Вирок № 73945774, 14.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 708/1089/13-к

Провадження № 1-кп/711/68/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурорів Криворучка Р.О., Остапенко Ю.А. і Андрієнко Н.О., обвинуваченого ОСОБА_2, захисників Семенова О.М. і Примака В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12013250020000368 за звинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.4 ст. 368 КК України, суд

встановив:

Підсудному ОСОБА_2 висунуто обвинувачення в тому, що він, будучи головою Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, якому відповідно до рішення Медведівської сільської ради № 36/1 від 31.08.2009 присвоєно 8 ранг 4 категорію посадової особи місцевого самоврядування, тобто відповідно до п 1 примітки до ст. 364 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, та відповідно до повноважень сільського голови забезпечує в межах, наданих законом повноважень органам виконавчої влади на відповідній території, дотримання Конституції України та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», роботу відповідної місцевої ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та його виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства та подає їх на затвердження відповідної ради; видає розпорядження в межах своїх повноважень, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 500 (п'ятсот) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 18.05.2013 складає 3996, 5 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень, за сприяння в позитивному вирішенні питання щодо оформлення відведення земельної ділянки в оренду, яка знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 1Б, с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 18.05.2013, близько 12 години 00 хвилин, знаходячись в своєму службовому кабінеті в приміщенні Медведівської сільської ради за адресою: вул. Б.Хмельницького, 44а, с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, отримав як неправомірну вигоду від ОСОБА_5 раніше обумовлені грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 18.05.2013 складає 3996, 5 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень, за сприяння в позитивному вирішенні зазначеного питання шляхом допомоги в отриманні відповідних рішень сесії сільської ради та в безперешкодному підписанні сільським головою всіх суміжних документів щодо відведення даної земельної ділянки.

Ці дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013) - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища (т.4 а.с.168).

Підсудний ОСОБА_2 винуватим себе не визнав і пояснив, що працював головою Медведівської сільської ради і до нього звернулась односельчанка ОСОБА_6 з проханням посприяти у продажу нежитлового приміщення пилорами, розташованого в с. Медведівці по вул. Перемоги, 1Б. Відповідні оголошення ОСОБА_6 публікувала у місцевій газеті. В 2012 році погодився придбати пилораму раніше незнайомий йому ОСОБА_5, якого він направив до ОСОБА_6. Під час кількох зустрічей, на які ОСОБА_5 приїжджав на автомобілі під керуванням, як потім вияснилось, працівника міліції ОСОБА_4, він повідомив ОСОБА_5 про те, які документи необхідно виготовити для укладення договору купівлі-продажу зі ОСОБА_6. Він, як сільський голова, був зацікавлений у придбанні ОСОБА_5 (або іншою особою) будівлі у ОСОБА_6, тому що та мала у власності будівлю, але не оформила право користування земельною ділянкою, на якій була розташована ця будівля. У випадку придбання ОСОБА_5 пилорами, на місці якої той планував звести станцію технічного обслуговування, ОСОБА_5 оформив би договір оренди земельної ділянки і місцевий бюджет отримував би відповідну орендну плату. У зв'язку з цим він пообіцяв ОСОБА_5, який не був місцевим жителем, посприяти у якнайшвидшому оформленні відповідних документів, використовуючи свої знайомства у підприємстві, яке виготовляє проектно-технічну документацію на земельні ділянки. В подальшому ОСОБА_6 звернулась до сільської ради із заявою про надання дозволу на замовлення і виготовлення технічної документації із землеустрою, після чого виконавчим комітетом сільської ради прийнято відповідне позитивне рішення.

На його усне звернення ПП «Чигирин-Гео» виготовило необхідну документацію, для отримання якої потрібно було сплатити 4000 грн., але ОСОБА_5 з різних причин відкладав оплату, тому відповідну суму він сам сплатив директору підприємства ОСОБА_7, який віддав йому необхідні документи і квитанцію про одержання коштів. Ці документи він через кілька днів передав ОСОБА_5, який віддав йому за два рази 1000 і 3000 грн., тобто суму, яку вже замість нього вніс ОСОБА_2 в ПП «Чигирин-Гео». ОСОБА_5 мав намір змінити цільове призначення земельної ділянки, для чого потрібно було виготовити ще один пакет документів, вартість виготовлення яких в цьому підприємстві також складала біля 4000 грн. Тому, коли 18.05.2013 р. ОСОБА_5 передав йому не тільки 3000 грн., а й 500 доларів США, то він взяв вказані кошти для майбутньої оплати послуг ПП «Чигирин-Гео» в сумі 4000 грн. з урахуванням того, що ця сума була еквівалентна 4000 грн., і того, що при замовленні першого пакета документів ОСОБА_5 підвів його, своєчасно не оплативши послуг цього підприємства. Жодного наміру присвоїти чужі кошти він не переслідував, а тільки сприяв, використовуючи свої зв'язки, в укладенні договору між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та оформленні права користування земельною ділянкою, що призвело би до наповнення місцевого бюджету.

