Рішення № 73944145, 16.03.2018, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2502/17

Провадження № 2/589/215/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.

за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка Сумської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі – ПАТ «НАСК «ОРАНТА») звернулося до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом про стягення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15412 грн. 04 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

12 січня 2015 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії на один рік, забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1. 21 вересня 2015 року за участю даного автомобіля сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме, в м. Шостка Сумської області по вул. Кірова, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_2. В результаті зазначеної ДТП автомобіль Renault отримав механічні пошкодження. Даний транспортний засіб був застрахований власником – ПАТ «Фармак» в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна». На підставі укладеного договору страхування ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» сплатило ПАТ «Фармак» страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб в повному обсязі. Оскільки автомобіль, водій якого винний в ДТП (ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1) застрахований в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», то ПрАТ АСК «ІНГО Україна», в свою чергу, пред`явила претензію до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на суму 30543 грн. 00 коп. ПАТ «НАСК «ОРАНТА», врахувавши коефіціент фізичного зносу транспортного засобу частково задовольнила претензію і сплатила ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 15412 грн. 04 коп., після чого заявила регресні вимоги на вказану суму до ОСОБА_1, як особи, яка керувала транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 та з вини якої сталася ДТП, та ОСОБА_2, як власника вказаного автомобіля. Оскільки в досудовому порядку вимоги ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідачами задоволені не були, позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом з метою відновлення своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, також в цьому клопотанні зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзиву не надав.

Відповідач ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання (перебування) та місце роботи якої невідоме, про день та час розгляду справи була повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, проте, будучи повідомленою належним чином, в судове засідання не з`явилась, не скористалась своїми правами щодо подання відзиву на позовну заяву, та доказів на підтвердження своїх заперечень.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 16 березня 2018 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, обставини та факти, якими обгрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 січня 2015 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/3994820), яким забезпечено автомобіль ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 /а.с. 7/.

За вказаним договором позивач прийняв на себе зобов'язання в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування.

При цьому, забезпечений автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2 /а.с.14/.

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду №26/46 від 23.09.2015р. вбачається, що 21.09.2015 водій автомобіля ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1, рухаючись по вул. Кірова в м. Шостка, на перехресті, де встановлено круговий рух, не надав перевагу у русі автомобілю Renault, номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім. /а.с. 8/.

Так, за даним фактом, особу, яка керувала автомобілем ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 – ОСОБА_1 визнано винним та піддано адміністративному стягненню, що підтвержується постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2017, яка набрала законної сили /а.с. 10, зворотній бік/.

Дана постанова має преюдиційне значення для вирішення даного спору в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

В результаті зазначеної ДТП автомобілю Renault, номерний знак НОМЕР_2, були завдані механічні пошкодження.

Слід зазначити, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2015р. ОСОБА_1 під час ДТП керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, за що на нього було накладено адміністративне стягнення./а.с. 10/

Враховуючи те, що ОСОБА_1 добровільно не відшкодував шкоду, завдану внаслідок його неправомірних дій, а сам автомобіль, що отримав пошкодження був застрахований у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», то власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається за матеріалів справи, за заявою ПАТ «Фармак» (власник пошкодженого транспортного засобу) ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» була обрахована та виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 30543 грн. 00 коп. та в подальшому пред`явлені вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на вказану суму.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування /а.с.11/ частково задовольнило претензію ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та сплатило в порядку суброгації на користь останньої 15412 грн. 04 коп., що підверджує платіжним дорученням №9885 від 25 лютого 2016 року /а.с. 12/.

В свою чергу, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» пред`явила претензію з вимогою про сплату 15412 грн. 04 коп. страхового відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_1, як особи, яка керувала транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 та з вини якої сталася ДТП, та ОСОБА_2, як власника вказаного автомобіля. Вказані претензії були одержані адресатами /а.с. 23-26/, однак не задоволені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що виплативши страхове відшкодування страховику постраждалої у ДТП особи в порядку суброгації, він набув право вимоги до відповідачів, оскільки ОСОБА_1, керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Перевіряючи такі доводи позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Поліс № АІ/3994820 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання в тому числі, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

Факт наявності вини ОСОБА_1 вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.09.2015, підтверджується постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2017 у справі № 589/4710/15п.

При цьому, встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобель ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (позивач) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, у випадку керування водієм, з вини якого трапилась ДТП, забезпеченим транспортним засобом без відповідних прав, страховик має право на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у відповідності до підп. «б» підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Нормами вказаних статей не передбачено солідарного обов`язку власника та водія забезпеченого транспортного засобу відшкодування страховику понесених ним витрат з оплати страхового відшкодування. Зазначеними нормами визначено право страховика за наявності певних умов подати такий позов або до страхувальника або до водія автомобіля.

При цьому слід зазначити, що норма статті 541 ЦК України не регулює правовідносини, що виникають з недоговірних зобов'язань (делікту).

При делікті (в даному випадку ДТП) солідарний обов'язок відшкодувати збитки виникає з підстав визначених ст. 1190 ЦК України, але ОСОБА_1 (винна в ДТП особа) та ОСОБА_2 (власник автомобіля «ВАЗ 21013») не вчиняли спільні дії або бездіяльність по завданню шкоди потерпілому в ДТП. Винні дії вчинені виключно ОСОБА_1, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 15412, 04 гривень виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. В частині стягнення вказаної суми в солідарному порядку з ОСОБА_2 слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати

Керуючись ст.ст. 1166, 1188, 1190, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/ на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» /код ЄДРПОУ 00034186, адреса: вул. Засумська, буд. 3, м. Суми/ суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15412 (п`ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/ на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» /код ЄДРПОУ 00034186, адреса: вул. Засумська, буд. 3, м. Суми/ судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 16.03.2018 р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_4