Ухвала суду № 73952655, 02.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 310/764/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/764/18 Головуючий в 1 інст.: Троценко Т.А.

Провадження № 11-сс/778/316/18 Доповідач в 2 інст.: ОСОБА_1

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Гончара О.С.

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Нестерук О.Г.,

представника власника майна – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі провадження за апеляційною скаргою представника власника майна – директора ТОВ «Барк» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 березня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Євстаф’єва Д.В., погодженого з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018080130000358 від 7 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів провадження, до слідчого судді звернувся слідчий СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Євстаф’єв Д.В., з клопотанням про накладення арешту на майно, мотивуючи свої вимоги тим, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130000358 від 7 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 6 лютого 2018 року до Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від представників рибоохоронного патруля № 1 Держрибагентства про те, що під час проведення перевірки на СЧС "Вєра" (Приватне підприємство "Група науково - промислових досліджень") встановлено, що промисел водних біоресурсів (тюльки) проводився знаряддям лову - трал, на який ПП «ГНПД» не мало відповідного дозволу.

В ході досудового розслідування встановлено, що знаряддям лову трал виловлена риба «тюлька» вагою 3190 кілограм та дві особини риби «Азовський калкан».

6 лютого 2018 року, під час складання адміністративних матеріалів співробітниками РОП №1 Держрибагентства відносно ОСОБА_3, відповідального за лов на судні «Вєра», за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, останній підтвердив, що за допомогою тралу він виловив рибу, яка знаходилась на судні в 154 пластикових ящиках. Також, знаходячись на судні «Вєра» представник РОП №1 Держибагентства за допомогою відеокамери зафіксував процес вилову водних біоресурсів за допомогою тралу.

7 лютого 2018 року з 2 год. 30 хв. по 3 год. 00 хв., слідчий Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 оглянув знаряддя лову трал, яким судова команда СЧС «Вєра» проводило лов. Знаряддя лову трал знаходилось на судні ПТР «Дон», так як представниками Держрибагентства було вилучено його з метою збереження під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_3

У дозволі № 0015 від 31 грудня 2013 року, виданому Державним агентством рибного господарства приватному підприємству "Група науково - промислових досліджень" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) вказано, що ПП «ГНПД» має право на проведення лову знаряддям лову - трал, але в чинному законодавстві є спеціальні умови використання тралів.

Відповідно до п. 11.5 Наказу «Про затвердження режимів рибальства в 2018 році в басейні Азовського моря» від 29 грудня 2017 року № 710, допускається промисел тюльки: різноглибинними тралами (розміром по верхній підборі до 38 м) з кроком вічка у кутці 6,5 мм в районах та в строки, передбачені Правилами рибальства для промислу цього об'єкта кошільними неводами. Загальна кількість тралів - 10 одиниць.

Згідно з п. 17 вищевказаного Наказу, розподіл знарядь лову між користувачами водних біоресурсів для тих випадків, коли кількість знарядь лову обмежено (підпункти 1-9 пункту 11 цього Режиму), здійснює територіальний орган Держрибагентства за письмовими заявами користувачів водних біоресурсів. Заяви мають бути подані користувачами водних біоресурсів не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку промислу. У заявах користувачів мають бути вказані плавзасоби, які плануються використовувати на промислі і зареєстровані за ними в Судновій книзі України або Державному судновому реєстрі України (як за власниками/ фрахтувальниками), їх назва або бортовий номер, порт реєстрації, місце базування, номери ІМО та міжнародні позивні (у разі наявності). Територіальний орган Держрибагентства для розгляду поданих заяв утворює комісію, що є консультативно-дорадчим органом, до складу якої входять представники територіальних органів Держрибагентства, користувачі водних біоресурсів, а також можуть бути залучені представники громадських об'єднань та асоціацій користувачів водних біоресурсів (за згодою), які здійснюють спеціальне використання водних біоресурсів на цьому рибогосподарському водному об'єкті (його частині). Розгляд поданих заяв здійснюється комісією з дотриманням вимог пункту 27 Порядку та з урахуванням резерву добування (вилову) для кожного об'єкта промислу, визначеного наказом Мінагрополітики про розподіл квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення, з метою визначення нерозподіленого залишку знарядь лову пропорційно резерву добування (вилову). За результатами розгляду поданих заяв територіальний орган Держрибагентства у строк не пізніше ніж за 5 днів до початку промислу видає відповідний наказ про розподіл знарядь лову між користувачами водних біоресурсів. У разі наявності залишку нерозподіленої кількості знарядь лову допускається подання заяв та їх розгляд пізніше визначеного строку.

