Рішення № 73946434, 10.05.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1809/18

Провадження № 2/727/704/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Чебан В.М.

при секретарі: Меренчук Р.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, де третьою особою виступає Служба у справах дітей та сім’ї Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ПозивачОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, де третьою особою виступає Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що з 26.06.2004 року по 23.01.2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Під час шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач вказує, що з червня 2017 року вони з відповідачем перестали проживати спільною сім’єю та вона з донькою проживає окремо від відповідача.

Стверджує, що за позовом відповідача до неї спільний шлюб сторін було розірвано в судовому порядку 23.01.2018 року.

Вказує, що в добровільному порядку відповідач відмовляється виконувати свої обов’язки щодо утримання своєї доньки. Стверджує, що з червня 2017 року вони з донькою проживають окремо від відповідача та дитина завжди знаходиться разом з нею, оскільки через характер служби батька та розлучення сторін з батьком дитина бачиться вкрай рідко. Окрім того, з вересня 2017 року відповідач навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_5 у місті ОСОБА_5 та фактично більшість часу проводить там.

Звертає увагу на те, що нею створені всі належні побутові умови для дитини, вона постійно слідкує за станом здоров’я дитини, її розвитком, навчанням та вихованням, постійно піклується про неї. Також позивачка самостійно матеріально забезпечує потреби дитини, оскільки відповідач відмовляється допомагати їй в цьому та ухиляється від виконання батьківського обов’язку. Також, відповідач майже не приймає участі у вихованні дитини, за час окремого проживання сторін відвідав дитину лише декілька разів.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що питання щодо проживання дитини з матір’ю сторонами фактично узгоджено та відповідач не заперечує щодо проживання дитини з нею. Але, через непорозуміння між сторонами зазначене питання остаточно між сторонами не вирішено, у зв'язку з чим існує необхідність вирішення даного питання в судовому порядку. При цьому, наміру перешкоджати відповідачу у спілкуванні з дитиною у неї немає.

Позивач вказує, що за її приблизними підрахунками в місяць вона з дитиною на продукти харчування, засоби гігієни, одяг та комунальні витрати витрачає приблизно 5-6 тисяч гривень. Таким чином, самостійно позивачці утримувати дитину та надавати дитині все необхідне важко, а тому існує потреба у зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача. Вказує, що як їй відомо заробітна плата відповідача складає приблизно 12 тисяч гривень на місяць, він не обтяжений іншими зобов’язаннями, інших дітей на утриманні не має, а тому, вважає, що з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно.

Також позивач стверджує, що для захисту своїх порушених прав вона змушена була звернутись до адвоката та понесла витрати у розмірі приблизно 2800 грн., які буде просити стягнути з відповідача.

На основі викладеного, позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її матір’ю, ОСОБА_3; стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила суд визначити місце проживання дитини з позивачкою та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти. Вказала, що заробітна плата позивачки на даний час становить близько 3723 грн. щомісячно. Позивач самостійно несе всі витрати на дитину, в тому числі навчання, різноманітні гуртки. Звернула увагу суду на те, що про захворювання відповідача позивачці на час зверненняі до суду з даним позовом - відомо не було. Приблизно рік тому відповідач скинув на банківську картку дитини кошти в сумі 450 гривень, а також в лютому 2018 року відповідач придбав спільній доньці сторін ліки на суму 100 грн. Більше відповідач позивачці матеріально не допомагав. Крім цього, представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн. згідно наданого нею розрахунку цих витрат та квитанції.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, надав суду письмові заперечення на позов. Ствердив, що привозив дитині продукти харчування, перед Новим роком купував дитині на суму приблизно 1500 гривень речі. Також відповідач дозволив позивачці проживати у спільній квартирі, набутій сторонами під час шлюбу. Вказав на те, що проти визначення місця проживання дитини з позивачкою він не заперечує. При цьому, готовий сплачувати на утримання дитини кошти в розмірі приблизно 1500 гривень щомісячно, однак з тією умовою, що позивач повинна йому доповідати щодо витрачання цих коштів. Разом з тим, ствердив суду, що його заробітна плата на даний час становить близько 11700 грн. щомісячно. При цьому, близько 3000 грн. щомісяця він сплачує за оренду квартири та комунальні платежі та близько 2000 грн. щомісяця витрачає на власне лікування. Вважав, що розмір аліментів, який просить стягнути відповідач є занадто великим та просив визначити менший розмір аліментів. Також, просив суд при визначенні розміру аліментів врахувати хворобливий стан його здоров’я.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, однак від них до суду надійшло клопотання, згідно якої просять суд розглядати справу у їх відсутність та при винесенні рішення врахувати інтереси дитини та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, і це вбачається з копії рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23.01.2018 року (а.с.41), 26.06.2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Чернівецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №702, який вказаним рішенням цього суду було розірвано - 23.01.2018 року.

19 липня 2007 року у сторін народилась донька – ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-МИ №056265 (а.с.11).

Згідно довідки Військової частини 2195 Державної прикордонної служби України №30/181-к від 11.07.2017 року (а.с.12), ОСОБА_2 знаходиться на військовій службі за контрактом у військовій частині 2195 Державної прикордонної служби України.

Відповідно до довідки про склад сім’ї та реєстрацію Чернівецького прикордонного загону №2242 від 10.07.2017 року (а.с.13), ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 по місцю дислокації Чернівецького прикордонного загону. За вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_4, що також підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с.37).

Як вбачається з акту ПП «Санітарія» від 28.02.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2017 року (а.с.32). Наведена обставина також підтверджується довідкою ПП «Санітарія» (а.с.33).

Зазначені обставини не заперечував в судовому засіданні сам відповідач.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2017 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира №АДРЕСА_2, загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м. (а.с.57).

Згідно довідки ТОВ «Автофрахт» №14Д від 01.03.2018 року (а.с.34) за період січень – лютий 2018 року щомісячна заробітна плата ОСОБА_3 становить 3723 грн.

Відповідно до довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 (а.с.69), останній у вересні 2017 року отримав заробітну плату у розмірі 7338,75 грн.

Також, як вбачається з копії договору оренди квартири (а.с.53), відповідач ОСОБА_7 орендує квартиру у м.Хмельницький та сплачує щомісячну орендну плату в розмірі 3000 грн.

Згідно вимог чинного законодавства батьки повинні матеріально утримувати своїх дітей.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України відповідач – ОСОБА_2, як батько неповнолітньої – ОСОБА_4, зобов’язаний утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд враховує також і ту обставину, що у відповідача інших непрацездатних членів сім’ї чи дітей, яких він повинен утримувати за законом або судовим рішенням, немає, що в судовому засіданні підтвердив сам відповідач. Відповідач є працездатною особою, отримує стабільний заробіток.

Разом з тим, частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд враховує хворобливий стан здоров’я відповідача по справі (а.с.63-67, 84), той факт, що останній на даний час орендує квартиру в м.Хмельницькому, а також і позицію самого відповідача, який ствердив суду, що готовий сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно та вказав, що на даний час його заробітна плата становить близько 11700 грн. щомісячно.

За наведених обставин, враховуючи те, що відповідач офіційно працює та отримує регулярний дохід, суд вважає, що аліменти в даному випадку слід стягувати з відповідача саме у частці, зокрема у розмірі 1/4 частки від його заробітку

Ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, як батько неповнолітньої – ОСОБА_4, зобов’язаний сплачувати на користь позивачки ОСОБА_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, суд зазначає наступне.

10 січня 2018 року позивач в справі і адвокат ОСОБА_1 уклали договір доручення на представництво інтересів та надання правової допомоги.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку витрат на правову допомогу до договору доручення на представництво інтересів та надання правової допомоги та квитанції до прибуткового касового ордера від 10 травня 2018 року витрати за надані адвокатом послуги становлять 3600 грн., які були сплачені позивачкою по справі.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено критерії, за якими визначається співмірність витрат на оплату послуг адвоката.

Однак, частиною 5 даної статті визначено, що зменшити розмір судових витрат суд може лише за клопотанням іншої сторони та за умови невідповідності таких витрат критеріям, що визначені у ч.4 ст.137 ЦПК України (тобто одночасно за наявності двох вищевказаних умов).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідачем будь-яких клопотань про зменшення розміру судових витрат не заявлялось.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст.141 ЦПК України, суд, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, має врахувати, крім іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката визначаються, в тому числі на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно п. 3) ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачену нею суму судового збору в розмірі 704,80 грн. та понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн.

Крім цього, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн., оскільки позивач при подачі позову до суду була звільненою від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення аліментів.

На підставі вищевикладеного, суд на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наведених вище підстав зі стягненням з відповідача зазначених судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 151, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст.ст. 137, 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, де третьою особою виступає Служба у справах дітей та сім’ї Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її матір’ю, ОСОБА_3.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 22 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений позивачкою судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені позивачкою судові витрати на правову допомогу в сумі 3600,00 (три тисячі шістсот) гривень.

Допустити негайне виконання стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 15 травня 2018 року.

СУДДЯ: