Ухвала суду № 7395179, 09.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 року № 22-а-13917/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Багрія В.М., Улицького В.З.,

Золотому Я.В .,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі за позовом приватного підприємства «Нова реальність» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Нова реальність» звернулось 08.07.2008 року в суд з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень прийнятих ДПІ у Франківському районі м. Львова від 24.04.2008 року за №22779/10/23-2/3 та №4833/10/10/23-2/2. Вимоги мотивовані тим, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання її свідоцтва платника податку на додану вартість, в даному випадку, контрагента позивача не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, податкові органи не можуть нараховувати податок на прибуток та накладати штрафні санкції на покупця, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що договірні зобовязання сторонами виконані та подібне встановлено в судовому рішенні ВАС України від 02.07.2008 року, а орган державної податкової служби ототожнив передачу векселя в оплату за товари з іншою операцією купівлі-продажу векселя, як цінного паперу, коли наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що в даному випадку, вексель використовувався як розрахунковий документ, а отже, оскільки не підтверджується висновок податкового органу про завищення валових витрат за перевіряємий період чим порушено п.5.1, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову. Покликається на те, що до валових витрат відносяться будь-які витрати, але при умові підтвердження їх складу належним чином оформленими первинними документами, оскільки відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» належать до складу валових витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Крім цього, якщо по реквізитах накладної не можливо встановити, особу, яка її видавала, як наслідок така накладна не має статусу фінансового та розрахункового документа.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань правових відносин з ПП «Тім-сервіс» за період з 01.07.2005 року по 01.07.2006 року ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт №3515/23-2/20832688 від 24.09.2007 року, з якого ПП «Нова реальність» за вказаний період отримало накладні на придбання товару від ПП «Тім-сервіс», а вартість придбаних товарів в сумі 2444106 грн. 60 коп. без податку на додану вартість неправомірно віднесено до складу валових витрат. На підставі зазначеного акта прийнято податкові повідомлення рішення від 24.04.2008 року за №4833/10/23-2/2, яким платнику податків визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 162114 грн. 00 кап. Та №22779/10/23-2/3, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1157319 грн. 00 коп., у тому числі 611027 грн. 00 коп. - основний платіж та 546292 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

У відповідності до п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат у позивача-емітента простих векселів є, зокрема, дата оприбуткування товарів, яка припадає на податковий період. Таким чином, позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, збільшив валові витрати з операції купівлі-продажу у тому податковому періоді, в якому відбулось оприбуткування придбаних товарів.

Водночас у статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено порядок перегляду розміру валових витрат і валових доходів у звязку із застосуванням процедур урегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Так, відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 цієї статті платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів, і або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором чи визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) чи вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу наведеного вище формується висновок про те, що платник податку - боржник у зобов'язальних відносинах, які були предметом судового розгляду і по суті яких судом постановлено рішення на користь кредитора, - повинен здійснити перегляд валових доходів у порядку, передбаченому підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спростовує покликання сторони апелянта на те, що не можуть братись судом до уваги те, що вексельна форма розрахунків не передбачає фактичного зарахування коштів як компенсації за отриманий товар (роботи, послуги), а тому не може бути віднесена до валових витрат.

Також, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що наявні первинні бухгалтерські документи складені у повній відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Частиною 3 статті 4 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, вексель як цінний папір посвідчує відносини боргу між сторонами договору, а передача векселя іншій особі призводить до зміни кредитора у грошовому зобов'язанні, що не тягне за собою зміну суті цього зобов'язання.

З наведених підстав колегія суддів погоджується з позицією окружного суду, оскільки орган державної податкової служби безпідставно ототожнив передачу векселя в оплату за товари з іншою операцією купівлі-продажу векселя, як цінного паперу, коли наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що, в даному випадку, вексель використовувався як розрахунковий документ.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі № 2-а-50/08, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

І.М. Обрізко

В.М. Багрій

В.З. Улицький.

Головуючий суддя

судді

Повний текст виготовлено 14.12.2009 року.