Згідно з п. 27 постанову КМУ № 992 від 25 листопада 2015 року «Про затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України» у разі коли загальна кількість заявлених користувачами водних біоресурсів для промислу, плавзасобів та (або) знарядь лову не перевищує встановлених обмежень щодо промислового навантаження під час використання водних біоресурсів, дозволяється застосування всіх заявлених суден плавзасобів та знарядь лову.

Якщо чисельність заявлених користувачами водних біоресурсів для добування (вилову) водних біоресурсів суден/плавзасобів та (або) знарядь лову перевищує встановлені обмеження щодо промислового навантаження під час використання водних біоресурсів, кожному з користувачів водних біоресурсів встановлюється кількість суден/плавзасобів та (або) знарядь лову для промислу водних біоресурсів, щодо яких:

- визначено ліміти та розподілені частки добування (вилову) водних біоресурсів. - пропорційно часткам добування (вилову) водних біоресурсів, що розподілені між користувачами водних біоресурсів:

- ліміти не встановлюються, або для промислу водних біоресурсів, щодо яких встановлений прогноз допустимого вилову, - пропорційно даним державної статистики та органів рибоохорони за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) користувачем водних біоресурсів у середньому на рік.

У разі, коли розрахована в один із зазначених способів для конкретного користувача водних біоресурсів кількість знарядь лову виявилася меншою, ніж дозволена мінімальна кількість таких знарядь для одного судна/плавзасобу, однієї бригади, ланки, користувач водних біоресурсів не має права використовувати такі знаряддя лову.

Відповідно до повідомлення Азовського басейнового управління Держрибагентства № 47.6.80 від 7 лютого 2018 року, ТОВ «Почерк», ПП «ГНДП» та ФОП «ОСОБА_2П.», в 2017 та 2018 році не були включені в список осіб, на яких розподілені 10 вищевказаних тралів.

В ході досудового розслідування рибу - тюлька вагою 3190 кг та 2 особини риби азовський калкан було визнано речовим доказом постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНІІ в Запорізькій області від 8 лютого 2018 року як предмет вчинення злочину, передбаченого ст. 249 КК України відповідно до ст.ст. 84, 98, 100, 110 КПК України.

Оцінюючи зібрані в ході досудового розслідування дані та докази в їх сукупності, надаючи їм відповідну оцінку, наявність підстав вважати, що вилучена риба виловлена з порушенням чинного законодавства, у зв’язку з чим не належить на праві власності ПП «ГНДП», з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просив накласти арешт на рибу «тюлька» у кількості 3190 кг та дві особини риби «Азовський калкан», без права володіти, користуватись та розпоряджатись рибою.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на рибу «тюлька» у кількості 3190 кг та дві особини риби «Азовський калкан», із забороною його володіння, користування та розпорядження, оскільки є достатні докази, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, перебування речового доказу у вільному розпорядженні ПП «ГНПД» або ОСОБА_3 може привести до його втрати чи знищення, а також у зв’язку з необхідністю забезпечення заявленого у подальшому цивільного позову.

В апеляційній скарзі представник власника майна – директора ТОВ «Барк» ОСОБА_2 зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

Зазначає, що клопотання слідчого не містить відомостей, до якої саме категорії речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України відноситься арештоване майно.

Крім того, ставлячи питання про накладення арешту на майно, слідчий додав до клопотання про арешт майна постанову про визнання і приєднання речових доказів до кримінального провадження, у якій не вказано підстави для визнання цього майна речовими доказами, оскільки у ній містяться лише припущення органу досудового розслідування, що ПП «ГНДП» проводило промисел водних біоресурсів (тюльки) знаряддями лову – тралом, на яке ПП «ГНДП» не мало відповідного дозволу.

У своєму клопотанні слідчий послався на редакцію ч. 2 ст. 170 КПК України, яка 11 грудня 2015 року втратила чинність, чим фактично було зазначено незаконну підставу та мету накладення арешту на майно.

Вважає помилковим посилання слідчого на порушення п. 27 КМУ № 992 від 25 листопада 2015 року «Про затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України», оскільки законодавець встановлює свободу промислу до тих пір, доки вона не буде обмежена регулятором, а станом на 6 лютого 2018 року орган Держрибохорони жодних обмежень не встановлював.

Зазначає, що протокол огляду місця події від 7 лютого 2018 року є недопустимим доказом, оскільки він був складений після внесення відомостей до ЄРДР і за відсутності повноважень на проведення слідчих дій.

Також зазначає, що риба, на яку було накладено арешт 6 лютого 2018 року, мала статус тимчасово вилученого майна, а тому звертаючись до суду з клопотанням 8 лютого 2018 року, було порушено строк, передбачений ч. 5 ст.171 КПК України, що є підставою для відмови в його задоволенні.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором відмовити.

Представник власника майна – ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Зазначив, що підприємство ГПНД дійсно здійснювало вилов тралом, але наказ, на який посилається слідчий у клопотанні виданий був вже після цього. Наказ скасовано адміністративним судом. Також зазначив, що рибу було передано ТОВ «Барк» 6 - 7 лютого 2018 року, а клопотання про арешт цієї риби слідчим було подано лише 8 лютого 2018 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що з огляду на фактичні обставини, які вже встановлені під час проведення досудового розслідування риба, на яку накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, відповідає критерію речового доказу в даному кримінальному провадженні. Вважала, що строк звернення слідчим із клопотанням про накладення арешту на майно не пропущений.

Заслухавши доповідача по справі, представника власника майна, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Порушень слідчим суддею наведених вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.

Так згідно доданого до клопотання витягу з ЄРДР № 12018080130000358, 6 лютого 2018 року внесено відомості, отримані з матеріалів правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, за фактом промислу водних біоресурсів знаряддям лову «трал» без відповідного дозволу з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 249 КК України (а.с. 4).

6 лютого 2018 року, співробітниками РОП №1 Держрибагентства у відношенні ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП за фактом вилову за допомогою тралу риби, яку було виявлено на судні «Вера» в в 154 пластикових ящиках (а.с. 9).

З протоколу огляду місця події від 7 лютого 2018 року вбачається, що під час огляду було виявлено 154 пластикових ящика, в яких знаходилась риба «тюлька» загальною вагою 3190 кг, а також дві особини риби «Азовський калкан». Зазначені ящики з рибою «тюлька» і дві особини риби «Азовський калкан» були вилучені та передані на відповідальне зберігання РП «Бриз». В ході огляду ОСОБА_5 пояснив, що риб’я належить ТОВ «Барк» (а.с.6-7, 8).

Відповідно до дозволу № 0015 від 31 грудня 2013 року, виданого Державним агентством рибного господарства приватному підприємству "Група науково - промислових досліджень" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) вбачається, що ПП «ГНПД» має право на проведення лову знаряддям лову - трал, але в чинному законодавстві є спеціальні умови використання тралів (а.с. 15).

Як встановлено під час досудового розслідування, ТОВ «Почерк», ПП «ГНПД» та ФОП «ОСОБА_2П.», в 2017 та 2018 році не були включені в список осіб, на яких розподілені 10 вищевказаних тралів, а тому не мали права на їх використання.

Таким чином, на даному етапі розслідування є сукупність даних, які обґрунтовують підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а риба «тюлька» у кількості 3190 кг та дві особини риби «Азовський калкан», на які просить накласти арешт слідчий, можуть бути предметом вчиненого кримінального правопорушення у відповідності до ст. 98 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності передбачених ст. 170 КПК України правових підстав для накладення арешту на майно, судова колегія знаходить безпідставними.

Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, у тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно за сукупністю ознак, передбачених в ст. 98 КПК України відносяться до речових доказів, відтак існували підстави для накладення арешту на зазначене майно відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу того, що орган досудового розслідування має лише припущення щодо проведення ПП «ГНДП» промислу водних біоресурсів знаряддям лову – тралом, оскільки сам апелянт в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив факт того, що вищезазначене підприємство здійснювало вилов тюльки.

Крім того, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки він був складений після внесення відомостей до ЄРДР.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України були внесені 7 лютого 2018 року о 8 год. 35 хв., а проведення огляду почалось 7 лютого 2018 року о 12 год. 20 хв., тобто після внесення відомостей до ЄРДР (а.с. 4,8).

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про пропуск строку для звернення з клопотанням про арешт майна, оскільки огляд майна було проведено не 6 лютого 2018 року, як зазначено в апеляційній скарзі, а 7 лютого 2018 року, що підтверджується протоколом огляду від 7 лютого 2018 року та накладною № 849 від 7 лютого 2018 року, у зв’язку з чим строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України порушено не було (а.с. 8 зворотна сторона, 11).

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що слідчим суддею було встановлено правові підстави для накладення арешту на майно та достатність доказів, які вказують на розумність і співрозмірність обмеження права володіння, користування та розпорядження ним.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на прийняття оскаржуваного рішення на початковій стадії проведення досудового розслідування, яке на теперішній час триває.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом злочину.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна – директора ТОВ «Барк» ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 березня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018080130000358 від 7 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Гончар