Постанова № 73939107, 14.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/21387/17

Головуючий у 1-й інстанції: Логінова С.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

14 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року (повний текст якого складено 31 січня 2018 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи у м. Печора Печорського району Комі АССР ні у пільговому порядку, тобто один рік роботи за півтора, ні на загальних підставах.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 23.08.2017, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії періоди роботи на посаді учня автослюсаря з 05.02.1974 по 30.10.1974 на Печорському комбінаті благоустрою, на посаді водія III класу Печорського відділення "Сільгосптехніка" з 22.02.1977 по 13.02.1979, на посаді водія III класу Печорського автопідприємства з 12.06.1984 по 20.11.1984, на посаді водія ТОВ "Сагаво" у м. Печорі, Печорського району Комі АССР. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 грн., шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунку Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що заяву про призначення пенсії у довільній формі позивачем було направлено засобами поштового зв'язку і оскаржуваною відповіддю було лише роз'яснено порядок подання документів для призначення пенсії та вказано перелік необхідних документів для призначення пенсії.

25 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 23.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою та доданими документами для призначення пільгової пенсії, оскільки він працював в місті Печорі Печорського району Комі АССР, яке віднесене до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, подавши відповідну заяву засобами поштового зв'язку.

Листом від 08.09.2017 №35/Д-10 Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області повідомило позивачу, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації), заявника. Також вказаною відповіддю зауважено, що 19.10.2016 позивач вже звертався за призначенням пенсії і листом від 13.01.2017 №456/02 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком, яку позивачем оскаржено до суду. Однак ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2017 по справі №686/6089/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишено без розгляду. Крім того, відповідачем вказано про те, що спеціалістами управління 24.10.2016 був надісланий запит до управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Печора Республіки Комі про допомогу у витребуванні трудових договорів, підтверджуючих право на пільговий обрахунок стажу роботи на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, довідки про заробітну плату та проведення зустрічної перевірки стажу роботи за період роботи з 10.01.1986 по 21.07.1998 в ТОВ "Сагаво", однак відповідь на даний запит до управління не надходила.

Вважаючи, що вказаним листом відповідачем відмовлено у призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (із змінами і доповненнями), а тому рішення Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованим та незаконним.

Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

За приписами п. "д" ч. 1 ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" надавались, зокрема, такі пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шести місяців роботи при обрахуванні стажу, який дає право на отримання пенсії по старості і по інвалідності.

Відповідно до ч. 2 даної статті передбачено, що пільги, передбачені даною статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір в цих районах.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно порушення позивачем порядку звернення за призначенням пенсії, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Положеннями п. 1.7. Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Так апелянт вказує на те, що в порушення п. 1 Порядку №22-1 ОСОБА_2 подано заяву про призначення пенсії засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією конверта (а.с. 44), а подана заява написана в довільній формі (а.с. 43), в той час як заява про призначення пенсії встановленого зразка затверджена додатком № 2 вказаного Порядку.

Тобто, отримавши заяву позивача про призначення пенсії, яка не відповідала вимогам Порядку №22-1, відповідач оскаржуваною відповіддю лише роз'яснив необхідний порядок звернення за призначенням пенсії. При цьому, відповідачем фактично не розглядалась подана заява по суті.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію апелянта в цій частині, оскільки зі змісту оскаржуваного листа слідує, що відповідач в повній мірі роз'яснив порядок звернення за призначенням пенсії та вказав про те, що поштою можуть пересилатися лише заяви про перерахунок пенсії, відновлення або переведення з одного виду на інший.

За таких обставин висновок суду першої інстанції стосовно протиправності відмови органу Пенсійного фонду у призначенні позивачу пенсії за віком є необґрунтованим та передчасним, оскільки позивач не звертався за призначенням пенсії у встановленому порядку.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися особисто або через уповноваженого представника за призначенням пенсії безпосередньо до органу Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка у відповідності до вимог Порядку № 22-1.

На переконання колегії суддів, безпідставною є і позиція суду першої інстанції про те, що відповідачем не зараховано стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 05.02.1974 по 30.10.1974, де він працював учнем автослюсаря на Печорському комбінаті благоустрою; з 22.02.1977 по 13.02.1979 - на посаді водія III класу Печорського відділення "Сільгосптехніка"; з 12.06.1984 по 20.11.1984 - на посаді водія III класу Печорського автопідприємства; з 10.01.1986 по 21.07.1998, де позивач працював водієм в ТОВ "Сагаво" у м. Печора, Печорського району Комі АССР, враховуючи, що оскаржуваною відповіддю взагалі не надавалась правова оцінка щодо можливості зарахування спірних періодів роботи у пільговому порядку через порушення ОСОБА_2 процедури звернення за призначенням пенсії.

Крім того, листом від 08.09.2017 №35/Д-10 Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області лише зауважило, що позивачу вже було відмовлено у призначенні пенсії за віком, яку позивач добровільно відмовився оскаржити до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Враховуючи, що колегією суддів в ході апеляційного перегляду справи не встановлено порушення прав позивача через недотримання останнім процедури звернення за призначенням пенсії, то вказані обставини є достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позові.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 по справі К/9901/1141/18 (802/2678/15-а).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 травня 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.