Вирок № 73940286, 08.05.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/934/15-к

1-кп/465/300/18

Вирок

Іменем України

08.05.2018 м.Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

з участю прокурора Петрушкевич О.Є.

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2014 року за № 12014140080003882 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, українця, раніше не судимого, не одруженого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

16.12.2014 року, близько 04:30 год. ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи на території автомийки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_2, отримавши ключі від останнього для зберігання та проведення робіт по чищенні салону вказаного автомобіля без дозволу використовувати автомобіль у власних цілях, попросив ОСОБА_5 відчинити ворота автомийки та передавши ключі від автомобіля ОСОБА_4, сів на переднє пасажирське сидіння. В свою чергу, ОСОБА_4 знаючи, що ОСОБА_3 не має дозволу на використання вказанаого транспортного засобу у власних цілях, сів за кермо автомобіля. В подальшому ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4, на вищевказаному автмообілі покинули територію автомийки, повернувшись приблизно через 25 хв., при цьому в салоні автомобіля, окрім останніх, були ще двоє невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_3 знову попросив ОСОБА_5 відчинити ворота та сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля, а ОСОБА_4 сів за кермо, після чого вони знову покинули територію автомийки на автомобілі «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно 16.12.2014 року покинув територію автомийки на автомобілі марки «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що жодних матеріальних та інших претензій не має, просить суворо обвинуваченого не карати.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх достатніми та допустимими, та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєному злочині.

Даючи юридичну оцінку його діям, суд вважає, що він винний в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 289 КК України.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив злочин вперше, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризований позитивно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступень тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше не судимий, вчинив злочин вперше, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем реєстрації охарактеризований позитивно, не працює, але намагається знайти собі роботу, розуміння суспільно-небезпечних наслідків скоєного та намагання виправитися, обставини, які пом'якшують: щирого каяття, активного сприяння в розкритті злочину ,та відсутності обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, матеріальних та моральних претензії до обвинуваченого не має, суд вважає, що для його виправлення та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, але не в максимальній межі, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без відбуття покарання, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суду м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.