Постанова № 73943014, 11.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1002/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/7388/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Бурка В.В.» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ФГ «Бурка В.В.» звернувся в Сокальський районний суд Львівсвької області з позовом до прокуратури Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 04.01.2017 р. на адресу Генеральної прокуратури України ним направлено заяву про кримінальне правопорушення. В заяві він просив зареєструвати таку у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відкрити кримінальне провадження по факту позбавлення фермерського господарства доступу до правосуддя та порушення прав гарантованих ст. ст. 40, 55, 56 Конституції України, суддями Галицького районного суду м. Львова, Апеляційного суду Львівської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом не виконання рішень Конституційного Суду України, судових рішень та постановлення незаконних ухвал по справі №461/2901/14-ц. Також просив визнати фермерське господарство потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні. Листом від 12.01.2017р. Генеральна прокуратура України скерувала вказану заяву до прокуратури Львівської області. Листом від 17.01.2017р. прокуратурою Львівської області повідомлено позивача про скерування його заяви до Львівської місцевої прокуратури №1. Листом від 25.01.2017р. Львівська місцева прокуратура, з покликанням на постанову Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади», роз»яснила йому, що виключне право перевірки законності судових рішень, діяльності суддів щодо розгляду та вирішення справ поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Вказано на відсутність згідно ст. 214 КПК України у зверненні будь-яких обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального правопорушення, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаним зверненням не вбачається. Роз»яснено згідно ст. 303 КПК України право на оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до слідчого судді. 07.02.2017р. в адресу Генеральна прокуратура України позивачем скеровано звернення, у якому він, зокрема, просив надати документ, що підтверджує прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та документ про реєстрацію даної заяви шляхом внесення відомостей до ЄРДР. Листом від 21.02.2017р. прокуратура Львівської області у відповідності до територіальної юрисдикції скерувала заяву позивача у Львівську місцеву прокуратуру №1 та Львівську місцеву прокуратуру №2. В подальшому у листі від 07.03.2017р. Львівська місцева прокуратура №2 на звернення позивача від 07.02.2017р. надала відповідь про недопустимість перевірки законності судових рішень, діяльності суддів щодо розгляду та вирішення справ поза передбаченим процесуальним законом порядком.

Таким чином, вважає, що дії посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді його заяви та звернення не відповідають вимогам ст.ст. 55, 56,214 КПК України, а також Конституції України. Вказує, що своїми діями посадові особи прокуратури Львівської області позбавили його прав, гарантованих ст. 40 Конституції України, ст. ст. 55, 56 КПК України і позивачу спричинено моральні страждання, які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань. Просить суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області в користь фермерського господарства кошти в сумі 1 000 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді заяви про кримінальне правопорушення від 04.01.2017р. та звернення від 07.02.2017 року.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року оскаржило ФГ «Бурка В.В.».

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та має місце порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого судом не виконано норми Конституції України,висновки суду не відповідають обставинам справи.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у відсутності учасників судового процесу, що не з'явилися в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу,справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається Апеляційним судом Львівської області за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Встановлено, що позивачем - ФГ «Бурка В.В.» скеровувалась у Генеральну прокуратуру України заява про кримінальне правопорушення датована 04.01.2017 р., у якій він просив зареєструвати таку у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відкрити кримінальне провадження по факту позбавлення фермерського господарства доступу до правосуддя та порушення прав гарантованих ст.ст. 40, 55, 56 Конституції України, суддями Галицького районного суду м. Львова, Апеляційного суду Львівської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом невиконання рішень Конституційного Суду України, судових рішень та постановлення незаконних ухвал по справі №461/2901/14-ц/, а також визнати фермерське господарство потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні.

Листом від 12.01.2017р. Генеральна прокуратура України скерувала вказану заяву позивача до прокуратури Львівської області.

Листом від 17.01.2017р. прокуратурою Львівської області повідомлено позивача про скерування його заяви до Львівської місцевої прокуратури №1.

Листом від 25.01.2017р. Львівська місцева прокуратура з покликанням на постанову Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» роз»яснила позивачу, що виключне право перевірки законності судових рішень, діяльності суддів щодо розгляду та вирішення справ поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Вказано на відсутність згідно ст. 214 КПК України у зверненні будь-яких обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального правопорушення, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаним зверненням не вбачається. Роз»яснино згідно ст. 303 КПК України право на оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до слідчого судді.

07.02.2017 року позивачем в адресу Генеральна прокуратура України скеровано звернення у якому він просив надати документ, що підтверджує прийняття його заяви про вчинення кримінального правопорушення та документ про реєстрацію даної заяви шляхом внесення відомостей до ЄРДР.

Листом від 21.02.2017р. прокуратура Львівської області у відповідності до територіальної юрисдикції скерувала заяву позивача у Львівську місцеву прокуратуру №1 та Львівську місцеву прокуратуру №2.

Листом від 07.03.2017р. Львівська місцева прокуратура №2 на звернення позивача від 07.02.2017р. надала відповідь про не допустимість перевірки законності судових рішень, діяльності суддів щодо розгляду та вирішення справ поза передбаченим процесуальним законом порядком.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди на підставі ст.ст. 22, 23 ЦК України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Встановлене Конституцією та законамиУкраїни право на відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст.1176 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, вказано, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд незаконногозатримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Для настання відповідальності за ч.1 ст.1176 ЦК України необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними.

Такий же порядок відшкодування шкоди встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудовогослідства, прокуратури і суду», в т.ч. майнової таморальної шкоди.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Бурка В.В. не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності і вищевказані заходи до нього прокуратурою не застосовувались.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК).

Згідно із ст. 94 ЦК України юридична особа має особисте немайнове право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Цією ж статтею передбачено, що особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Таким чином, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З представлених позивачем доказів не вбачається, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Окрім того, невнесення слідчим, прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань можуть бути оскаржені до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Однак, цим правом позивач не скористався.

З огляду на зазначене, а також на те, що відшкодування моральної шкоди не може слугувати позивачу джерелом для збагачення, суд першої інстанції не знайшов підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди та відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області коштів в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді заяви позивача про кримінальне правопорушення від 04.01.2017р. та звернення від 07.02.2017 року слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «Бурка В.В.» висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року немає.

У відповідності до вимог ст.268 ч.5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 11 травня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В.В.» - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 11 травня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.