Ухвала суду № 73948513, 25.04.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/75674/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., при секретарі Ясеновенко К.О., за участю представника власника майна - Величка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання директора ТОВ «Стиль-Декор» ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі №757/74761/17-к в рамках кримінального провадження № 42017000000003045, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі №757/74761/17-к в рамках кримінального провадження № 42017000000003045 на речовий доказ - грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), та належать ТОВ «Стиль - Декор» (ЄДРПОУ 22579791) № 26004014123601, № 26048014123601, № 26002014123603, зупинивши видаткові операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати.

Обґрунтовуючи подане клопотання власник майна зазначає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Зазначене в своїй сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Додатково зазначив, що вилучене майно постановою від 20 травня 2016 року визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Вивчивши та дослідивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення власника майна та прокурора, приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

13 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2018 року накладено арешт на речовий доказ - грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), та належать ТОВ «Стиль - Декор» (ЄДРПОУ 22579791) № 26004014123601, № 26048014123601, № 26002014123603, зупинивши видаткові операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Так, слідчим суддею при постановленні вказаного судового рішення встановлено, що слідством перевірено законність походження грошових коштів та постановою слідчого від 12 грудня 2017 року грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), та належать ТОВ «Стиль - Декор» (ЄДРПОУ 22579791) № 26004014123601, № 26048014123601, № 26002014123603визнано речовим доказами.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно в такому випадку може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак посилання власника майна на те, що він не має відношення до кримінального правопорушення, як на одну з підстав для скасування арешту, слідчий суддя не приймає уваги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження, якого накладено арешт.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «Стиль-Декор» обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав юридичної особи та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання директора ТОВ «Стиль-Декор» ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі №757/74761/17-к в рамках кримінального провадження № 42017000000003045 - відмовити.

Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 09 год. 05 хв. 27 квітня 2018 року.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя В. А. Писанець