Стороною обвинувачення для підтвердження вини підсудного ОСОБА_2 надані суду наступні докази: показання свідків, висновки експертиз і документи.

В матеріалах кримінального провадження міститься так звана довіреність і договір, зі змісту яких вбачається, що 05.03.2013 р. ОСОБА_6 уповноважувала ОСОБА_5 вчиняти певні дії, необхідні для отримання кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна за адресою: с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, вул. Перемоги, 1Б (т. 1 а.с.169-171).

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що має у власності будівлю пилорами, що розташована в с. Медведівка Чигиринського району, яку вона мала намір продати, для чого давала декілька оголошень в газеті і зверталась за допомогою у підшуканні покупців до сільського голови - підсудного ОСОБА_2. До неї звернувся раніше невідомий ОСОБА_5, який погодився придбати будівлю і зайнятись оформленням земельної ділянки, тому вона підписала відповідне доручення, яке надав їй ОСОБА_5. Через деякий час на прохання ОСОБА_5 вона в присутності ОСОБА_2 написала в сільській раді заяву на відведення земельної ділянки, на якій розміщена пилорама і право користування якою вона не оформляла. Ще через час ОСОБА_5 привозив їй на підпис певні документи щодо відведення земельної ділянки. Незважаючи на те, що вони узгодили з ОСОБА_5 ціну, за яку той погодився придбати будівлю пилорами, і що він на підставі її доручення буде сам займатись оформленням документів і нести необхідні на це витрати, ОСОБА_5 після затримання ОСОБА_2 почав уникати її, а потім перестав відповідати на її телефонні дзвінки.

Згідно з копією довідки в газеті «Чигиринські вісті» 03.08.2012 р. публікувалось оголошення ОСОБА_6 про продаж нежитлового приміщення в с. Медведівка (т.2 а.с.101-102).

Свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що мав намір відкрити станцію технічного обслуговування і на оголошення в газеті ОСОБА_6 зв'язався із нею та погодив ціну будівлі, яку вона продавала. Для оформлення купівлі-продажу необхідно було отримати кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташована споруда, але ОСОБА_6 була в неприязних стосунках із сільським головою ОСОБА_2, тому він сам спілкувався з підсудним і той пообіцяв йому виготовити рішення сесії сільської ради «заднім числом» і посприяти у виготовленні інших документів, необхідних для виділення земельної ділянки, але за певну плату. Дізнавшись, що офіційна плата за виготовлення проектної документації складає меншу суму, він зрозумів, що сільський голова підсудний ОСОБА_2 має намір одержати неправомірну вигоду, тому повідомив про це правоохоронні органи і в подальшому діяв під їх контролем. До відповідних організацій за виготовленням проектної документації він не звертався, тому що ОСОБА_2 пообіцяв йому в цьому посприяти. В подальшому він передав підсудному 4000 грн. за виготовлення необхідної документації і 500 доларів США за виготовлення рішення сесії сільської ради «заднім» числом.

Свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що до нього звернувся ОСОБА_5 із заявою про вимагання Медведівським сільським головою ОСОБА_2 неправомірної вигоди, але участі в слідчих діях він не брав.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що як оперативний співробітник брав участь у проведенні негласних слідчих дій за участю підсудного ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_5, їздив з останнім в с. Медведівку, тому що згідно з його поясненнями сільський голова ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_5 4000 грн. і 500 доларів США за сприяння в оформленні технічної документації на земельну ділянку і виготовлення «задніми числами» рішення сесії сільської ради. Після передачі ОСОБА_5 500 доларів ОСОБА_2 той був затриманий.

Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 дали показання про те, що їх залучали понятими до проведення слідчих дій, в ході яких ОСОБА_5 вручались ідентифіковані грошові кошти, після чого направились в с. Медведівку, де при проведенні огляду кабінета сільського голови ОСОБА_2 вилучено грошові кошти.

Із протоколу огляду місця події встановлено, що 18.05.2013 р. в робочому кабінеті сільського голови ОСОБА_2 в с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області на столі виявлено 5 купюр по 100 доларів США, папку з проектно-кошторисною документацією на земельну ділянку за адресою: с. Медведівка, вул. Перемоги, 1б, чистий аркуш паперу з рукописним текстом «500 $», а в кишені одягу ОСОБА_2 - декілька купюр по 500 грн. та інші кошти (т.1 а.с.20-27).

Суд вважає цей доказ допустимим за винятком тієї частини, де зафіксовані пояснення ОСОБА_2, з наступних підстав.

Незважаючи на те, що в протоколі про затримання ОСОБА_2 зазначено, що його затримання здійснено о 13 год. 30 хв. 18.05.2013 р., тобто після закінчення огляду місця події, з додатку до протоколу огляду місця події (відеозапису) судом встановлено, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_2 був змушений залишатись у приміщенні під контролем уповноваженої службової особи і виконувати її накази та заборони, тобто був фактично затриманий в розумінні положень ст. 209 КПК України, і ці накази та заборони явно виходили за межі заборон, передбачених у ч.3 ст. 236 цього Кодексу. При цьому затриманий декілька разів заявив про необхідність залучення захисника, що було проігноровано. З урахуванням викладеного суд вважає, що право ОСОБА_2 мати захисника з моменту фактичного затримання було порушено і ті усні та письмові заяви, що виходили від нього під час огляду місця події, отримані незаконним шляхом.

Суду надано протоколи негласних слідчих дій з додатками, з яких вбачається, що 17 та 18 травня 2013 року працівники міліції вручали ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1000 і 3000 грн. та 500 доларів США для документування та фіксації вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.173, 176, 180). Ці негласні слідчі дії проведені на підставі постанови прокурора (т.2 а.с.48).

Згідно з висновками судової криміналістичної експертизи № 2/791 на вилучених при огляді місця події 5 купюрах номіналом 100 доларів США, 6 купюрах номіналом 500 грн., змивах із рук ОСОБА_2 виявлена спеціальна хімічна речовина, яка є однорідною з наданими на дослідження зразками, що були відібрані при врученні ОСОБА_5 ідентифікованих купюр (т.1 а.с.189).

За висновками судової криміналістичної експертизи № 1/644 вилучені при огляді місця події кошти: 6 і 2 купюри по 500 грн., 5 купюр по 100 доларів США, виготовлені підприємствами, які здійснюють виготовлення відповідних грошових знаків (т.1 а.с.201).

Обвинувачений не заперечує факту вилучення у нього та з його робочого столу коштів і пояснює це тим, що частину коштів він отримав від ОСОБА_5 як компенсацію понесеним ним витрат замість ОСОБА_5, а долари США - як кошти для майбутнього платежу від імені ОСОБА_5.

Для підтвердження фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, суду надано протоколи негласних слідчих дій з додатками, на яких за версією сторони обвинувачення зафіксовані обставини спілкування підсудного ОСОБА_2 зі свідком ОСОБА_5 і отримання ним від останнього коштів, які вручались ОСОБА_5 працівниками правоохоронних органів для передачі підсудному (т.2 а.с.50, 55, 62).

Сторона захисту оспорює законність проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій і зазначає, що стороною обвинувачення не відкриті матеріали, на підставі яких проводились вказані дії. За таких обставин суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, який зводиться до такого.

Невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

В постанові від 12 жовтня 2017 р. у справі № 5-237 кс (15)17 цей же суд знову звернув увагу на те, що недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається, в даному випадку, на прокурора.

Доводи прокурора про те, що стороною обвинувачення не надано стороні захисту і суду ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у зв'язку з тим, що вона є процесуальним документом, а не доказом, а у складених на її підставі протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, які є доказами, містяться посилання на цей документ, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, оскільки, з урахуванням зазначеного, суд позбавлений можливості встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах і у спосіб, передбачений відповідним судовим рішенням, тобто з достатньою повнотою з'ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_2, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Аналогічний висновок містяться в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 753/11828/13-к.

Наведений висновок суду узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» (Mirilashvili v. Russia) ЄСПЛ було зазначено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і крім цього не було достатньо обґрунтованим.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, виконуючи приписи ч.6 ст. 22 КПК України, роз'яснив стороні обвинувачення право відкрити стороні захисту і надати суду матеріали, які б підтвердили законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що було проігноровано (т.6 а.с.3).

З урахуванням викладеного суд визнає недопустимими доказами протоколи зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.

Даючи оцінку показанням свідка ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України та правових позицій, викладених в рішеннях ЄСПЛ у справах: ОСОБА_7 та інші проти Росії (Veselov and Others v. Russia) від 2 жовтня 2012 року; Баннікова проти Росії (Bannikova v. Russia)від 4 листопада 2010 року; Раманаускас проти Литви (Ramanauskas v. Lithuania) від 5 лютого 2008 року; Тейшейра де Кастро проти Португалії (Teixeira de Castro v. Portugal) від 09 червня 1998 року та інших вердиктах, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

При визначенні того, чи мало місце порушення пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції у зв'язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію на предмет, по-перше, наявності ознак підбурювання особи до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів (матеріальний аспект) і, по-друге, дотримання позитивних зобов'язань держави розглянути належним чином заяву особи про схильність її до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів (процесуальний аспект). На думку ЄСПЛ провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину. При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину. Належними підставами здійснення названих вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину. Що стосується ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку. У разі відсутності у сторони звинувачення явних доказів того, що провокація по суті не мала місця, обов'язок розглянути заяву особи про здійснену відносно неї провокацію, встановити відповідні фактичні обставини справи і з'ясувати, чи вбачаються її ознаки, лягає на національний суд. Таким чином, провокація злочину в сенсі, в якому вона заборонена пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції, має місце, коли відсутні підстави для проведення відповідних заходів, а співробітники правоохоронних органів не обмежуються пасивним розслідуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в 2011-2012 роках неодноразово залучався правоохоронними органами для проведення оперативних заходів у різних кримінальних провадженнях ( т. 2 а.с.119, 123, 127, 130, 133, 136).

Із показань свідка Стеблини судом встановлено, що ОСОБА_5 після затримання ОСОБА_2 фактично відмовився придбавати у неї будівлю пилорами.

Судом допитано свідка ОСОБА_12, який показав, що в жовтні 2012 р. свідок ОСОБА_5 після розмови із ОСОБА_2 сів до автомобіля, яким керував ОСОБА_7 - співробітник міліції. Тобто, із показань свідка випливає, що ОСОБА_5 зустрічався із ОСОБА_2 у супроводі працівника міліції задовго до реєстрації 13.05.2013 р. заяви ОСОБА_5 про ймовірне вчинення ОСОБА_2 злочину (т.1 а.с.8). Твердження прокурора, що доказ у вигляді показань свідка ОСОБА_12 не відкривався стороною захисту, спростовуються матеріалами кримінального провадження (т.3 а.с.37, 55).

Аналізуючи наведене, суд вбачає існування великої вірогідності того, що свідок ОСОБА_5 не мав дійсного наміру займатись підприємницькою діяльністю в с. Медведівці Чигиринського району і придбавати для цього нерухомість та оформляти право користування земельною ділянкою, а тільки імітував такий намір, і був залучений працівниками правоохоронних органів для провокації і підбурювання підсудного ОСОБА_2 на отримання від нього коштів у період, коли підсудний не займався злочинною діяльністю і не мав мети вчиняти кримінальні правопорушення. Його показання про те, що підсудний ОСОБА_2 отримував від нього кошти як неправомірну вигоду за сприяння в позитивному вирішенні питання щодо оформлення відведення в оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 1Б, с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, визнаються судом недопустимим доказом.

Показання свідка ОСОБА_8 не доводять винуватості підсудного, тому що його показання є похідними від показань свідка ОСОБА_5, а судом наведені мотиви, з яких суд відкидає його показання як допустимий доказ.

Показання свідка ОСОБА_9 про отримані ним відомості від свідка Калініченка суд не визнає допустимим доказом, виходячи з положень ч.7 ст. 97 КПК України про те, що не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним тільки те, що 18 травня 2013 року в кабінеті сільського голови ОСОБА_2 та у самого підсудного було вилучено кошти, які перед цим вручались працівниками правоохоронних органів свідку ОСОБА_5 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Стороною обвинувачення не доведено допустимими доказами мету і обставини, за яких підсудний ОСОБА_2 отримав ці кошти.

Судом допитано свідків з числа працівників приватного підприємства «Чигирин-Гео», яке виготовляло документи стосовно земельної ділянки, на якій розміщено будівлю, що перебуває у приватній власності свідка ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_7 дав показання, що ПП «Чигирин-Гео» за усним зверненням голови Медведівської сільської ради ОСОБА_2 на підставі відповідної заяви ОСОБА_6 та інших документів, в тому числі й рішення сільської ради, виготовило проектно-технічну документацію, необхідну для отримання кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване нежитлове приміщення, що перебувало у власності ОСОБА_6. Вартість цих послуг (4000 грн.) оплатив ОСОБА_2, який пояснив, що ймовірний покупець поверне йому кошти. Виготовлених документів було достатньо для укладення договору купівлі-продажу, але покупцю (ОСОБА_5) для зміни цільового призначення земельної ділянки потрібно було виготовити інший пакет документів, вартість виготовлення яких складало біля 5000 грн., але він, використовуючи добрі стосунки з ОСОБА_2 і те, що необхідні виміри вже були проведені, погодився виготовити ці документи за 4000 грн., про що повідомив підсудного.

Свідок ОСОБА_13 також підтвердив свою участь у виготовленні за зверненням ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_6 технічних документів, необхідних для купівлі-продажу будівлі, і що для зміни цільового призначення земельної ділянки необхідно було виготовити інший пакет документів.

Як зазначено вище, свідок ОСОБА_7 повідомив суду про наявність серед переданих йому підсудним документів відповідного рішення сільської ради, необхідного для виготовлення технічної документації із землеустрою.

Стороною захисту долучено до матеріалів кримінального провадження копії документів, на підставі яких ПП «Чигирин-Гео» згідно із заявою ОСОБА_6 виготовляло проектно-технічну документацію, серед яких є рішення виконавчого комітету Медведівської сільської ради від 07 травня 2013 року № 22 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_6 на замовлення і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» (т.2 а.с.148).

Цей доказ також відкривався стороною захисту в передбачений законодавством строк (т.2 а.с.92) і стороною обвинувачення не спростовано існування на час виготовлення проектно-технічної документації зазначеного рішення сільської ради.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_13 дали показання про те, що виготовленої ними документації та інших документів, які були в їх розпорядженні, достатньо для укладення договору купівлі-продажу, а для зміни цільового призначення земельної ділянки потрібно було виготовити інший пакет документів, вартість виготовлення якого, згідно з показаннями директора приватного підприємства свідка ОСОБА_7, складала біля 4000 грн.

Виходячи з того, що 500 доларів США згідно з курсом Національного банку України станом на 18 травня 2013 року дорівнювало 3996,5 грн., показання підсудного ОСОБА_2 про те, що він одержав від свідка ОСОБА_5 500 доларів США для майбутньої оплати послуг ПП «Чигирин-Гео» у виготовленні іншого пакету документів, необхідних ОСОБА_5 для зміни цільового призначення земельної ділянки, не спростовані належними і допустимими доказами.

Проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, не доведена, тому що суду не надано безспірних доказів того, що ОСОБА_2 поза всяким розумним сумнівом вчинив передбачений ч.4 ст. 368 КК України злочин, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища. Згідно з приписами ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тому суд виносить виправдувальний вирок.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, витрати на залучення експертів ( т.1 а.с.188, 200) необхідно віднести на рахунок держави. Запобіжний захід у вигляді застави необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, після цього внесені кошти повернути заставодавцю. Накладений арешт на майно підсудного (кошти у розмірі 200 доларів США і 25 грн.25 коп.) підлягає скасуванню. Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч.9 ст. 100 КПК України і приходить до висновку про те, що кадастрову справу, зразки хімічної речовини і змиви з рук потрібно зберігати в матеріалах кримінального провадження; кошти, які використовувались при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій - підлягають поверненню органу досудового розслідування. Помилково визнані речовими доказами додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.

Запобіжний захід підсудному у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили, після цього внесені кошти в розмірі 22940 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_14 (т.1 а.с.79-82).

Кошти у сумі 4000 грн. і 500 доларів США, які використовувались при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій і здані на зберігання до філії АТ «Укресімбанк» в м. Черкасах (т.1 а.с.210), повернути ГУНП в Черкаській області.

Речові докази: марлеві тампони і зразок хімічної речовини, кадастрову справу - зберігати в матеріалах кримінального провадження. Додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 832 грн.90 коп. віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт на майно підсудного ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2013 р. (т.1 а.с.98).

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук