Рішення № 73941556, 30.04.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3874/17

Провадження № 2/456/482/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

30 квітня 2018 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 8 132 грн. 03 коп. та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову покликається на те, що з 11 червня 2013 року він був прийнятий на роботу в ТзОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» на посаду ліфтера з посадовим окладом 1 313 грн. в місяць. Керівником підприємства було видано наказ № 04-к/тр від 10.06.2013 року про прийом його на роботу на посаду ліфтера з посадовим окладом 1 313 гривень в місяць, де він працював до 26 серпня 2014 року і був звільнений з займаної посади за власним бажанням. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2017 року вирішено стягнути з ТзОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками на його користь заборгованість з виплати заробітної плати за період з 01 жовтня 2013 року по 26 серпня 2014 року включаючи допомогу з тимчасової втрати працездатності за період з 03 лютого 2014 року по 22 лютого 2014 року та з 03 березня 2014 року по 14 березня 2014 року, в сумі - 8 093 гри. 63 коп., компенсацію за 28 днів невикористаної щорічної основної відпустки в сумі - 1 225 грн. 46 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 32 825 грн., а всього 42 144,09 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди. 16 березня 2017 року було видано виконавчі листи про стягнення вказаної заборгованості. Однак, відповідач після винесення рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2017 року здійснив затримку у виплаті присудженої заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до здійснених розрахунків, сума компенсації з вересня 2014 року та з урахуванням індексу інфляції станом на кінець листопада 2017 року становить – 8132 грн. 03 коп., а розмір завданої моральної шкоди 5 000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та уточнивши їх просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 8689 /вісім тисяч шістсот вісімдесят дев’ять/ грн. 81 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 /п’ять тисяч/ грн. та витрати, пов’язані з надсиланням поштової кореспонденції в різні державні структури, пов’язані з невиконанням судового рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, навівши пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві, просить суд позов задоволити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України, проти чого представник позивача та позивач не заперечили.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2017 року вирішено стягнути з ТзОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками в користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з 01 жовтня 2013 року по 26 серпня 2014 року, включаючи допомогу з тимчасової втрати працездатності за період з 03 лютого 2014 року по 22 лютого 2014 року та з 03 березня 2014 року по 14 березня 2014 року, в сумі - 8 093 гри. 63 коп., компенсацію за 28 днів невикористаної щорічної основної відпустки в сумі - 1 225 грн. 46 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 32 825 грн., а всього 42 144,09 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди /а.с. 40-43/.

Відповідно до копії виконавчого листа по справі № 456/2906/16-ц від 16.03.2017 року вирішено стягнути з ТзОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками в користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з 01 жовтня 2013 року по 26 серпня 2014 року, включаючи допомогу з тимчасової втрати працездатності за період з 03 лютого 2014 року по 22 лютого 2014 року та з 03 березня 2014 року по 14 березня 2014 року, в сумі - 8 093 гри. 63 коп., компенсацію за 28 днів невикористаної щорічної основної відпустки в сумі - 1 225 грн. 46 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 32 825 грн., а всього 42 144,09 грн. /а.с. 6/;

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №54154725 від 16.06.2017 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 456/2906/16-ц виданого 15.06.2017 року /а.с. 7/;

Відповідно до копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачу серії ВП № 541547 від 30.06.2017 року, виконавчий лист № 456/2906/16-ц повернуто ОСОБА_1 /а.с. 8/;

Відповідно до уточненого розрахунку компенсації така становить 8689 грн. 81 коп.

Відповідно до листа відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, згідно акту державного виконавця встановлено, що за адресою м. Моршин, вул. Проліскова, 10 приміщення закрите та опечатане Фондом держмайна, згідно відповіді ДПС України у боржника відкриті рахунки в АБ «Укртрансгаз», однак, згідно відповідей банку кошти відсутні, державним виконавцем повторно надісланий запит до АБ «Укргаз Банк» про залишок коштів на арештованих рахунках, згідно відповіді ПАТ АБ «Укргаз Банк» на арештованих рахунках 0, 00 грн., згідно відповіді ТСЦ 4645 за боржником не зареєстровані транспорті засоби, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за боржником не зареєстровано на праві власності нерухоме майно.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім цього, вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах № 6-76 цс14 від 02.07.2014 року, № 6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При цьому, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовувалася у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у сумі 8689 грн. 81 коп., є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., суд, враховуючи характер завданих позивачу душевних страждань внаслідок тривалої невиплати заробітної плати (більш року), також те, що невиплата відповідачем заробітної плати призвела до моральних страждань останнього, втрати ним нормальних життєвих зв'язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чисельні звернення позивача до правоохоронних органів та державних структур в частині невиконання судового рішення, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення.

Підлягають стягненню з відповідача судові витрати на користь держави в сумі 704,80 грн., виходячи із розміру задоволених позовних вимог.

Не підлягають відшкодуванню витрати, пов’язані зі зверненням позивача до правохоронних органів та державних структур, оскільки не належать до судових витрат в розумінні ст.133 ЦПК України.

Керуючись, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 223, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 8689 /вісім тисяч шістсот вісімдесят дев’ять/ грн. 81 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 /п’ять тисяч/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками на користь держави 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп. судового збору.

В стягненні решти судових витрат відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки п ередбачені ст.ст. 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя ОСОБА_2

Повний текст судового рішення

виготовлено 07 травня 2018 року.