 від 31.10.2017 на суму 532882,76 грн; №855 від 30.11.2017 на суму 946033,40 грн, підписаних сторонами та скріплених печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи (а.с. 14-22).

Доказів наявності розбіжностей щодо вартості та кількості отриманого природного газу по договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017 (включно), відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Визначаючи строк оплати за отриманий відповідачем природний газ, позивач посилається на п.6.1. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, яким передбачено, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати: 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 10 числа звітного місяця; 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 20 числа звітного місяця; 34% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 30 числа звітного місяця.

У відповідності до п.2.2.3. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, покупець зобов'язаний за десять днів до початку місяця поставки природного газу письмово узгоджувати з постачальником та газотранспортною організацією плановий місячний обсяг поставки природного газу.

Пунктом 3.3. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, сторони визначили, що об'єм поставки природного газу визначається сторонами в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору на постачання природного газу.

Згідно з п. 6.4. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, протягом місяця поставки плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником в межах фактично здійсненої покупцем попередньої оплати газу.

У порушення ст.73,74,76,77,78 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до матеріалів справи документів щодо узгодження сторонами місячних обсягів поставки відповідачу природного газу у 2016,2017 роках, за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017, а також підтвердження постачальником (позивачем) планового обсягу поставки природного газу у спірний період в межах фактично здійсненої покупцем (відповідачем) попередньої оплати газу.

У наданій відповідачем до матеріалів справи додатковій угоді №6 від 07.11.2016 до договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 також сторонами не визначено помісячний обсяг природного газу, який підлягав поставці за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017.

Пунктом 6.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 сторони визначили, що у випадку перевищення фактичного споживання газу в порівнянні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок за обсяг поставленого природного газу, що перевищує узгоджений плановий обсяг, проводиться покупцем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, у відповідності до умов даного договору на підставі акту, оформленого з газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого (поставленого, отриманого) природного газу.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів узгодження з відповідачем помісячних планових обсягів постачання природного газу за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017, а також підтвердження постачальником (позивачем) планового обсягу поставки природного газу у спірний період в межах фактично здійсненої покупцем (відповідачем) попередньої оплати газу, а тому суд доходить висновку, що за отриманий природний газ за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017 відповідач зобов'язаний був провести оплату в термін, визначений п. 6.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, а саме: згідно з актами приймання-передачі природного газу №627 від 31.10.2016 на суму 20700,00 грн; №630 від 31.10.2016 на суму 230290,01 грн - по 07.11.2016 включно (05,06.11 - вихідні); №740 від 30.11.2016 на суму 534836,54 грн - по 05.12.2016 включно; №889 від 31.12.2016 на суму 56367,53 грн - по 05.01.2017 включно; №556 від 31.07.2017 на суму 6518,75 грн - по 07.08.2017 включно (05,06.08 - вихідні); №613 від 31.08.2017 на суму 5040,00 грн - по 05.09.2017 включно; №677 від 30.09.2017 на суму 11278,75 грн - по 05.10.2017 включно; №799 від 31.10.2017 на суму 532882,76 грн - по 06.11.2017 включно (05.11. - вихідний); №855 від 30.11.2017 на суму 946033,40 грн - по 05.12.2017 включно.

З наданої позивачем до матеріалів справи банківської виписки щодо здійснених відповідачем оплат (а.с.23) слідує, що відповідачем було повністю здійснено оплату за поставлений природний газ по спірному договору за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017 на суму 2343947,74 грн, проте з порушенням строків оплати, передбачених п.6.2. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014.

У сторін відсутні розбіжності щодо дат та сум платежів, здійснених відповідачем по договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 за поставлений природний газ за період жовтень-грудень 2016 та липень-листопад 2017.

Позивач просить стягнути з відповідача 32264,81 грн пені за період прострочки з 11.07.2017 по 25.01.2018; 5120,42 грн 3% річних за період прострочки з 11.10.2016 по 25.01.2018 та 12171,67 грн інфляційних збитків за період прострочки з 11.10.2016 по 30.11.2017.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснені відповідачем оплати за поставлений природний газ по договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, копію банківської виписки щодо здійснених відповідачем оплат (а.с.23), а також наданий позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що:

-по актах прийому-передачі природного газу №627 від 31.10.2016 на суму 20700,00 грн та №630 від 31.10.2016 на суму 230290,01 грн, відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 07.11.2016 включно (05,06.11 - вихідні); фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ жовтень»: 03.11.2016 - 246965,81 грн та 07.11.2016 - 4024,00 грн; прострочка оплати за газ, спожитий у жовтні 2016 року відсутня;

-по акту прийому-передачі природного газу №740 від 30.11.2016 на суму 534836,54 грн, відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 05.12.2016 включно; фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ листопад»: 08.12.2016 - 82836,54 грн; 13.12.2016 - 152000,00 грн; 14.12.2016 - 300000,00 грн; таким чином, за газ, спожитий у листопаді 2016 року прострочка виникла з 06.12.2016 по 13.12.2016;

-по акту прийому-передачі природного газу №889 від 31.12.2016 на суму 56367,53 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 05.01.2017 включно; фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ грудень»: 02.02.2017 - 43427,14 грн; 27.06.2017 - 6471,00 грн; 24.07.2017 - 6469,39 грн; таким чином, за газ, спожитий у грудні 2016 року прострочка виникла з 06.01.2017 по 23.07.2017;

-по акту прийому-передачі природного газу №556 від 31.07.2017 на суму 6518,75 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 07.08.2017 включно (05,06.08 - вихідні); фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ липень»: 08.08.2017 - 6518,75 грн; таким чином, за газ, спожитий у липні 2017 року прострочка відсутня, оскільки день оплати не вважається днем прострочки.

-по акту прийому-передачі природного газу №613 від 31.08.2017 на суму 5040,00 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 05.09.2017 включно; фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ серпень»: 11.09.2017 - 5040,00 грн; таким чином, за газ, спожитий у серпні 2017 року прострочка виникла з 06.09.2017 по 10.09.2017;

-по акту прийому-передачі природного газу №677 від 30.09.2017 на суму 11278,75 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 05.10.2017 включно; фактично сплачено з призначенням платежу «за природний газ вересень»: 05.10.2017 - 11278,75 грн; таким чином, за газ, спожитий у вересні 2017 року прострочка відсутня;

-по акту прийому-передачі природного газу №799 від 31.10.2017 на суму 532882,76 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 06.11.2017 включно (05.11. - вихідний); фактично відповідачем сплачено з призначенням платежу «за природний газ жовтень»: 06.11.2017 - 32882,76 грн; 08.11.2017 - 100000,00 грн; 09.11.2017 - 50000,00 грн; 10.11.2017 - 100000,00 грн; 13.11.2017 - 250000,00 грн; таким чином, за газ, спожитий у жовтні 2017 року прострочка виникла з 07.11.2017 по 12.11.2017;

-по акту прийому-передачі природного газу №855 від 30.11.2017 на суму 946033,40 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 05.12.2017 включно; фактично відповідачем сплачено з призначенням платежу «за природний газ листопад»: 07.12.2017 - 546033,40 грн; 03.01.2018 - 100000,00 грн; 11.01.2018 - 50000,00 грн; 19.01.2018 - 100000,00 грн; 26.01.2018 - 250000,00 грн; таким чином, за газ, спожитий у листопаді 2017 року прострочка виникла з 06.12.2017 по 25.01.2018.

Пунктом 7.1. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.4. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, у випадку неоплати та/чи несвоєчасної оплати у строки, передбачені п.6.2 цього договору, обсягу природного газу, що перевищує обсяг узгодженого планового обсягу природного газу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено прострочку оплати відповідачем спожитого природного газу по договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, але перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочки з 11.07.2017 по 25.01.2018, суд доходить висновку, що: по акту прийому-передачі природного газу №899 від 31.12.2016 нарахування пені припинилось з 06.07.2017 року, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; по актах прийому-передачі природного газу №566 від 31.07.2017; №677 від 30.09.2017 відсутні підстави для нарахування пені, оскільки судом встановлено, що плата була здійснена в строки, визначені п.6.2. договору.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 14217 грн 11 коп, а саме, пеня підлягає стягненню: по акту прийому-передачі природного газу №613 від 31.08.2017 за період прострочки з 06.09.2017 по 10.09.2017 у розмірі 17,26 грн за газ спожитий у серпні 2017; по акту прийому-передачі природного газу №799 від 31.10.2017 за період прострочки з 07.11.2017 по 12.11.2017 у розмірі 1479,46 грн за газ спожитий у жовтні 2017; по акту прийому-передачі природного газу №855 від 30.11.2017 за період прострочки з 06.12.2017 по 25.01.2018 у розмірі 12720,39 грн, за газ спожитий у листопаді 2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що: -по актах прийому-передачі природного газу №627,630 від 31.10.2016; №566 від 31.07.2017; №677 від 30.09.2017 три проценти річних та інфляційні втрати не нараховуються у зв'язку з відсутністю прострочки оплати.

