Рішення № 73946043, 07.05.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження 2/712/1233/18

Справа № 712/3454/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Аеропорт Черкаси» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з серпня 2010 року по червень 2013 року він працював по сумісництву на комунальному підприємстві «Аеропорт Черкаси» на посаді електромонтера. На момент звільнення заробітна плата виплачена своєчасно не була. 09 січня 2018 року він отримав довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, яка на 01 січня 2018 року складає 10 899 грн. 17 коп.

22 січня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано судовий наказ про стягнення з КП «Аеропорт Черкаси» на його користь 10 899 грн. 17 коп.

Оскільки, відповідач не провів розрахунок в день звільнення, він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, тому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за 57 місяців (з 01 липня 2013 року по 01 квітня 2018 року) в сумі 9 788 грн. 61 коп.

Представник позивача до судового засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв’язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

З письмової згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, з серпня 2010 року по червень 2013 року ОСОБА_1 працював по сумісництву на комунальному підприємстві «Аеропорт Черкаси» на посаді електромонтера.

На момент звільнення заробітна плата виплачена своєчасно не була.

Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи від 09 січня 2018 року заборгованості по заробітній платі станом на 01 січня 2018 року складає 10 899 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22 січня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано судовий наказ про стягнення з КП «Аеропорт Черкаси» на його користь 10 899 грн. 17 коп. На даний час відкрито виконавче провадження з виконання даного судового наказу.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про заробітну плату від 09 січня 2018 року № 05-01 середньомісячна заробітна плата за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року становить 171 грн. 73 коп..

З 01 липня 2013 року по 01 квітня 2018 року кількість місяців затримки становить 57 місяців.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 9 788 грн. 61 коп. (57 місяців х 171,73 грн. = 9 788,61 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку, з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору, які відповідно до наданої квитанції становить 704 грн. 80 коп.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільнені в сумі 9 788 грн. 61 коп. та судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., а всього 10 493 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233, 235 КЗпП України, суд –

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Комунального підприємства «Аеропорт Черкаси» (код ЄДРПОУ 01130710, юридична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська 168) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) компенсацію за затримку розрахунку при звільнені в сумі 9 788 грн. 61 коп. та судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., а всього 10 493 грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ГОЛОВУЮЧИЙ: