Рішення № 73949407, 11.05.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/734/45/18 Справа № 734/1271/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП Молід Олександра Леонідовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

у суд із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, у якому просить скасувати винесену інспектором роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП рядовим поліції Молідом Олександром Леонідовичем постанову від 14.04.2018 року (Серія БР №155083) про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відносно нього закрити. Свої вимоги мотивує тим, що 14.04.2018 року, у вечірній час, він, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-1102 з причепом ПФ-01 «Фермер» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, де був зупинений інспектором поліції Молідом О.Л. Останній звинуватив його порушенні вимог п. 2.9 (в) та 2.1 (ґ) ПДР та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає, що інспектор поліції Молід О.Л. незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності, оскільки всі зовнішні освітлювальні прилади, у тому числі освітлення номерного знаку причепа, були справними, ввімкненими та працювали. Він дійсно не має поліса обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, проте він є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням ААБ№024333 від 10.10.2017 року, що звільняє його від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Дане посвідчення він пред'явив інспектору поліції. Під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення інспектор поліції Молід О.Л. жодних прав та обов'язків не роз'яснив, доказів щодо скоєння адміністративного правопорушення для ознайомлення не надав, прохання, щодо відібрання письмового пояснення проігнорував. Крім того, при винесенні постанови він був позбавлений на реалізацію своїх прав, передбачених ст. 286 КУпАП, зокрема, користування правовою допомогою. Розгляд справи проведено прямо на дорозі і без надання тимчасового інтервалу для реалізації своїх прав, що є грубим порушенням.

У судовому засіданні позивач свої вимоги повністю підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні вважає, що інспектором поліції Молід О.Л. було безпідставно накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 Крім цього, процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності була грубо порушена. Вищевказане дає всі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач Молід О.Л. у судове засідання не з'явився, подавши відзив на позов та просив провести судовий розгляд у його відсутності.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні були встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_3, яке дійсне до 01.11.2019 року ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни;

14.04.2018 року інспектором роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП рядовим поліції Молідом Олександром Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 155083, якою на ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Як виходить із змісту постанови 14.04.2018 року о 22 год. 00 хв. на а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, 110 км., водій ОСОБА_1 керував т/з у якого у темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак у причепі та не мав при собі полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 2.9 (в) та 2.1 (ґ) ПДР України.

Заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП Молід Олександра Леонідовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованим і підлягають задоволенню із наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 72, 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_1 являється інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, та на нього поширюються положення ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 2.1. (ґ) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.12.2014 року зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1статті 13 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 1 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, а саме п.2.1 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзвязку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Пункт 2.2. ПДР передбачає, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 14 квітня 2018 року керував транспортним засобом ЗАЗ-1102 д.н.з. НОМЕР_4 (що належить ОСОБА_6) з причепом ПФ-1 «Фермер» д.н.з. НОМЕР_1 (що належить ОСОБА_7) на законних підставах, маючі відповідні документи на право керування вказаним транспортним засобом.

При зупинці транспортного засобу ЗАЗ-1102 д.н.з. НОМЕР_4 14 квітня 2018 року о 22.00, яким керував позивач, відповідачем, а саме інспектором Молід О.Л. факту неправомірного керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 не встановлено. В судовому засіданні відповідач доказів неправомірності володіння позивачем транспортним засобом не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що інспектором роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП рядовим поліції Молідом Олександром Леонідовичем неправомірно було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При вирішенні питання щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд виходить з наступного:

статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Однак посилання на жоден з цих доказів у оскаржуваній постанові немає.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не в повній мірі з'ясував обставини у відповідності до ст. 280 КУпАП, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, в підтвердження правомірності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення беззаперечних та достатніх доказів не надав, суд вважає за необхідне скасувати постанову серія БР № 155083, так, як в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КУАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст.9, 211, 242-246, 286 КАС України, ст. 132-1, п. 1 ст. 247, ст. 258, ст. 280, ст. 293 КУпАП,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП Молід Олександра Леонідовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову інспектора роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП рядового поліції Молід Олександра Леонідовича від 14.04.2018 року (Серія БР №155083) про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126, ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Козелецький районний суд .

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Позивач - ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_1.

Відповідач - Молід Олександр Леонідович, адреса: АДРЕСА_2.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, код в ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження 03048 м. Київ вул. Федора Ернеста, 3.

Суддя-