Ухвала суду № 73944901, 11.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3423/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 11-сс/789/105/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - продовження строку тримання під вартою

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Ваврів І. З., Лекан І. Є.,

з участю - прокурора – Шуманського П.В.

підозрюваного – ОСОБА_1

при секретарі — ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Апеляційного суду Тернопільської області матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 р. задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, погодженого прокурором відділу прокуратури Тернопільської області про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 та продовжено строк тримання під вартою останньому до 23 год. 59 хв. 23 червня 2018 року.

Рішення слідчий суддя мотивував тим, що оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що ОСОБА_1, із врахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує у випадку визнання вини, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились, а також з метою проведення ряду експертиз, які не вдалось здійснити до закінчення строку тримання ОСОБА_1 під вартою, тобто до 28 квітня 2018 року, тому прийшов до висновку про необхідність продовження останньому строку тримання під вартою ще на два місяці.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого у продовженні строку тримання під вартою, або обрати підозрюваному інший запобіжний захід, не пов”язаний з позбавленням волі.

Зокрема вказує, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 cт. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги cт. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою.

Зазначає, що потерпілий ОСОБА_4 на сьогоднішній день є підозрюваним у кримінальному провадженні з приводу вчинення ним шахрайських дій, а саме в участі у фінансовій піраміді «Хелікс». Такі обставини, на думку апелянта, говорять про схильність потерпілого до шахрайства, що негативно його характеризує і викликає сумнів у достовірності наданих ним свідчень органу досудового розслідування.

Крім того, як слідує із протоколів допиту потерпілого, свідків вони підозрюють у вчинені злочину громадянина ОСОБА_5.

Вказує, що жодними даними в межах кримінального провадження не доведено і не може бути доведено причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому правопорушень.

Що стосується ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то, як зазначає апелянт, ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, які б дозволяли стверджувати про наявність хоч одного із визначених ризиків.

Зокрема стверджує, що у його підзахисного відсутні документи, що дозволили б йому виїхати за межі України, а автомобіль, яким ОСОБА_1 користувався, знаходиться під арештом.

Окрім цього, на утриманні у ОСОБА_1 знаходиться бабця, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонерка, учасник війни, у її власності знаходиться житловий будинок у м. Тернополі по вул. Новий Світ, 69, в якому ОСОБА_1 зареєстрований, а також донька ОСОБА_7

Також в ОСОБА_1 наявні міцні соціальні зв'язки та позитивна репутація.

Згідно свідоцтва про шлюб він одружений і його дружина, ОСОБА_8, відповідно до довідки № 45 від 12.01.2018 року знаходиться на обліку з приводу вагітності. Крім того, як зазначає апелянт, у неї виявлено важку патологію, яка загрожує її життю та життю дитини.

Звертає увагу і на те, що у зв”язку з лікуванням дружини у них важкий матеріальний стан, оскільки вона на даний час не може займатись підприємницькою діяльністю та отримувати дохід, а коштів з інших джерел та родичів, які могли б матеріально підтримати, також немає.

Крім того, як зазначає апелянт, в підозрюваного ОСОБА_1 накопичується заборгованість по сплаті аліментів, яка на сьогоднішній день складає 6 218, 70 грн., яку йому необхідно сплатити.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу захисника із наведених в ній мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210180000244 від 03 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.189 КК України.

10 січня 2018 р. о 19:35 год. ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

11 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 189, ч.4 ст.296 КК України.

12 січня 2018 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

Того ж дня ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайсуду дане клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 04 березня 2018 року без визначення суми застави.

28 лютого 2018 року слідчий СУ ГУНП в Тернопільській обл. за погодженням із прокурором відділу прокуратури Тернопільської обл. звернувся до Тернопільського міськрайсуду з клопотанням про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке своєю ухвалою від 01 березня 2018 року слідчий суддя задовольнив та продовжив термін тримання ОСОБА_1 під вартою до 9 травня 2018 року.

В подальшому, 25 квітня 2018 року, слідчий знову звернувся до Тернопільського міськрайсуду з клопотанням про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із наведених у ньому мотивів.

26 квітня 2018 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 до 23 червня 2018 року.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.189 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яка йому була оголошена 11 січня 2018 р., є обґрунтованою, підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_9; протоколом огляду мобільного телефона ОСОБА_9; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_4; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_1; протоколом обшуку автомобіля, який належить ОСОБА_1; протоколом огляду місця події; протоколом затримання ОСОБА_1;протоколом огляду предметів від 23 січня 2018 року; висновком судової трасологічної експертизи №1.3-124/18 від 14 лютого 2018 року та іншими матеріалами справи.

Обставини та факти, інформація, яка міститься в зазначених доказах, підтверджують існування у справі безпосереднього зв'язку між ОСОБА_1 та кримінальними правопорушеннями, у яких він підозрюється, що в своїй сукупності є достатнім для продовження дії запобіжного заходу. Питання доведеності чи недоведеності вини, а також роль підозрюваного у вчиненні злочину, є прерогативою суду, який розглядатиме справу по висунутому обвинуваченню та буде встановлювати вказані обставини при розгляді справи по суті.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_1, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Продовжуючи строк тримання під вартою, слідчий суддя, оцінивши обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, та врахувавши при цьому особу підозрюваного, який є не судимим, сімейний стан, соціальні зв'язки підозрюваного, характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує особі у випадку визнання підозрюваного винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, те, що із змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 11.01.2018 року про вчинення ним злочинів, передбачених ч.4 ст.296 та ч.2 ст. 189 КК України, вбачається наявність значної за тривалістю протиправної поведінки, залякування та погрози насильством стосовно потерпілого і його родини, те, що проведені не усі необхідні слідчі (розшукові) дії в межах даного кримінального провадження, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, знищити, приховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя також дослідив доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, яким щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та з урахуванням необхідності виконання ряду слідчих та процесуальних дій, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Що стосується доводів захисника про те, що потерпілий ОСОБА_4 на сьогоднішній день є підозрюваним у кримінальному провадженні з приводу вчинення ним шахрайських дій у фінансовій піраміді «Хелікс», що, на думку апелянта, свідчить про його схильність до шахрайства та викликає сумнів у достовірності наданих ним органу досудового розслідування свідчень, то вони на увагу не заслуговують, оскільки, окрім пояснень потерпілого, підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень обґрунтовується також протоколом допиту свідка ОСОБА_9 та протоколом огляду його мобільного телефона, з яких вбачається, що ОСОБА_9 ОСОБА_1 надсилав повідомлення про передачу йому грошових коштів у сумі 1300 доларів купюрами по 100 доларів.

Крім того, як вбачається з протоколу затримання особи, у ОСОБА_1, серед іншого, було вилучено 2 купюри номіналом по 100 доларів та мобільний телефон “Самсунг” із сімкартою №НОМЕР_1, з якої були написані вищевказані повідомлення до ОСОБА_9, а також згідно протоколу огляду місця події від 10 січня 2018 року близько 10 метрів від автомобіля “Toyota RAV-4”, на якому згідно пояснень ОСОБА_4 їздив ОСОБА_1, - було знайдено на землі 11 купюр номіналом по 100 доларів, які в сукупності з купюрами, вилученими під час затримання ОСОБА_1, становлять 1300 доларів, про які у своїх показаннях зазначали ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Інші доводи, на які у своїй скарзі посилається захисник, на думку колегії суддів апеляційної інстанції не є безумовними обставинами, які б свідчили про належне виконання ОСОБА_1 процесуальних обов”язків у випадку перебування його на волі.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте захисником в апеляційній скарзі та у судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які свідчать про відсутність ризиків, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження його права на свободу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до думки, що доводи апеляційної скарги захисника є непереконливими. Слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, ч.1 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайсуду від 26 квітня 2018 р., якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10, погодженого прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 задоволено, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_12