Відповідно, по акту прийому-передачі природного газу №740 від 30.11.2016 за період прострочки з 06.12.2016 по 13.12.2016 підлягає нарахуванню 297,52 грн 3% річних за газ спожитий у листопаді 2016; по акту №899 від 31.12.2016 за період прострочки з 06.01.2017 по 23.07.2017 - 293,67 грн 3% річних та 1509,50 грн інфляційних втрат, за газ спожитий у грудні 2016; по акту прийому-передачі природного газу №613 від 31.08.2017 за період прострочки з 06.09.2017 по 10.09.2017 підлягає нарахуванню 2,07 грн, за газ спожитий у серпні 2017; по акту №799 від 31.10.2017 за період прострочки з 07.11.2017 по 12.11.2017 - 164,39 грн 3% річних за газ спожитий у жовтні 2017; по акту №855 від 30.11.2017 за період прострочки з 06.12.2017 по 25.01.2018 - 1413,38 грн 3 % річних.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 2168 грн 96 коп та 1509 грн 50 коп інфляційних втрат

Оскільки, відповідачем по актах №740 від 31.11.2016; №613 від 31.08.2017; №799 від 31.10.2017, фактичні оплати були здійснені до 15 числа відповідно місяця, то інфляційні втрати також не нараховуються.

Нарахування інфляційних втрат по акту №855 від 30.11.2017 судом не перевірялось, оскільки як встановлено судом, предметом заявлених позовних вимог було нарахування інфляційних втрат за період з 11.10.2016 по 30.11.2017, а прострочка оплати по вказаному акту виникла з 06.12.2017 .

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений природний газ по договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням умов договору та норм чинного законодавства.

Твердження відповідача про те, що позивач уникав врегулювання спору в досудовому порядку і умовами спірного договору передбачено, що всі спори (розбіжності), пов'язані з виконанням договору повинні вирішуватись шляхом переговорів є безпідставні, оскільки п. 9.1. договору №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014 передбачено, що в разі недосягнення згоди спори можуть передаватись на вирішення в господарські суди за підсудністю. Крім того, відповідно до норм чинного законодавства та Конституції України позивач не позбавлений права захисту свого цивільного права в судовому порядку.

Посилання відповідача на те, що розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем, не відповідає п.6.1., 6.2., 6.4. договору, оскільки не містить достатньої інформації щодо кількості днів прострочення боргу, розміру пені, інфляційних та відсотків, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач, у разі непогодження з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій не позбавлений права надати власний контррозрахунок штрафних санкцій. Підписавши договір №51/15 на постачання природного газу від 10.12.2014, відповідач погодився з нарахуванням штрафних санкцій у випадку порушення своїх зобов'язань. При цьому, відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, виступає способом захисту майнового права та інтересу та застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 14217, 11 грн пені; 2168,96 грн 3% річних та 1509,50 грн. інфляційних збитків. У частині стягнення 18047,70 грн пені ; 2951,46 грн 3 % річних, 10662,17 грн інфляційних втрат відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 639,28 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ", б-р. М. Приймаченко, буд.1/27, офіс 103-1, м. Київ, 01042 (код ЄДРПОУ 37243368) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО", вул. Тракторна, 19, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область, 15542 (код ЄДРПОУ 37198918) про стягнення 49556,90 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО", вул. Тракторна, 19, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область, 15542 (р/р 26007051405925 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 37198918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ", б-р. М. Приймаченко, буд.1/27, офіс 103-1, м. Київ, 01042 (р/р 260090808400 в ПАТ «Банк «Український капітал» м. Київ, МФО 320371, код ЄДРПОУ 37243368) 14217,11 грн пені; 2168,96 грн 3% річних; 1509,50 грн інфляційних збитків та 639,28 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦГАЗ", б-р. М. Приймаченко, буд.1/27, офіс 103-1, м. Київ, 01042 (код ЄДРПОУ 37243368) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО", вул. Тракторна, 19, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область, 15542 (код ЄДРПОУ 37198918) в частині стягнення 18047,70 грн пені; 2951,46 грн 3 % річних, 10662,17 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 11.05.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко