Рішення № 73940048, 11.05.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/7241/17

2/465/1272/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

11.05.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 55 489,69 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 85862,40 грн. Просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.04.2007 прийнятий до відповідача на роботу та 30.08.2013 його звільнено з роботи за згодою сторін. За час роботи зарплата виплачувалася із запізненням та не в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг, розмір якого підтверджується доданим розрахунком. Вказаний розмір заборгованості розрахований, виходячи із затвердженої погодинної тарифікації оплати його праці, яка становила 10,32 гривень, помноженої на кількість відпрацьованих годин та днів, а також зменшеної на розмір виплачених сум.

Крім того, вказав, що йому не було відомо про наявність наказу про зупинку виробництва або простій, а суми нарахованої адміністрацією підприємства зарплати свідчать про те, що керівництво ТОВ «Львівські автобусні заводи» відправило його у відпустку за власний рахунок без згоди позивача, що є грубим порушенням законодавства про працю. Такі дії відповідача є незаконними, а тому вважає свої вимоги про стягнення заробітної плати підставними. Окрім цього, оскільки, відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України щодо розрахунку із позивачем при звільненні, тому на користь останнього належить в порядку ст.117 КЗпП України сплатити середній заробіток за весь час затримки. А тому просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, між тим подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомив, що в силу частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства та принцип правової визначеності, поширення закріпленого в п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України загального правила про відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання учасника справи, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі «Писатюк проти України»), відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності в межах позовних вимог, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із копії трудової книжки (а.с.9-11), позивач ОСОБА_2 з 1-го квітня 2007 року працював на посаді провідного інженера технолога відділу головного технолога ТОВ «Львівські автобусні заводи», з 1–го квітня 2011 року був переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду провідного інженера технолога управління головного технолога та був звільнений з займаної посади за згодою сторін 30 серпня 2013 року наказом від 30.08.2013 №/вк.

Зі списку годинних тарифних ставок працівників ТОВ «ЛАЗ» вбачається, що позивачу було встановлено погодинну тарифікацію оплати праці в розмірі 10,38 гривень за 1 годину відпрацьованого робочого часу (а.с.14).

В той же час, як вбачається із відомостей про застраховану особу (а.с.5-8), розрахунку заборгованості (а.с.1-3), відповідачем за період з 1 квітня 2007 року до часу звільнення 30 серпня 2013 року проводилося нарахування та виплата заробітної плати позивачу не в повному розмірі, під час звільнення не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки, у зв'язку із чим на час його звільнення утворилася заборгованість в розмірі 55 489,69 гривень.

Крім того, судом встановлено, що вказану заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачено позивачу по даний час, у зв'язку із чим позивачем розраховано заборгованість із виплати середнього заробітку за час затримки, який становить 85 862,40 гривень.

Вказані обставини відповідач не заперечив, не надав суду довідку про розмір заробітної плати позивача, інших документів про нарахування та виплату заробітної плати, компенсаційних виплат. А тому, оскільки в порушення вимог ст. 12 ЦПК України відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приймає наведені позивачем обставини, як доведені.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов'язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Також, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин, оскільки відповідачем не виплачувалася позивачу заробітна плата протягом періоду його роботи на посадах у ТОВ «Львівські автобусні заводи» з 1 квітня 2007 року до 16 квітня 2013 року, і не був проведений із ним розрахунок ні на момент звільнення, ні на даний час, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за відпрацьований період з 1 квітня 2007 року до 30 серпня 2013 року в розмірі 55 489,69 гривень.

А тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім цього суд враховує, що відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи наведені правові положення чинного законодавства, оскільки судом встановлено, що протягом роботи у відповідача з 1 квітня 2007 року до 30 серпня 2013 року позивачу заробітна плата не виплачувалася в належному розмірі, на момент звільнення із ним розрахунок не було проведено, повністю заборгованість по заробітній платі позивачу не була виплачена і до даного часу, тому суд вважає також підставними, та такими що підлягають до задоволення, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що згідно з представленим розрахунком становить 85 862,40 гривень.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача судові витрати у справі в розмірі 1 234,74 гривень судового збору.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 12, 258, 259, 264, 265, 280-283, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 33894928) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1 квітня 2007 року до 30 серпня 2013 року в розмірі 55 489 (п’ятдесят п’ять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять) гривень 69 копійок, а також середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 85 862 (вісімдесят п’ять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь держави судовий збір в розмірі 1 234,74 гривень (одну тисячу двісті тридцять чотири гривні сімдесят чотири копійки).

Допустити негайне виконання рішення суду в розмірі середньомісячного платежу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз’яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Р.С. Козюренко