Постанова № 73939060, 10.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2104/18Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ай-Ев» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку) за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ай-Ев» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року Фермерське господарство «Ай-Ев» (далі - ФГ «Ай-Ев», господарство, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010141402 від 20.10.2017.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 у задоволенні адміністративного позову було відмолено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФГ «Ай-Ев» було подано апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу листа господарства, адресованого на адресу банку про зарахування коштів, які надійшли від ТзОВ «Meat Produkt» в рахунок оплати по договору № 1 від 24.08.2016, укладеного з Компанією «Диван Груп Компані» є необґрунтованими. Зазначає, що суд неправильно розтлумачив Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, на яке посилався у своєму рішенні, оскільки таке встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - НБУ) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті, яким не являлося ТзОВ «Meat Produkt». Більше того, ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувало кошти, які надійшли на рахунок позивача від третьої особи, а також здійснило обов'язковий продаж отриманої валюти у розмірі 50 %. З огляду на викладені в апеляційній скарзі обставини, вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи та письмові докази, складені відповідачем, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про не зарахування коштів на банківський рахунок господарства, а тому просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу ФГ «Ай-Ев» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача Парфенюка А.С. та Худієва А.І., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача Копко О.В., який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що в період з 21.09.2017 по 27.09.2017 ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Ай-Ев» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно інформації ПАТ КБ «Приватбанк» № Г-31.0.0.0/1-1142 від 04.04.2017, № Г-31.0.0.0-1524 від 04.04.2017 та № Г-31.0.0.0/1-2451 від 05.09.2017 по контракту № 1 від 24.08.2016 та по контракту № 07/12-16 від 22.12.2016 за період з 24.08.2016 по 27.09.2017, за результатами якої складено акт № 10547/14-02/39685433 від 04.10.2017.

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон № 185/94-ВР), зокрема, не надходження валютних коштів в розмірі 29 285,00 доларів США на рахунок ФГ «Ай-Ев». Граничний термін надходження 2 285,00 доларів США закінчився 22.04.2017, а 27 000,00 доларів США 24.08.2017 відповідно.

За наслідками перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010141402 від 20.10.2017, яким ФГ «Ай-Ев» було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, в розмірі 99 073,94 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи представника позивача про здійснення оплати за товар згідно додаткової угоди до контракту на користь продавця третьою особою ТзОВ «Meat Produkt» з огляду на недотримання останнім вимог Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів та вказав, що однією з обов'язкових умов зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку є заповнення графи «Призначення платежу», яке визначається виключно платником і не може змінюватися в односторонньому порядку одержувачем коштів. Відтак вважав неналежним доказом лист позивача № 10 від 23.06.2017, надісланий ПАТ КБ «Приватбанк», який не може бути підставою для зарахування коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю його висновків, які були покладені в основу оскаржуваного судового рішення та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 185/94-ВР, статтею першою якого передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до статі 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 ст.2 цього Закону.

Пунктом першим постанови Правління НБУ № 410 від 13.12.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова № 410), чинної на момент вчинення спірних правовідносин, було визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України № 41 від 25.05.2017 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ», яка набрала чинності з 26.06.2016, були внесені зміни до постанови № 410 (зі змінами), якою виключено пункт 1 вказаної постанови, яким було передбачено строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 120 календарних днів.

Статтею 6 Закону № 185/94-ВР передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені НБУ відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених НБУ відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як видно з матеріалів справи, 24.08.2016 між ФГ «Ай-Ев» (Продавець) та фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES» (Покупець) було укладено контракт № 1, предметом якого є експорт великої рогатої худоби для забою (бики свійські не племінні, масою більше як 300 кг). Загальна сума контракту - 500 000,00 доларів США.

Згідно додаткової угоди до договору № 1 від 29.08.2016, укладеною між ФГ «Ай-Ев» та фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES», сторони домовилися, що оплату за товар може здійснювати третя сторона (нерезидент) ТзОВ «Meat Produkt». Термін дії контракту - до повного виконання зобов'язань.

За період з 24.08.2016 по 27.09.2017, на виконання умов експортного контракту від 24.08.2016, станом на 27.09.2017 Продавцем було експортовано на адресу Покупця згідно вантажно-митних декларацій (далі - ВМД) велику рогату худобу для забою на загальну суму 94 135,00 доларів США.

При цьому, у період з 24.08.2016 по 27.09.2017, оплата за експортований товар надійшла в загальній сумі 64 850,00 доларів США, а саме : 29.08.2016 у розмірі 50 000,00 доларів США на рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк», 18.11.2016 в розмірі 4 948,00 доларів США на рахунок в «Райффайзенбанк Аваль». Згідно листа ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» № 330 від 26.04.2017, надходження валютної виручки в оплату по контракту № 1 від 24.08.2016 нерезидентом «DIWAN GROUP COMPANIES» повністю передано для контролю до ПАТ КБ «Приватбанк». 16.02.2017 в розмірі 9 902,00 доларів США на рахунок ФГ «Ай-Ев». Згідно листа ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» № 330 від 26.04.2017 надходження валютної виручки в оплату по вказаному контракту нерезидентом «DIWAN GROUP COMPANIES» також повністю передано для контролю до ПАТ КБ «Приватбанк».

З даних про виконання позивачем експортних контрактів станом на 27.09.2017, на їх виконання були складені ВМД №403040001/2016/12099 від 23.12.2016 на суму 2285,00 доларів США, №205070000/2017/007887, №205070000/2017/007887 від 25.02.2017 на загальну суму 27000,00 доларів США.

При цьому, суд прийшов до висновку, що валютні кошти за поставлений товар на виконання умов контракту № 1 від 24.08.2016 на рахунки позивача не надійшли.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на пункти 4.1, 4.3 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Положення № 216).

Проте, колегія суддів вважає, що наведений вище висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки такі не були ним повно з'ясовані, а також не надано належної правової оцінки наявним у справі письмовим доказам та неправильно при цьому застосовано норми матеріального права, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив, що граничний строк розрахунків по операції з експорту продукції за ВМД №403040001/2016/12099 від 23.12.2016 закінчився після спливу 120 днів від дати здійснення експорту 22.04.2017, а по операції з експорту великої рогатої худоби для забою згідно ВМД №205070000/2017/007887 та №205070000/2017/007887 від 25.02.2017 на загальну суму 27000,00 доларів США, зазначений строк закінчився після спливу 180 днів від дати здійснення експорту 24.08.2017.

Як визначено у пункті 4.1 Положення № 216, для бенефіціарів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обов'язково зазначені найменування або прізвище та ім'я, номер рахунку бенефіціара і призначення платежу.

Пунктом 4.3 цього Положення встановлено, що у разі отримання повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або підприємця, у якому не заповнено графу «Призначення платежу» (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, уповноважений банк бенефіціара звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача суду пояснив, що у контролюючого органу відсутні докази такого звернення.

Разом з тим, пунктом 4.2 зазначеного Положення передбачено, що уповноважений банк бенефіціара зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок кредитових сум до з'ясування, якщо в отриманому ним повідомленні не зазначені найменування або прізвище та ім'я, та/або номер рахунку (для юридичної особи або підприємця) або прізвище та/або ім'я, та/або номер рахунку (для фізичної особи, якій відкрито рахунок в уповноваженому банку), або прізвище та/або ім'я, та/або номер паспорта або документа, що його замінює (для фізичної особи, якій не відкрито рахунок в уповноваженому банку). Уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок бенефіціара після з'ясування ним відсутніх/неточних реквізитів у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми положеннями уповноваженого банку. У разі неможливості встановлення бенефіціара уповноважений банк повертає ці кошти платникові.

На підтвердження викладених у позовній заяві доводів, позивачем суду першої інстанції були надані копії звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку 26032055500828 за період з 01.06.2017 по 30.06.2017, а також за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, з яких убачається, що ТзОВ «Meat Produkt» було здійснено переказ коштів в сумах, які вказані позивачем у листі № 10 від 23.06.2017. При цьому, у вказаних звітах міститься інформація про дату проводки, суми, валюту, призначення платежу, код ЄДРПОУ контрагента, його найменування, рахунок, МФО, а також інформація про списання коштів для обов'язкового продажу.

Матеріали справи містять лист ФГ «Ай-Ев» № 10 від 23.06.2017, направлений на адресу ПАТ КБ «Приватбанк», у якому господарство просить оплату в сумі 19980 доларів США, яка надійшла на його валютний рахунок у цьому банку 08.06.2017 від ТзОВ «Meat Produkt» та 9405 доларів США, які надійшли від зазначеного товариства 03.05.2017 зарахувати в рахунок оплати по договору № 1 від 24.08.2016 з контрагентом «Диван Груп Компані» по ВМД, які зазначені вище.

У пункті другому Постанови № 410 міститься вказівка на установлення вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

При цьому, надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Як видно з представлених суду копій звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку 26032055500828 ФГ «Ай-Ев», банком було проведено операцію по списанню коштів для обов'язкового продажу.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, описаних вище та відсутності факту повернення банком коштів платникові, колегія суддів приходить до висновку, що представником відповідача на підтвердження доводів про зарахування банком коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами, не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів.

Слід також зазначити, що представник відповідача на запитання представника позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що по іншим господарським операціям позивача, перерахування коштів по яким здійснювало ТзОВ «Meat Produkt» на користь покупців у податкового органу претензій не було.

Дана обставина підтверджує факт існування взаємовідносин позивача із зазначеним товариством, повноваження якого визначені у додатковій угоді до контракту № 1 від 24.08.2016.

В комплексному аналізі встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу листа господарства № 10 від 23.06.2017.

Разом з тим, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оспорюваного рішення та відсутністю підстав для його скасування в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в розмірі 28979,95 грн та зазначає наступне.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції вірно встановив, що граничні строки розрахунків закінчились, зокрема, за ВМД №403040001/2016/12099 від 23.12.2016 на загальну суму 2285 доларів США після спливу 120 днів від дати здійснення експорту 22.04.2017, а згідно ВМД №205070000/2017/007887, №205070000/2017/007887 від 25.02.2017 на загальну суму 27000,00 доларів США, після спливу 180 днів від дати здійснення експорту відповідно 24.08.2017.

Представником відповідача суду першої інстанції було представлено розрахунок нарахування пені за порушення позивачем термінів розрахунків, з якого вбачається, що на суму 2285 доларів США було нараховано пеню в сумі 1083,09 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на дату виникнення заборгованості 26,756734 грн/1 долар США становить 28979,95 грн, а на суму 27000 доларів США відповідно в сумі 2754 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на дату виникнення заборгованості 25,451704 грн/1 долар США становить 77094 грн.

Вирішуючи питання про встановлення суми пені, визначеної оспорюваним рішенням відповідача, яка підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт надходження коштів на валютний рахунок позивача був встановлений судом апеляційної інстанції та підтверджений належними доказами, проте, кошти в сумі 2285 доларів США, на яку нараховано пеню в розмірі 28979,95 грн, були перераховані третьою особою після спливу граничного строку розрахунків, оскільки оплата була здійснена 08.06.2017 та 03.05.2017, граничний строк якої закінчився 22.04.2017.

Отже, скасуванню підлягає оспорюване рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в розмірі 77094 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що розрахунок нарахування пені позивачем не оспорювався.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність його висновків обставинам справи, через що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ай-Ев» задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року по справі № 803/1509/17 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Фермерського господарства «Ай-Ев» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 № 0010141402 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 77 094 (сімдесят сім тисяч дев'яносто чотири) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Я. С. Попко Повне судове рішення складено 14.05.2018.