Рішення № 73944480, 11.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2018 Справа №607/13913/17

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

учасників справи:

представників позивача ОСОБА_1. ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

законний представник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання договору дарування квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Ю.Г. про визнання договору дарування квартири недійсним. Посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року у справі №607/9664/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, вирішено стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 100 570 гривень, отриманих на виконання договору доручення, 53 802,06 гривень - проценти за користування грошовими коштами, 9 632,72 гривень - три проценти річних, 80 858, 28 гривень - інфляційних втрат, загалом 244 863,06 грн., 8 000 доларів США, отриманих 29.01.2011 р., 5 908,06 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 29.01.2011 р.; 60 000 доларів США, отриманих 04.04.2011 р., 43 482,30 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 04.04.2011 р., 9 000 доларів США, отриманих 02.02.2012 р., 5 941, 58 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 02.02.2012 р.; загалом на суму 132 331,94 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 19.05.2017 р., становить 3 492 239, 89 гривень. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 6 890 гривень та 2 448, 63 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року, - рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 8000 доларів США, отриманих 29.01.2011 р., 5 908,06 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими 29.01.2011 р.; 60 000 доларів США, отриманих 04.04.2011 р., 43 482,30 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими 04.04.2011 р. та відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. Зменшено стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судового збору з 6890 грн. до 3 795 грн. 16 коп. У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року залишено без змін. Відповідач ОСОБА_6, станом на час розгляду вищевказаної справи у суді, до 11 липня 2017 року, являвся власником квартири №АДРЕСА_1, вартістю 217 329,00 грн. Втім, відповідач ОСОБА_6, після ухвалення 19 травня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення про стягнення з нього грошових коштів в користь позивача ОСОБА_5, та під час його перегляду в апеляційному порядку апеляційним судом Тернопільської області, 11 липня 2017 року відчужив своїй дочці, відповідачці ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану вище квартиру, уклавши з нею договір дарування, який посвідчений Костецьким Ю.Г., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу.А тому, відповідач ОСОБА_6, будучи обізнаним про судове рішення, яким стягнуто з нього в користь позивача ОСОБА_5 грошові кошти, оскільки він особисто приймав участь у суді першої та апеляційної інстанції, з метою приховування належного йому нерухомого майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення, в короткий проміжок часу, відчужив вищевказану квартиру своїй рідній дочці, відповідачці ОСОБА_7, шляхом укладення з нею безоплатного договору дарування. Вважає, що договір дарування, який укладений між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, містить явні ознаки фіктивності, а відтак позивач просить суд визнати договір дарування квартири недійсним.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів та законний представник заперечили проти задоволення позову, попередньо подавши відзив на позов, в якому зазначили, що грошовий конфлікт виник між рідною матір'ю (ОСОБА_5.) та її сином (ОСОБА_6) та був предметом розгляду судами по справі № 607/9664/16-ц. Однак, після розгляду Тернопільським міськрайонним судом вказаної справи про стягнення коштів, у сім'ї відповідача ОСОБА_6 із його дружиною виникли певні суперечки та конфлікти з приводу підстав та мотивів звернення рідної матері ОСОБА_6 із позовом про стягнення такої значної суми коштів. У зв'язку із наявним сімейним конфліктом, відповідач ОСОБА_6 за згоди своєї дружини, вирішив подарувати своїй доньці належну йому квартиру з метою її забезпечення особистим житлом, а також припинення у подальшому у доньки права на аліменти, у зв'язку із набуттям права власності на квартиру. Даний правочин з приводу дарування квартири повністю виконаний сторонами (відповідачем ОСОБА_6 та його донькою) та з моменту укладення договору та на даний час донька проживає разом з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом спірного договору дарування. Також, відповідач ОСОБА_6 вже тривалий час проживає за адресою АДРЕСА_2 (його зареєстроване місце проживання) та не користується квартирою АДРЕСА_1, у зв'язку із наявним конфліктом у середині сім'ї. Крім цього, на момент укладення договору дарування (11 липня 2017 року) рішення Тернопільського міськрайонного суду 19 травня 2017 року про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 244 863,06 грн. та 3 492 239,89 грн. не набрало законної сили. Окрім того, рішення апеляційного суду Тернопільської області про стягнення з відповідача ОСОБА_6 244 863,06 грн., 9000 доларів США та 5 941,58 доларів США було ухвалено та набрало законної сили лише 23 серпня 2017 року, тобто після спливу 1 місяця та 11 днів з моменту укладення спірного договору дарування. Відтак, відповідач ОСОБА_6 не передбачав негативних наслідків для себе у випадку виконання судового рішення, оскільки рішення суду не набрало законної сили, оскаржувалося в апеляційному порядку та не підлягало виконанню на момент укладення спірного правочину. Виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області 23 серпня 2017 року зупинено на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 18 жовтня 2017 року по справі №6-21224ск17.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляду справи у його відсутності.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалою суду від 21.11.2017 р. задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру № АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_7

Ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду пояснила, що в квартирі АДРЕСА_2 вони не бачили, щоб проживав ОСОБА_6 Їм відомо, що там проживають орендарі чоловік, його дружина та дитина. ОСОБА_6 бачили біля будинку, де знаходиться квартира.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивач є рідною матір'ю та бабусею відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7. У 2011 році позивач видав відповідачу ОСОБА_6 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О., зареєстровану в реєстрі за № 1935, терміном дії на 5 років. На підставі вказаної довіреності у 2013 році відповідач продав своїй малолітній дочці ОСОБА_7 належну йому та позивачу (1/2 частину квартири АДРЕСА_2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року у справі №607/9664/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, вирішено стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 100 570 гривень, отриманих на виконання договору доручення, 53 802,06 гривень - проценти за користування грошовими коштами, 9 632,72 гривень - три проценти річних, 80 858, 28 гривень - інфляційних втрат, загалом 244 863,06 грн., 8 000 доларів США, отриманих 29.01.2011 р., 5 908,06 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 29.01.2011 р.; 60 000 доларів США, отриманих 04.04.2011 р., 43 482,30 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 04.04.2011 р., 9 000 доларів США, отриманих 02.02.2012 р., 5 941, 58 доларів США - проценти за користування грошовими коштами, отриманими 02.02.2012 р.; загалом на суму 132 331,94 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 19.05.2017 р., становить 3 492 239, 89 гривень. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 6 890 гривень та 2 448, 63 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року, - рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 8000 доларів США, отриманих 29.01.2011 р., 5 908,06 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими 29.01.2011 р.; 60 000 доларів США, отриманих 04.04.2011 р., 43 482,30 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими 04.04.2011 р. та відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. Зменшено стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судового збору з 6890 грн. до 3 795 грн. 16 коп. У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.

У судовому засіданні з'ясовано, що відповідач ОСОБА_6, станом на час розгляду вищевказаної справи у суді, до 11 липня 2017 року, являвся власником квартири №АДРЕСА_1, вартістю 217 329 (двісті сімнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_4 від 19 вересня 2016 року.

Згодом відповідач ОСОБА_6, після ухвалення 19 травня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення про стягнення з нього грошових коштів в користь позивача ОСОБА_5, та під час його перегляду в апеляційному порядку апеляційним судом Тернопільської області, 11 липня 2017 року подарував своїй дочці, відповідачу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану вище квартиру, уклавши з нею договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Юрієм Георгійовичем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_5 від 30 жовтня 2017 року.

Частиною першого статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина перша статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої та другої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Законодавцем у частині першій статті 717 Цивільного кодексу України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Для визнання правочину фіктивним слід встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, даний правочин визнається недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 19 жовтня 2016 року по справі №6-1873цс16, який відповідно до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Спірний договір дарування укладено між відповідачем ОСОБА_6, (дарувальник) та відповідачем ОСОБА_7 (обдарований), які є близькими родичами (батько та його малолітня дочка, від імені якої діяла ОСОБА_4, яка являється матір'ю та дружиною відповідачів), без реальної мети настання правових наслідків, обумовлених спірними правочином, за відсутності направлених дій на реальний перехід права власності на майно до близького родича, тобто продовження дарувальником вчинення дії по фактичному володінню та користуванню цим майном, та з безсумнівною метою приховування цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі «Байт і Кенеді проти Німеччини» (п.67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (п.45).

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Посилання представника відповідачі на ті обставини, що ОСОБА_6 проживає окремо від своєї сім'ї в АДРЕСА_2, у зв'язку з конфліктом, який виник у його сім'ї через стягнення коштів, суд вважає безпідставним, оскільки відповідач не довів факту проживання у вказаній квартирі окремо від сім'ї, оскільки допитані свідки вказали, що у вказаній квартирі проживаються квартиранти, також згідно акту від 25.01.2018 р., затвердженого ТОВ «Коменерго - Тернопіль 2», у АДРЕСА_2 проживають квартиранти (сім'я в складі трьох чоловіків).

Посилання представника відповідачів, що відповідачі ОСОБА_6 вирішив подарувати вказану квартиру дочці ОСОБА_7 з метою припинення у подальшому у доньки права на стягнення аліменти у зв'язку із набуттям права власності на квартиру та забезпеченням дитини житлом, суд вважає, що дані обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки у спірному договорі дарування відсутня дане посилання, також не подано договір про припинення права на аліменти для дитини. Також як з'ясовано у судовому засіданні ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому та позивачці ОСОБА_5 на праві власності своїй дочці ОСОБА_7, на підставі довіреності, яку було видано ОСОБА_5 на ім'я відповідача ОСОБА_6

За таких обставин, суд, враховуючи викладені вище обставини, належні та допустимі докази, якими вони підтверджуються, положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами спору, вважає, що права позивача ОСОБА_5 підлягають судовому захисту в обраний нею спосіб, оскільки в даному випадку вона має право на ефективне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення в її користь грошових коштів з відповідача ОСОБА_6 за рахунок належного йому майна, яке він в свою чергу відчужив за оспорюваним договором дарування в користь своєї рідної малолітньої дочки, відповідача ОСОБА_7, без наміру створення правових наслідків, а тому, позов підлягає до задоволення, шляхом визнання недійсним з моменту укладення договір дарування квартири №АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Юрієм Георгійовичем, за реєстровим номером 3411.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 283, 284, 352-355ЦПК України, ст. ст. 204, 207, 209, 234 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляються самосійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання договору дарування квартири недійсним.

Визнати недійсним договір дарування квартири №АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Юрієм Георгійовичем, за реєстровим номером 3411.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рівних частинах користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Позивач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Третя особа: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Шевченка, буд. 1, місто Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34334305.

Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович, місцезнаходження: АДРЕСА_3.

Повний текст рішення суду складено 14 травня 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко