Постанова № 73939046, 08.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3571/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Університету Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Університету Державної фіскальної служби України про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- стягнути з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 12 125, 28 грн.

- стягнути з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 25 261, 00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 01.01.2017 по 01.11.2017.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 позов задоволено: стягнуто з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 8 841, 41 грн.; стягнуто з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 32 839, 30 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 01.01.2017 по 06.02.2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2016 позивача звільнено з посади начальника відділення навчальної роботи Факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету Державної фіскальної служби України за власним бажанням у відповідності до наказу № 650-к від 14.12.2016 (том 1 а.с. 48).

Позивач відповідно до копії трудової книжки (том 1 а.с. 12-14) та послужного списку № М-054907 (том 1, а/с 16-21) перебувала на службі в органах внутрішніх справ та органах податкової міліції з 22.08.2002 по 31.12.2016, що становить повних 14 календарних років.

Позивач звернулася до бухгалтерії Університету Державної фіскальної служби України із вимогою щодо отримання нарахованої грошової допомоги при звільненні у розмірі 8 084, 39 грн., що підтверджується заявою від 23.05.2017 та доказами її направлення відповідачу (том 1 а.с. 26).

Відповідач, у відповідь на вищевказане звернення позивача, листом від 23.06.2017 № 1609/01-18 (том 1 а.с. 27) повідомив про те, що служба бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету вчасно та в установлені законодавством строк нарахувала їй вихідну допомогу при звільнені для подальшої виплати в касі Університету. Разом з тим, старшим касиром нараховані кошти не відправлені на рахунок депонованих сум Університету, з приводу чого відкрите кримінальне провадження, у зв'язку з чим виплата нарахованих коштів є неможливою.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 8 207,50 грн. від 22.09.2017 № 403 (том 1 а.с. 25).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що розмір одноразової грошової допомоги, належної до виплати позивачу при звільненні становить 8 841, 42 грн. При цьому, оскільки позивачу не сплачено належну їй при звільненні 31.12.2016 суму одноразової грошової допомоги, що не заперечується відповідачем, то затримка виплати зазначеної грошової допомоги становить 32 839,30 грн., що підлягає стягненню на користь позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що можливості здійснити виплату нарахованої позивачу суми одноразової грошової допомоги немає у зв'язку з кримінальним провадженням № 120117110040000867, що порушено за фактом привласнення та розтрати працівником Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 147 756, 69 грн., що належали Університету Державної фіскальної служби України та перебували у її віданні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею ст.117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Порядок №393).

Відповідно до абз. 4 п. 10 Порядку № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, відповідно до п. 2 Порядку № 393 особам, що перелічені у даному пункті до вислуги років додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців тільки при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У тому числі, відповідно до Порядку № 393 розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи України від 04.07.2014 № 638 (далі - Порядок №638).

У пункті 37.2 Порядку № 638 зазначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, при звільненні зі служби за власним бажанням, у зв'язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1.2 Порядку № 638 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до довідки про місячне грошове забезпечення (том 1 а.с 50) розрахунок місячного грошового забезпечення позивача складає 2 526, 10 грн. та складається з:

- посадовий оклад - 1 746, 00 грн.;

- оклад за спеціальним званням - 130, 00 грн.;

- відсоткова надбавка за вислугу років (30%) - 562, 80 грн.;

- відсоткова надбавка за науковий ступінь (5%) - 87, 30 грн.;

Місячне грошового забезпечення позивача, що вказано у вищезазначеній довідці, розраховано із дотриманням п.1.2 Порядку № 638. Окрім того, така сума місячного грошового забезпечення повністю співпадає із сумою місячного грошового забезпечення, що визначена у розрахунку позовних вимог (том 1 а.с. 8).

З урахуванням абз. 4 п. 10 Порядку № 393 одноразова грошова допомога при звільненні позивача повинна складати 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні позивача становить суму: 2 526,10 грн. * 25% * 14 років = 8 841, 35 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач визнав помилковість нарахування суми одноразової грошової допомоги, що зазначена в довідці про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги №403 від 22.09.2017 (том 1 а.с. 25), що виявилася у неврахуванні до суми місячного грошового утримання відсоткової надбавки за науковий ступінь кандидата наук (5% від посадового окладу на суму 87,30 грн.) та надбавки за вислугу років в розмірі 30%, що у свою чергу склало різницю одноразової грошової допомоги нарахованої позивачеві при звільненні відповідно до довідки № 403 від 22.09.2017 (том 1 а.с 25) в сумі 663, 92 грн.

Даний факт підтверджується копією службової записки №446 від 19.12.2017 служби бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету Державної фіскальної служби України (том 1 а.с. 49). Крім того, у даній службовій записці вказано, що в грудні 2017 року позивачу було донараховано вищевказану різницю в сумі 663, 92 грн.

Відповідно до довідки № 403 від 22.09.2017 (том 1 а.с. 25) грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги склало 8 207, 50 грн.

Отже, з урахуванням донарахованих у відповідності до службової записки № 446 від 19.12.2017 (том 1 а.с. 49) 663, 92 грн., грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги, що нарахована відповідачем, складає 8 841, 42 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі відповідачем в порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України позивачу не сплачено належну позивачу при звільненні 31.12.2016 суму одноразової грошової допомоги, що не заперечується відповідачем, а тому затримка виплати зазначеної грошової допомоги склала 13 календарних місяців.

У відповідності із п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом із тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини щодо затримки виплати позивачу нарахованої їй одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, з урахуванням того, що середньомісячне грошове утримання позивача складає 2 526, 10 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги складає (2 526, 10 * 13) = 32 839, 30 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, зважаючи на необхідність ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог та стягнув середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірі 32 839, 30 грн.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо неможливості здійснення виплати нарахованої позивачу суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з кримінальним провадженням № 120117110040000867, що порушено за фактом привласнення та розтрати працівником Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 147 756, 69 грн., що належали Університету Державної фіскальної служби України та перебували у її віданні, оскільки наявність даного кримінального провадження не встановлює та не спростовує жодних фактів, що підтверджують неможливість здійснення належної позивачу до виплати суми грошової допомоги не з вини відповідача. Крім того, станом на час розгляду даної справи відсутній обвинувальний вирок, що набрав законної сили, яким би було встановлено вину ОСОБА_3 у присвоєнні та розтраті коштів, що належали до виплати саме позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Університету Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 14.05.2018.