Рішення № 73950887, 30.03.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18332/17

пр. № 2/759/3016/18

30 березня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.,

при секретарі Шелудько В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 (03148, АДРЕСА_1), третя особа: Служба у справах дітей та сім’ї Ірпінської міської ради (08200, Ірпінська область м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, 4А) про надання дозволу виїзду за кордон неповнолітніх дітей без згоди матері,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про надання йому дозволу без згоди матері ОСОБА_2 оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 за межі України з 01.04.2018 року по 16.04.2018 року та з 15.10.2018 року по 30.10.2018 рок до Словакії та країн Шенгенської угоди з метою оздоровлення та відпочинку, а також надати дозвіл на тимчасове багаторазове вивезення за кордон синів без згоди матері до досягнення ними шістнадцятирічного віку та на виготовлення проїзних документів (біометричних дитячих закордонних паспортів).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на перебування у шлюбі з 26.08.1995 року у шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2014 року. Під час шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розлучення позивач неодноразово просив відповідача вивезти дітей за кордон з метою відпочинку та оздоровлення на нетривалий період часу особисто, проте ОСОБА_2 щоразу необгрунтовано та безпідставно відмовлялась оформлювати документи. Крім того, відповідач протягом всього часу після розлучення чинить перешкоди в спілкування з дітьми. Наголошує, що поїздка здійснюється для оздоровлення та відпочинку дітей на короткий термін та з метою провідати старшого сина, який навчається в Словакії, без мети постійного проживання за межами України.

Відповідач надає відзив в якому зазначає, що вимоги викладені у позовній заяві не визнає. Щодо посилання позивача на те, що вона чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми є безпідставними, оскільки дає змогу позивачу бачитись з дітьми кожного разу коли він бажає. Будь-яких оздоровчих закладів, які були кращими ніж в Україні в Словакії немає, у всякому разі позивач їх не навів. Документів, які б підтверджували, що поїздка носить оздоровчий характер ОСОБА_4 не надано. Крім того не зрозуміло, чому поїздка призначена в період з 01.04.2018 року по 16.04.2018 року та з 15.10.2018 року по 30.10.2018 року в період навчального процесу. Проте припущення є, адже у позивача є право на проживання в Словакії і він повинен кожні півроку відмічатись в поліції про те, що перебуває на території цієї держави. Слід зазначити, що у відповідача часто виникають спалахи ярості, і його поведінка буває неадекватною.

Позивачем надано відповідь на відзив в якому він зазначає, що він звернувся до суду з даним позовом мотивуючи це необхідністю провідати старшого сина, який навчається в Словакії, а також для оздоровлення та відпочинку дітей, основною необхідністю виїзду є саме підтримання стосунків між старшим та молодшими синами, оздоровлення є супутніми підставами. Із довідки про відвідування навчального закладу ОСОБА_7 вбачається, що навчальний заклад (університет ім. Коменського) розташований у Братиславі. Як видно із ваучера від 05.02.2018 року позивачем заброньовані та оплачені апартаменти в готелі Opera Iris Apartment, який також розташований у Братиславі. Надані відповідачем довідки про огляд/консультації лікарів, тимчасову непрацездатність, на переконання позивача, не тільки свідчить про те, що під час проживання дітей із відповідачем окремо від позивача стан їх здоров’я не є задовільним, а й про те, що необхідно вжити заходи спрямовані на оздоровлення дітей та їх відпочинок.

Служба у справах дітей та сім»ї Ірпінської міської ради явку свого представника у судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2016року провадження у справі відкрито.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача , представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрований 26.08.1995 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району Києва, актовий запис № 979, розірвати/а.с.12/. Від шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 13, 14/.

Довідкою від 07.02.2018 року Університету ім. Коменського в Братиславі від 07.02.2018 року підтверджено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року має забезпечене проживання в період від 31.08.2017 року до 30.06.2018 року в АДРЕСА_3

Відповідно до довідки від 08.02.2018 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 є студентом Факультету мовної та професійної підготовки та співвітчизників, Центру післядипломної освіти Університету м. Коменського в Братиславі. Вул. Жіжкова, 10 у період з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року/а.с.83/.

Частиною 3 ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Статтею 33 Конституцією України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 1 статті 3 Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), яка була 27 лютого 1991 року ратифікована Верховною Радою України, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Таким чином, сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків, батька і матері у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України», постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном;

3) у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Разом з тим, сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків, батька і матері у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Суд, зважаючи, на обставину ненадання позивачем підтвердження мети поїздки дітей за кордон (письмові докази), які підтверджують дійсність намірів такої поїздки, а також на те, що вона буде здійснена в інтересах дітей та носить одноразовий характер, місце оздоровлення дітей зважаючи на те, що період з 01.04.2018 року по 16.04.2018 року та з 15.10.2018 року по 30.10.2017 року діти відвідують школу, що може порушити навчальний процес, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо вимоги надання дозволу на тимчасове багаторазове вивезення за кордон синів без згоди матері до досягнення ними шістнадцятирічного віку, слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено надання дозволу на багаторазові тимчасові виїзди дитини без дозволу батька/матері без визначення конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у такій державі окремо. Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди матері суперечить нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст.6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні вимог за позовною заявою ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 (03148, АДРЕСА_1), третя особа: Служба у справах дітей та сім’ї Ірпінської міської ради (08200, Ірпінська область м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, 4А) про надання дозволу виїзду за кордон неповнолітніх дітей без згоди матері– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.Ю.Миколаєць