Вирок № 73942094, 11.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1014/18

Номер провадження 1-кп/629/247/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000293, №12018220380000460 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Миколаївка, Лозівського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О.,

- захисту - обвинуваченої ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 07 лютого 2018 року у період з 15-00 до 17-00 годин перебувала в сауні, розташованій за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Південна, буд. 5. Перебуваючи за вище вказаною адресою, на підвіконні приміщення сауни побачила мобільний телефон марки LENOVO, який належить ОСОБА_3 та вирішила його викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно заволоділа мобільним телефоном марки LENOVO моделі А3010, вартістю 1134 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 07.02.2018 року, близько 21-00 години, перебуваючи в приміщенні магазину, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Олександра Бричука, буд. 59, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрала мобільний телефон ОСОБА_3 марки LG моделі Р750, вартістю 750 грн., та її гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 900 гривень. Викрадене ОСОБА_1 обернула на свою користь, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2784 гривні.

Крім цього, ОСОБА_1 07 лютого 2018 року у період часу з 15-00 до 17-00 годин, перебувала в сауні, розташованій за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Південна, буд. 5. Перебуваючи за вище вказаною адресою, на підвіконні приміщення сауни побачила паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, серія НОМЕР_2, який вирішила викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрала паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, серія НОМЕР_2.

Крім цього, 08 березня 2018 року ОСОБА_1 разом з раніше знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились у приміщенні квартири останнього, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 де разом вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заснули внаслідок алкогольного сп'яніння, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме планшета, який належить ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, повторно, з метою наживи, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий спить та не спостерігає за її діями, з поверхні столу, розташованого в приміщенні квартири, таємно викрала планшет марки «Apple iPad A1337 64 Gb» вартість якого згідно висновку експерта № 1537 від 23.03.2018 року становить 1739 гривень.

Після вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникла, викраденим розпорядилася на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_4 на вищевказану суму.

Обвинувачена ОСОБА_1 винною себе в скоєнні злочинів визнала та пояснила у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних нею злочинах. Також пояснила, що дійсно скоїла злочини при зазначених обставинах, а саме 07 лютого 2018 року у період з 15-00 до 17-00 годин вона перебувала в сауні, розташованій за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Південна, буд. 5 в стані алкогольного сп'яніння, де на підвіконні приміщення сауни побачила мобільний телефон марки LENOVO, який належить ОСОБА_3 та паспорт на її ім'я серія НОМЕР_2, які вона викрала. Крім цього, в цей же день, але близько 21-00 години, перебуваючи в приміщенні магазину, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Олександра Бричука, буд. 59 таємно викрала мобільний телефон ОСОБА_3 марки LG моделі Р750, вартістю 750 грн. та її гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 900 гривень. Викрадене вона обернула на свою користь, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2784 гривні. Крім цього, 08 березня 2018 року вона разом з раніше знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились у приміщенні квартири останнього, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 де разом вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заснули внаслідок алкогольного сп'яніння, вина таємно викрала планшет марки «Apple iPad A1337 64 Gb», який належить ОСОБА_4 та обернула на свою користь, чим спричинила матеріальну шкоду у розмірі 1739 гривень.

Визнавальні свідчення обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодилася з правовою кваліфікацією своїх дій, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Крім цього, суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. Також суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Обвинувачена ОСОБА_1 винна у скоєнні даних кримінальних правопорушень і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженої та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_1 скоїла злочини невеликої та середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, має середню освіту, заміжня, не працює, за місцем проживання характеризується формально.

Обвинувачена ОСОБА_1 з'явилася для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів ризику.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд визнає скоєння злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, відповідно до ОСОБА_1 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченої можно застосувати такі заходи підтримки та допомоги, як контроль за поведінкою за місцем проживання особи та застосування соціально-виховних заходів, за умови реалізації яких, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченої ОСОБА_1, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням та покладення на неї обов'язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме її виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 судом не обирався.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винною в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.357 КК України та піддати її покаранню:

за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі,

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз № 774 від 15.02.2018 року в розмірі 572 гривні, № 771 від 19.02.2018 року в розмірі 429 гривень, № 1537 від 23.03.2018 року в розмірі 429 гривень (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки LENOVO модель А 2010-а, мобільний телефон марки LG модель Р 705, карта ПриватБанк (карта для виплат) НОМЕР_4, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_3, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7, картка платника податків на ім'я ОСОБА_3, дисконтна карта магазину «Посад», дисконтна карта аптеки 911, грошові кошти на загальну суму 22 грн. - 2 купюри: номіналом 2 гривні СХ 3757260, номіналом 20 гривень КЕ 2529031, гаманець із штучної шкіри, які належать потерпілій ОСОБА_3 та передані їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній;

- планшет марки «Apple iPad A1337 64 Gb», який належать потерпілому ОСОБА_4 та переданий йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова