Рішення № 73949874, 21.03.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/62/2018

Справа № 679/177/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

21 березня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І., при секретарі Ясенчук С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу №679/177/17 за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1, паспорт серії НВ №305397) до ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: 30100, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1), третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_3 (адреса проживання: 79066, м. Львів, вул. Кримська, 30, РНОКПП - НОМЕР_2), про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до суду із вказаним цивільним позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, в якому просить суд зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 належне йому майно: електричну плиту, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 2094,10 гривні заподіяної майнової шкоди та судові витрати по справі.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 17.04.2014 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру №48 по вул.Варшавська у м.Нетішин. 15.05.2014 року позивач прийняв зазначену квартиру за актом приймання-передачі від попередніх власників. На момент придбання позивачем вказаної квартири у ній був зареєстрований та проживав тимчасовий мешканець – відповідач ОСОБА_2, з яким у колишніх співвласників квартири була низка судів і якого суд зобов’язав не чинити перешкод власникам квартири у користуванні житлом та власністю. У зв’язку з тим, що відповідач чинив позивачу перешкоди у користуванні квартирою, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення останнього. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 30.06.2016 року зазначений позов задоволено. Проте, у зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконав, позивач звернувся до відділу ДВС Нетішинського МУЮ з метою примусового виконання вказаного рішення суду.

24.11.2016 року державним виконавцем за участю позивача та відповідача проведено виконавчі дії з примусового виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири, про що складено відповідний акт. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що відповідач без погодження позивача самовільно демонтував у квартирі сантехнічне обладнання, електричну кухонну плиту, металопластикові рами з вікнами, що знаходилися на балконах квартири, та всі міжкімнатні двері.

Представник позивача вважає, що зазначеними діями відповідача грубо порушені права ОСОБА_1 як власника придбаного майна та, посилаючись на приписи ст.41 Конституції України, статтей 321, 387 ЦК України просить зобов’язати відповідача повернути позивачу належне йому майно: електричну плиту, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва.

Крім того, представник позивача зазначає про те, що на момент проведення примусового виселення відповідача із квартири 26.11.2016 року, позивачем було встановлено наявність заборгованості в сумі 1241,12 грн. з квартплати за квартиру та 852,98 грн. з оплати водопостачання, які останній вважає майновою шкодою, яка завдана йому відповідачем та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь. У зв’язку з наведеним та посилаючись на приписи статтей 22, 1166 ЦК України представник позивача просить суд стягнути з відповідача 2094,10 грн. майнової шкоди.

В судове засідання позивач та його представник не з’явились, проте представником позивача ОСОБА_4 подано до суду клопотання в якому він просить суд ухвалити рішення про заочний розгляд справи, розгляд справи проводити за відсутності в судовому засіданні позивача та його представника на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_2 у визначені судом дату та час в судове засідання не з’явився, своїх заперечень або відзиву на позов до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи його було повідомлено судом у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про його виклик на сайті суду, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_3 у визначені судом дату та час в судове засідання не з’явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи її було повідомлено судом у встановленому законом порядку, надала до суду письмову заяві від 21.03.2018 року, в якій зазначає про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до її батька ОСОБА_2 підтримує та наполягає на їх задоволенні, справу просить розглядати за її відсутності.

З урахуванням наведеного та відповідно до ч.3ст.131, статтей 223, 280 ЦПК України суд приходить до висновку про наявність можливості та правових підстав для розгляду справи за відсутності в судовому засіданні сторін, їх представників та третьої особи в порядку заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові пояснення представника позивача, викладені у позовній заяві та клопотанні від 21.03.2018 року, а також наявні матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст.387 ЦК України та ст.ст.12 і 13 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

В ході розгляду справи судом з наявних у матеріалах справи доказів встановлено наступне.

17.04.2014 року між ОСОБА_3, яка діяла з однієї сторони як Продавець від свого імені, від імені ОСОБА_5 на підставі її довіреності, та від імені ОСОБА_6 на підставі його довіреності, а також з іншої сторони ОСОБА_1, який діяв як Покупець, було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений 17.04.2014 року приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Згідно пункту 1 вказаного договору купівлі-продажу квартири продавець передає у власність, а покупець приймає у власність та сплачує обговорену нижче грошову суму за квартиру №48 по вул.Варшавська у м.Нетішин. Пунктом 4 передбачено, що продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 448591 грн., які отримані продавцем повністю від покупця до підписання цього договору.

Відповідно до пункту 12 зазначеного договору купівлі-продажу квартири до моменту фактичної передачі квартири покупцеві продавець несе відповідальність за збереження її фізичного стану, обладнання та невід’ємних конструктивних елементів квартири. Продавець зобов’язується не демонтувати електричну плиту, сантехнічне обладнання, вікна, двері, наявні у квартирі на момент її огляду покупцем.

Пунктом 16 зазначеного договору купівлі-продажу квартири передбачено, що право власності на квартиру відповідно до ч.4ст.334 ЦК України у покупця виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Право приватної власності ОСОБА_1 на трикімнатну квартиру №48 по вул.Варшавська у м.Нетішин, яке виникло на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 17.04.2014 року, зареєстровано 17.04.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно наявного у матеріалах справи ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 20668071 від 17.04.2014 року.

Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення; при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, а також змісту договору купівлі-продажу квартири від 17.04.2014 року суд приходить до висновку про те, що з моменту укладення вказаного договору купівлі-продажу квартири та державної реєстрації права власності позивача ОСОБА_1 на спірну квартиру до нього перейшло також і право власності на всі складові частини цієї речі та приналежності цієї квартири, до числа яких належить також спірне майно: електрична плита, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 30.06.2016 року розглянуто цивільну справу №868/24385/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні житлом, виселення, зобов’язання до вчинення дій. Зазначеним рішенням суду вирішено усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3.

Вказане рішення суду перебувало на примусовому виконанні у Нетішинському міському відділі ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, державним виконавцем якого на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» 09.12.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52694450 з примусового виконання зазначеного рішення суду у зв’язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа згідно акта державного виконавця від 24.11.2016 року.

В ході примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем Нетішинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області 24.11.2016 року за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 складено акт про те, що ОСОБА_2 виселено із спірної квартири та заборонено користуватися нею, дана квартира звільнена від речей і майна боржника самостійно ОСОБА_2, ключі від вхідних дверей передано боржником для стягувача. Текст зазначеного акта державного виконавця містить зауваження про те, що на момент складання цього акту в квартирі відсутні сантехнічне обладнання (умивальник), електрична плита на кухні, міжкімнатні двері, всі меблі, пластикова рама на балконі, а також про те, що проводилось фотографування.

Вищевказане підтверджується також відеозаписом проведення процедури виселення державним виконавцем відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_4, який був наданий суду та долучений до матеріалів справи представником позивача ОСОБА_4 на CD-диску.

Виходячи з наведеного, суд вважає встановленим, що вищевказане спірне майно: електрична плита, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва, яке є складовою частиною речі та приналежності квартири №48, вибуло із володіння позивача ОСОБА_1 в результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 щодо демонтажу цього майна та вивезення його із квартири №48 в період проживання відповідача у квартирі до моменту його виселення, та перебуває у його володінні.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що наявні передбачені законом підстави для захисту права власності позивача на вказане майно шляхом зобов’язання відповідача повернути позивачу належне йому майно: електричну плиту, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що до моменту виселення відповідача з спірної квартири він незаконно проживав у ній та користувався комунальними послугами, в результаті чого у позивача виникла заборгованість в сумі 1241,12 грн. з квартплати за квартиру та 852,98 грн. з оплати водопостачання. Наявність такої заборгованості підтверджується довідкою №461 від 28.11.2016 року та довідкою ВП ХАЕС ДП НАЕК Енергоатом №3674.

До моменту виселення відповідача з квартири позивач був позбавлений можливості користуватися вказаною квартирою та не міг користуватися відповідними комунальними послугами, разом з тим, у зв’язку з неправомірними діями відповідача, які полягали у безпідставному проживанні в квартирі та використанні ним комунальних послуг, у позивача виник обов’язок по оплаті квартплати та послуг з водопостачання на загальну суму 2094,10 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 2094,10 гривні заподіяної майнової шкоди.

Разом з тим, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1280,00 гривень, який було сплачено позивачем у зв’язку з судовим розглядом цієї справи.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 та ін. Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1, паспорт серії НВ №305397) до ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: 30100, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1), третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_3 (адреса проживання: 79066, м. Львів, вул. Кримська, 30, РНОКПП - НОМЕР_2), про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків – задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) повернути ОСОБА_1 (паспорт серії НВ №305397) належне йому майно: електричну плиту, 2004 року виробництва, марки «Електрон»; умивальник, 2004 року виробництва; 5 (п’ять) дерев’яних міжкімнатних дверей, 2004 року виготовлення; металопластикові рами з вікнами, 2004 року виробництва.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НВ №305397) 2094 (дві тисячі дев’яносто чотири) гривні 10 копійок заподіяної майнової шкоди та судовий збір в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Нетішинським міським судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення такої заяви без задоволення, відповідач вправі оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.І. Базарник