Рішення № 73950328, 04.12.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12795/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Калашніковій Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, та просить визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в обчисленні (перерахуванні) ОСОБА_1 пенсійної виплати, скасувавши рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (лист від 06.09.2017 №50004/04), зобов'язавши відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити, починаючи з 03 березня 2016 року обчислення (перерахування) ОСОБА_1, пенсійної виплати із розрахунку 70 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням відомостей про заробітну плату за посадою, яку я обіймав до звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, відображених у довідці прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17 без обмеження її граничного розміру та виплатити заборгованість

Свої вимоги мотивує тим, що на цей час перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Подільський район) та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. Позивач зазначив, що 23.08.2017 ним було подано до управління ПФУ в м. Києві (Подільський район) заяву про проведення перерахунку пенсії згідно з розрахунком, викладеним у довідці прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17 без обмеження її граничного розміру та виплатити заборгованість, однак у перерахунку було відмолено. Позивач вважає такі дії відповідача такими, що порушують його конституційні права, тому він і звернувся до суду та просив визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови йому у перерахунку та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції від 14.10.2014), виходячи з розрахунку 70% від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17 та здійснити відповідні виплати без обмеження максимального розміру пенсії, виплатити заборгованість, що виникне на день перерахунку із урахуванням раніше проведених виплат.

Позивачем до початку судового засідання подана заява, в якій він просить в повному обсязі задовольнити позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, через канцелярію представником відповідача подані заява про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення на позов, в якому сторона відповідача заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури КМУ не визначений. Також в запереченнях вказано, що ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними Законами України №911-VІІІ від 24.12.2015, № 1774-VІІІ від 06.12.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які вставили працездатність, тобто 10740 грн. Тому сторона відповідача вважає, що провести перерахунок пенсії не має підстав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Києві (Подільський район) та отримує пенсію за вислугу років з 29.09.2015 згідно Закону України «Про прокуратуру» .

Із даної довідки від 22.08.2017 за №18-368вих-17, виданої прокуратурою Луганської області вбачається, що ОСОБА_1 працював в прокуратурі Луганської області на посаді заступника начальника відділу та його заробітна плата на 02.03.2016 становить 13 234 грн. 31 коп.

Листом Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Києві (Подільський район) від 06.09.2017 №50004/04 було відмовлено позивачу у перерахунку його пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697- VІІ), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та що постанова про проведення перерахунків розмірів пенсійних виплат згідно Закону України «Про прокуратуру» не прийнята.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (пункт 3) з 1 грудня 2015 року підвищено оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема: додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №286 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що дає мені право на перерахунок пенсії, призначеної на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції від 14.10.2014) пенсія працівникам прокуратури призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, відповідно до п.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру №1697-VII (в редакції від 14.10.2014) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 внесені зміни до ч.2 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року та викладені у новій редакції.

Питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема відповідно до ст.17 Конституції України належать і працівники органів прокуратури (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Аналогічну позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3, абз.1,2,4,6 ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015.

Згідно з ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому у вищевказаних рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, положення підпункту 2 пункту 42 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 року, яким була викладена у новій редакції ч.2 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 суттєво звужує зміст та обсяг гарантій, а тому суперечать Основному Закону України - Конституції України.

Крім того, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України» Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до пункту 13 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року, який вступив в дію з 15.07.2015 року та діє на цей час, - пенсії працівникам прокуратури призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на те державними органами (органами Пенсійного фонду України).

Крім того, перерахунок пенсії здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджене постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2015 №22-1 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

Таким чином, Держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку.

Вимогу ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 - VІІ щодо максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність на місяць, неможливо приймати до уваги, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 цю вимогу визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014, яким внесені зміни до ч.2 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року, зменшено розмір пенсій з 70% до 60% та змінено порядок перерахунку пенсій, що є звуженням змісту та обсягу гарантій, а тому суперечать Основному Закону України - Конституції України.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції, у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Частинами 1-3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

В результаті прийняття пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII, прокурори, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення (перерахунок) пенсії після 01.06.2015, перебувають у різному правовому становищі порівняно із прокурорами, які звернулися із аналогічною заявою до 01.06.2015. Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення (перерахунок) пенсії є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8,21 Конституції України).

Прокурори є рівними, адже, здійснюючи свої функції, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення пенсії за вислугу років. Викладене підтверджує порушення приписами Закону № 213- VIII універсального принципу рівності, закріпленого ст.21 Основного Закону України, а також порушення принципу незалежності прокурорів, передбаченого Законом №1789-ХІІ та Законом №1697-VІІ.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податковогота Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказані норми Закону суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами. Крім того, вони не регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст.58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно до ст.22 та ст.64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.

Із змісту розділу IX Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ вбачається, що єдиним видом доходу прокурора, який працює на відповідній посаді, є заробітна плата, яка складається з посадового окладу, премій та надбавок (за вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством).

Положеннями ч.ч.13,20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, які діяли на час звернення мене (позивача) за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства «Про прокуратуру» пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час (безпідставно) Урядом України не визначені.

Відмова позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014, - є неправомірною.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (SukhanovandIlchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність державних органів щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Право позивача на перерахунок та виплату пенсії без обмежень є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Обґрунтовуючи доводи позивач зазначив, що питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема відповідно до ст. 17 Конституції України належать і працівники органів прокуратури (рішенні Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У вищезазначених рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Крім того, основним Законом Держави - Конституцією України(ст.92) стверджується, що виключно законами Українивизначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Вирішуючи питання про застосування ЗУ «Про прокуратуру», слід виходити з того, що згідно ст.ст.22,64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Аналогічну позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3, абз.1,2,4,6 ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015.

Предметом розгляду Конституційного Суду України на відповідність Конституції України (конституційність) є положення ч.3, абз.1,2,4,6 ч.5 ст.141 Закону №2453 щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді встановлення максимального розміру такого утримання, припинення його виплати суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та скасування права судді на перерахунок призначеного раніше довічного грошового утримання судді, а також положення п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213, за якими у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону №2453.

Розглядаючи цю справу Конституційним Судом України зазначено, щоУкраїна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй (ст.1,ч.ч.1,2 ст.8 Основного Закону України).

У процесі розгляду справи Конституційний Суд України виявив ознаки невідповідності Конституції України положень абзацу третього частини п'ятої статті 141 Закону №2453 в редакції Закону №213, а саме: "у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеного розміру, але не менше 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність", що є підставою для визнання їх неконституційними.

Також Конституційним Судом України зроблено висновок, що положення абзаців першого, другого, третього, четвертого частини п'ятої статті 141 Закону №2453 стосовно зменшення розміру/припинення виплати суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання на період їх роботи на певних посадах, виконанню іншої роботи не узгоджуються з конституційними гарантіями незалежності суддів, а тому суперечать ч.1ст.126 Основного Закону України.

Вказаний висновок ґрунтується на положеннях Конституції та законодавства, що регламентує особливості умов праці суддів, гарантії їх незалежності тощо.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Правовідносини, які розглянуто Конституційним Судом України у вищезазначеному рішенні стосовно обмеження суми та виплати грошового утримання суддям у відставці, є тотожними тим, що регулюють питання соціальних гарантій, пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» , прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, у тому числі незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків.

Однією з гарантій незалежності прокурора є належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпечення прокурора (ст.16 цього Закону).

Згідно із статтею 87 Закону України «Про прокуратуру» забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає, у тому числі гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів.

Вищевказане свідчить про особливі умови здійснення прокурором функцій, покладених державою, та гарантії незалежності прокурора.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Судова практика за 2015-2018 роки свідчить про винесення судами рішень щодо зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити, виплачувати та перераховувати працівникам органів прокуратури пенсію за вислугу років.

У рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено, соціальною, правовою державою, в якій визначається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.1, ч.ч.1,2 ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України).

Як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачена шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно з ч.3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Питання, пов'язані з реалізацією права на захист певних категорій громадян, визначені і рішеннями Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 та від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також таку позицію висловлено і постановами Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

За результатами розгляду згаданих вище справ Верховним Судом України у постановах відзначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпаними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому, Верховним Судом України у вказаних постановах зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституційний Суд України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належить громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби Безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У цих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Ураховуючи висловлене у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст і обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція, викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.10.2016 (справа №636/681/16-а).

Серед іншого, закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності» та передбачуваності. Згідно рішення ЄСПЛ від 23.06.1995 у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства суд зазначив, що «закон» повинен бути доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку.

За таких обставин, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Також, колегією суддів Вищого адміністративного суду України (ухвала від 24.03.2016 за письмовим провадженням №К/800/45200/15) визнано, що при перерахунку пенсій працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

За таких обставин, є всі законні підстави зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві обчислити (перерахувати) та виплатити позивачу пенсію за вислугу років із розрахунку 70 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням відомостей про заробітну плату за посадою, яку я обіймав до звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, відображених у довідці прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17 без обмеження її граничного розміру та виплатити заборгованість.

Отже, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014.

Вирішуючи питання про час, з якого підлягає перерахунку пенсія, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду 27.09.2017 року з вимогами про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку пенсії з 03.03.2016 р., тобто поза межами встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії 23.08.2017 р., тобто після 15-го числа місяця звернення, тому йому повинна бути перерахована пенсія з першого числа наступного місяця, а з урахуванням строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановленого ст.99 КАС України, - з 01.03.2017 року.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та заснованими на законі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, та з урахуванням строку позовної давності, підлягають задоволенню частково, а саме: зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку - з 01.03.2017р.

На підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, керуючись ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 165, 167, 183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києва щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести ОСОБА_1, перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області від 22.08.2017 за №18-368вих-17, виходячи із розрахунку 70% від суми місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених у даній довідці, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.03.2017.

В іншій частині вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови в повному тексті.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова