Постанова № 73942098, 10.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" ,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2013 року в справі № 569/12956/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухваленого під головуванням судді Харечка С.П., об 10 год. 45 хв. в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області,

В С Т А Н О В И В :

12 липня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій вказувало, що 13.11.2007 року між сторонами укладено договір № б/н, за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по договору, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка, станом на 21.05.2013 року, становить 37724,75 грн. і складається з : 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18727,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 11725,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 - штраф (фіксована частина); 1772,61 грн. - штраф

______________

Провадження № 22-ц/787/453/2018 Головуючий у 1 інстанції : Харечко С.П. Доповідач : Григоренко М.П.

(процентна складова), у зв'язку із чим ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість в примусовому порядку.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто із останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором, у розмірі 37724 грн. 75 коп., а також судові витрати, у розмірі 377 грн. 25 коп.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 04 жовтня 2013 року у справі № 569/12956/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вважаючи незаконним заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що її належним чином не було повідомлено судом про день та час розгляду справи. Вона особисто не отримувала рекомендованого листа із повідомленням, або через кур'єра, а також їй не було вручено чи повідомлено під розписку лист про судовий розгляд справи, призначений на 04.10.2013 року.

ЇЇ відсутність під час розгляду справи вплинула на неможливість подання відповідної заяви про застосування строку позовної давності, що мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Навіть при умові пролонгування строку дії договору на 12 місяців, початок терміну позовної давності відраховується від 13.11.2009 року, а з врахуванням трирічного терміну позовної давності встановленого законом, то на час розгляду справи судом, такий строк минув.

Крім того, згідно банківського розрахунку про її заборгованість, яка станом на 21.05.2013 року становила 37724,74 грн., з якої: 5000 грн. - заборгованість за кредитом; 18727,14 грн. - заборгованість за процентами; 11725,00 грн. - сума комісії та пені; 2272,60 грн. - заборгованість по штрафам.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень закріплених у ст. 61 Конституції України.

Судом здійснено стягнення з неї одночасно штрафу та пені, що є одним видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Судом не було застосовано дану норму закону.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до пунктів 8, 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області за правилами Цивільно-процесуального кодексу України, редакція якого чинна з 15 грудня 2017 року.

В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н 13.11.2007 року ОСОБА_2 13.11.2007 року отримала кредит у розмірі 5000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Станом на 21.05.2013 року, у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі - 37724,75 грн. і яка складається: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18727,14 грн. заборгованість про процентах за користування кредитом; 11725,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф ( фіксована сума), 1772,61 грн. штраф ( процентна складова).

Повністю задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції керувався положеннями 526, 527, 530, ч.2 ст.1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України та виходив із того, що оскільки остання не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором, у загальному розмірі 37724,75 грн.

Статтею 213 ЦПК України, редакція якої була чинна на час розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до положень статей 6, 10, 27 ЦПК України, редакція якого була чинна на час винесення оскаржуваного рішення, розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 судом першої інстанції направлялось повідомлення про судовий розгляд справи, призначений на 10 год. 30 хв. 19 вересня 2013 року, але це поштове відправлення було повернуто Рівненському міському суду у зв'язку із закінченням термінів зберігання, так як адресат був відсутній за вказаною у цьому поштовому відправленні адресою.

Відомості про здійснення судом першої інстанції повідомлення відповідача про судовий розгляд даної цивільної справи, який мав відбутись 04 жовтня 2013 року, матеріали справи не містять, а тому, на переконання колегії суддів, у суду першої інстанції взагалі не було законних підстав для ухвалення у справі заочного рішення, оскільки відповідно до положень ст. 224 ЦПК України, редакція якого була чинна на день ухвалення оскаржуваного рішення, заочне рішення у справі могло бути винесене судом лише за наявністю одночасно двох умов: у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що винесення оскаржуваного рішення Рівненським міським судом в судовому засіданні, про час і місце проведення якого ОСОБА_2 належним чином повідомлена не була, призвело до порушення судом першої інстанції процесуальних прав останньої, які вказані у статтях 6, 10, 27 ЦПК України, редакція якого була чинна на час винесення оскаржуваного рішення, і як наслідок, відповідач була позбавлена можливості у встановленому порядку подати заяву про застосування строків позовної давності, що суд першої інстанції не врахував при розгляді заяви відповідача про перегляд заочного рішення, безпідставно залишивши цю заяву без задоволення, також із врахуванням того, що законні підстави для ухвалення заочного рішення у даній справі взагалі були відсутні, як про це вже було зазначено апеляційним судом вище.

Наявність у справі даних про те, що відповідач отримала по пошті копію оскаржуваного судового рішення 27 жовтня 2013 року, у зв'язку із чим суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення без задоволення, на розсуд колегії суддів, в даному випадку не може мати будь-якого правового значення, оскільки заочне рішення по даній справі не могло бути винесено взагалі і, крім того, ця обставина могла бути лише підставою для залишення без розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення, у відповідності до положень ст. 126 ЦПК України, а не для вирішення судом першої цієї заяви по суті, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала право оскаржити заочне рішення Рівненського міського суду від 04 жовтня 2013 року в загальному порядку, згідно частини 4 статті 287 ЦПК України.

Однією із підстав для скасування судового рішення повністю та ухвалення у справі нового рішення апеляційним судом, відповідно до частин 1 та 2 статті 376 ЦПК України, є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення судом справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвалення судом першої інстанції заочного рішення у даній справі, за відсутністю для цього законних підстав, призвело до неправильного вирішення даної справи по суті.

Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, редакція якої чинна з 15 грудня 2017 року, передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 прямо слідує, що остання наполягає на скасуванні оскаржуваного рішення саме через не повідомлення її належним чином про судовий розгляд справи, який відбувався 04 жовтня 2013 року, коли і було винесене судом першої інстанції судове рішення по даній цивільній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Рівненького міського суду від 04 жовтня 2013 року підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, як на підставі частин 1 та 2 статті 376 ЦПК України, так і відповідно до пункту 3 частини 3 цієї ж статті, з ухваленням у справі нового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2007 року ОСОБА_2 було підписано заяву про бажання оформити на своє ім'я кредит «Швидка готівка» і висловила свою згоду із тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять укладений між сторонами Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до укладеного договору №б/н 13.11.2007 року ОСОБА_2 13.11.2007 року отримала кредит у розмірі 5000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що ОСОБА_2 станом на 21 травня 2013 року має заборгованість по кредиту в розмірі 37724 грн. 75 коп., яка складається:

5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18727,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 11725,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 - штраф (фіксована частина); 1772,61 грн. - штраф (процентна складова).

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» було передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

В той же час, відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідачу в наступному видавалась нова кредитна картка із новим строком дії.

На розсуд колегії суддів, умова укладеного кредитного договору, щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов'язки за цим кредитним договором.

Матеріали справи свідчать про те, що свої вимоги до відповідача позивача пред'явив до суду після спливу 4 роки 8 місяців з дня закінчення строку дії виданої відповідачу кредитної картки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Такі правові висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 24 червня 2015 року, справа № 6-738цс15 та від 23 листопада 2016 року № 308/16549\13.

Як убачається із змісту п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань повністю чи у визначеній банком частині у випадку невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором. При цьому Банк має право призупинити здійснення розрахунків по кредитній картці та\ або визнати цю картку недійсною до моменту усунення порушень.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що ОСОБА_2 перестала належним чином виконувати свої зобов'язання вже починаючи із 31 грудня 2007 року і у неї стала збільшуватись заборгованість за кредитом за наростаючим підсумком, розмір якої на останній день строку дії кредитної картки, тобто на 13 листопада 2008 року, коли мало відбутись повне погашення кредиту, відповідно до 5.4 Правил користування платіжною карткою, складав 9856 грн. 91 коп.

Заборгованість за кредитним договором, який існував у ОСОБА_6 станом на 13 листопада 2011 року, тобто на останній день коли позивач ще мав змогу звернутись до суду із своїми вимогами до відповідача в межах строку позовної давності і ці вимоги підлягали б задоволенню, становила 27054 грн. 17 грн.

Відповідно до частини 3 та 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявленою стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При поданні апеляційної скарги відповідачем також було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" і при цьому ОСОБА_2 вказувала, що раніше подати таку заяву у неї не було можливості, оскільки справа була розглянута судом першої інстанції без її належного повідомлення про час і місце розгляду, а заява про перегляд заочного рішення, у разі задоволення якої вона розраховувала подати заяву про застосування строків позовної давності до Рівненського міського суду, була залишена без задоволення.

В постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 27 січня 2016 року, на які покликається представник позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційним судом заяви відповідача про застосування строків позовної давності, дійсно містяться правові висновки, відповідно до яких нові матеріально-правові вимоги, в тому числі і стаття 267 ЦК України, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Редакція ст. 360-7 ЦПК України, яка була чинна до 15 грудня 2017 року, передбачала, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Хоча на даний час у новій редакції ЦПК України вже не містись аналогічної правової норми, яка б зобов'язувала суд наводити свої мотиви у разі відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, колегія суддів все одно вважає за необхідне вказати, що відповідно до встановлених апеляційним судом обставин даної справи, коли оскаржуване рішення було винесене без належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, у зв'язку із чим той був позбавлений можливості реалізувати у встановленому порядку своє право на подання заяви про застосування строку позовної давності і суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення заяву про перегляд заочного рішення, подана ОСОБА_2 заява про застосування строків позовної давності повинна бути розглянута по суті судом апеляційної інстанції, оскільки можливості у будь-який інший спосіб відновити порушене це процесуальне право відповідача не має і в протилежному випадку буде мати місце обмеження відповідача у доступі до правосуддя.

Під доступом до правосуддя, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

З огляду на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустило без поважних причин строк звернення до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 13 листопада 2011 року, в загальному розмірі 27054 грн. 17 грн., тому в задоволенні цих позовних вимог позивачу до ОСОБА_2 має бути відмовлено, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Приймаючи до уваги, що із закінченням строку дії кредитної картки припинились і договірні правовідносини сторін даної справи із 14 листопада 2008 року, тому в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитом, яка останнім була нарахована вже після закінчення строку позовної давності для звернення до суду із позовом, тобто, за період з 14 листопада 2011 року по 21 травня 2013 року, в сумі 10670 грн. 58 коп., має бути відмовлено за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 13.11.2007 року, розмір якої становить 37724,75 грн., станом на 21.05.2013 року - відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 885.88 грн., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору за подання позову, віднести на рахунок позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14.05.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С. Шимків